Ухвала суду № 42014258, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/46673/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року

по справі №0870/6173/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ Ко»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, в якому, з урахуванням уточнень до нього, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.01.2012р. №0000072301 та №0000062301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2012р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Буд Ворк» та ТОВ «Строй Вінд» за період з 01.03.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 04.01.2012р. №2/23-1/25217002, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: позивачем безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 5058695грн., у зв'язку з чим було занижено податок на прибуток на суму 1265978грн. за спірний період; п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1011739грн. за спірний період.

Як зазначено в акті перевірки, підставою для висновків щодо здійснення господарської діяльності без мети настання реальних наслідків слугували отримані ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя акти перевірок ТОВ «Буд Ворк» та ТОВ «Строй Вінд». Крім того, ТОВ «ЛМ Ко» не були надані документи, що підтверджують факт поставки товару до позивача його контрагентами (товарно-транспортні накладні).

На підставі зазначеного акта 19.01.2012р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000072301 про нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 877790грн., з яких 175558грн. штрафні санкції; №0000062301 про нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1202992,50грн., з яких 240598грн. штрафні санкції.

Листом від 19.01.2012р. №396/10/23-1 відповідач вніс виправлення до акту перевірки змінивши його дату з 04.12.2012р. на 04.01.2012р.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивачем надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, а складені на виконання договорів документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Так, згідно п.5.1, абз.3 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами обґрунтовано зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанції, між позивачем та ТОВ «Буд Ворк» протягом 2008-2010р.р. були укладені та виконувались договори на виконання субпідрядних робіт, виконання електромонтажних робіт, купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Строй-Вінд» протягом 2008-2010р.р. були укладені та виконувались договори на виконання субпідрядних робіт, виконання електромонтажних робіт, купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження реальності виконання укладених з ТОВ «Строй-Вінд» та ТОВ «Буд Ворк» спірних договорів позивачем під час розгляду справи було надано копії документів, а саме: договори, видаткові та податкові накладними, листами (переписка між позивачем та контрагентами), рахунками коригування кількісних та вартісних показників, детальний аналіз по взаємовідносинам з контрагентами, договори оренди механізмів та приймально-передавальні акти до них, відповідні свідоцтва про реєстрацію технологічного ТЗ, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, відповідні акти приймання-передачі, акти прийому виконаних будівельних робіт, відомості щодо договірних цін, кошториси, виписки з банку, ліцензії ТОВ «ЛМ Ко», ТОВ «Строй-Вінд» та ТОВ «Буд Ворк» на зайняття будівельної діяльності згідно переліком. Зазначені документи містять детальний опис виконаних робіт та придбаних матеріалів.

Суб'єкт владних повноважень не заперечує факт наявності у позивача наведених вище первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також не вказує про їх недоліки при оформленні.

Окрім того, позивачем було надано товарно-транспортні накладні про відсутність яких вказано в акті перевірки.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів є недоречним, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Слід також зазначити, що будь-якого судового рішення про визнання правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Буд Ворк», ТОВ «Строй Вінд» відповідачем суду не надано, так само і не надано доказів порушення кримінальних справ відносно посадових осіб.

Щодо тверджень позивача про те, що перевірка була проведена незаконно, то слід зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами правомірно не взято до уваги доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що наявні в матеріалах справи вказують на реальність укладення та виконання між позивачем та його контрагентами спірних угод, водночас, підставами, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, не є належними, оскільки визначення зобов'язання лише на підставі актів перевірок контрагента, не узгоджується із законодавчими нормами, якими врегульовано порядок такого нарахування.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов