Ухвала суду № 42014321, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/52139/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справи за

касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року

у справі № 2а-1374/10/0770

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет»,

Приватного підприємства «Євро-ДГ»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет», Приватного підприємства «Євро-ДГ» про стягнення коштів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, в задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет», Приватного підприємства «Євро-ДГ» про стягнення в дохід держави коштів з ВАТ «Закарпатвтормет» в сумі 5 986 827, 87 грн. та з ПП «Євро-ДГ» в сумі 5 986 827,87 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «Закарпатвтормет» проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

До суду повернувся конверт із судовою повісткою, яка направлялася на адресу Приватного підприємства «Євро-ДГ», в довідці про повернення якого зазначено - «не числиться».

Відповідно до частини першої статті 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

За таких обставин, є підстави вважати, що про дату, час та місце проведення судового засідання відповідна особа, яка бере участь у справі, повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Закарпатвтормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, позивачем складено акт від 09.02.2010 року № 203/23-1/13598192, яким встановлено, зокрема, порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України по правочину, здійсненому ВАТ «Закапатвтормет» з ПП «Євро-ДГ» за договором купівлі-продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 року на загальну суму господарських зобов'язань за 2008 рік в розмірі 5 986 828, 00 грн.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що проведені операції за вказаним договором є безтоварними, оскільки згідно із листом ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 10.03.2009 року за № 1971/23-614/2 направлено позивачу акт № 655/23-600/327555158 від 18.02.09 року планової виїзної перевірки ПП «Євро-ДГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, в ході проведення якої встановлено ознаки нікчемності правочинів укладених ПП «Євро-ДГ»: під час дослідження документального, грошового, товарного потоків, були виявлені угоди, що мали ознаки нікчемності.

Позивач звернувся до суду із позовом про застосування наслідків визнання договорів нікчемними, що встановлені ст. 208 Господарського кодексу України, шляхом стягнення в дохід бюджету суму 5 986 827, 87 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав вважати вчинений відповідачами договір з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, органи державної податкової служби могли звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинам, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Необхідними умовами для визнання нікчемним правочину є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише фактом допущення постачальником товару порушень правил ведення фінансово-господарської діяльності. Порушення платником податків певних правил ведення господарської діяльності чи правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством, і не може бути виключною підставою для висновку про вчинення конкретного правочину з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.07.2004 року між ПАТ «Закарпатвтормет» (покупець) та ПП «Євро-ДГ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 69/07-04, предметом якого є поставка металобрухту.

Реальний характер вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі, реєстрами приймально-здавальних актів, ліцензіями, приймально-здавальними актами, актами походження металобрухту, посвідченнями про вибухонебезпечність та актами радіаційного обстеження.

Факт здійснення оплати за поставлену продукцію на користь ПП «Євро-ДГ» встановлено податковим органом під час проведення перевірки. Подальше використання придбаного брухту чорних металів у господарській діяльності ПАТ «Закарпатвтормет» в результаті подальшого продажу ЗАТ «Укрвторчормет» підтверджується відповідними договорами, накладними та приймальними актами, платіжними документами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, фактичне здійснення операцій за договором від 08.07.2004 року № 69/07-04, а також необґрунтованість висновків податкового органу стосовно нікчемності вказаного правочину, встановлена постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 року у справі № 2а-517/10/0770, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 року.

На час розгляду даної справи вказані рішення судом касаційної інстанції не переглядалися.

Постановою начальника відділу управління нагляду Прокуратури Закарпатської області від 17.03.2011 року кримінальну справу, порушену за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах директором та головним бухгалтером ВАТ «Закарпатвтормет», за ознаками злочину, передбаченого ч. 3. ст. 212 Кримінального кодексу України, закрито на підставі п. 2. ст. 6 Кримінально-процесуального України за відсутністю в їх діях складу злочину.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до відповідача санкцій, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а-1374/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук