Ухвала суду № 42014267, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/13363/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року

по справі №2а-0870/7920/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» (надалі - ТОВ «Асоціація «Атомспорт»)

до Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області (надалі - ДПІ у м.Енергодар Запорізької області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Енергодар Запорізької області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.09.2011р. №0000302301 та №0000312301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби її правонаступником Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Асоціація «Атомспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2011р., про що складено акт №268/23-0/24520069 від 29.08.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.5.1 п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. на загальну суму 1420699грн.; п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на загальну суму 325506грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1429945грн.

Висновки податкового органу щодо порушення зазначених норм податкового законодавства, а також нікчемності укладених договорів між позивачем з контрагентами ґрунтується на акти перевірок ТОВ «Нафто-Сервіс», ТОВ «Торг-Стандарт», ТОВ «Вик Оил», ТОВ Фірмою «Клото» та ПП «Акарі-Груп».

На підставі зазначеного акта відповідачем 15.09.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000312301, яким ТОВ «Асоціація «Атомспорт» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1676260,75грн., з яких 246315,75грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000302201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2050869,25грн., з яких 304664,25грн. за штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивачем під час розгляду справи надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, а складені на виконання договорів документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відображають реальність господарської операції позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Так, згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.5.1, абз.3 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Асоціація Атомспорт» було укладено договори з ТОВ «Нафто-Сервіс», ТОВ «Торг-Стандарт», ТОВ «Вик Оил», ТОВ Фірмою «Клото» та ПП «Акарі-Груп» предметом яких є купівля позивачем ПММ.

На виконання вказаних договорів позивачем під час розгляду справи було надано ряд документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: накладні, договори, податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, журнал реєстрації довіреностей, копії паспортів на ПММ, акти звірки взаєморозрахунків, рахунки, свідоцтво про допущення ТЗ до перевезення деяких небезпечних вантажів, сертифікати відповідності та інш.

Окрім того, судами встановлено, що придбані нафтопродукти товариство, маючи в розпорядженні основні фонди (земельну ділянку, АЗС, склади тощо) та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, в подальшому реалізовувало в роздрібній торгівлі через автозаправні станції, що свідчить про придбання позивачем ПММ для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Слід також зазначити, що податковим органом не було надано докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операції.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів є недоречним, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Не приймаються до уваги посилання податкового органу на невірно оформлені товарно-транспортні накладні, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи по суті здійснено співставлення даних, зафіксованих у журналах обліку нафтопродуктів з інших первинними документами, зокрема, видатковими накладними, ТТН, журналом виданих довіреностей та встановлено, що показники дати, обсягів, вартості тощо ПММ, що визначені у вказаних документах, співпадають. Також було досліджено журнали-ордери і відомість по рахунку 282 «Товари в торгівлі» та оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 ТОВ «Асоціація «Атомспорт» за перевіряємий період та встановлено, що пальне, яке надійшло за первинними бухгалтерськими документами, оприбутковано та проведено по бухгалтерському обліку позивача, що свідчить про своєчасне та повне оприбуткування товариством всіх придбаних нафтопродуктів.

Отже, сама собою наявність у документах помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, податковим органом не зазначено яким чином та згідно якої норми неточності у товарно-транспортних накладних впливають на дійсність правочину.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування своїх висновків.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Будь-якого судового рішення про визнання укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс», ТОВ «Торг-Стандарт», ТОВ «Вик Оил», ТОВ Фірмою «Клото» та ПП «Акарі-Груп» нікчемними відповідачем суду не надано, так само і не надано доказів порушення кримінальних справ відносно посадових осіб.

Враховуючи викладене, судами правомірно не прийнято до уваги як доказ у справі, пояснення ОСОБА_1 стосовно правовідносин ТОВ «Торг-Стандарт» з позивачем, згідно яких ОСОБА_1 втратила документи підприємства за період з липня 2010р. по січень 2011р., що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.01.2011р.

Що стосується доводів відповідача про неотримання працівниками контрагентів позивача заробітної плати, то як встановлено судами під час розгляду справи податковим органом не зазначено яким чином неотримання заробітної плати працівниками контрагента впливає на податкові зобов'язання позивача та яка норма визначає за таких обставин такі наслідки, як визнання нікчемним правочину між платником податку та його контрагентом.

Стосовно посилання на відповідь Енергодарського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАШ ГУМВС України в Запорізькій області від 11.10.2011р. №807, відповідно до якої автомобілі, на яких перевозився вантаж за господарськими операціями позивача з ТОВ «фірмою «Клото», ТОВ «Торг-Стандарт», ПП «Акарі-Груп», належать одній фізичній особі ОСОБА_2, що мешкає у м.Дніпропетровськ, також не є свідченням нікчемності договору з огляду на наявність у сторін за договором можливості орендувати вантажні автомобілі і недослідженням податковим органом цього питання, зокрема, з причини обмеження періодом перевірки. Тим більше, що позивачем до суду надано копію договору №01/1102 від 01.02.2011р. про оренди вантажних автомобілів з екіпажем укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Торг-Стандарт».

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що наявні в матеріалах справи вказують на реальність укладення та виконання між позивачем та його контрагентами спірних угод, водночас, підставами, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, не є належними, оскільки визначення зобов'язання лише на підставі актів перевірок контрагента, не узгоджується із законодавчими нормами, якими врегульовано порядок такого нарахування.

За таких обставин, судами попередніх інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Енергодарську об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов