Ухвала суду № 42014156, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/45852/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Кузнецовська ОДПІ)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 2а/1770/682/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Кузнецовський хлібзавод" (далі - Товариство)

до Кузнецовської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство звернуло до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0000382350 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 182 934 грн. (у тому числі 146 347 грн. за основним платежем та 36587 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з існування у Товариства безумовного обов'язку скликати загальні збори акціонерів та вирішити питання щодо використання отриманого за 2009 рік прибутку з одночасною сплатою до бюджету авансового внеску з податку на прибуток.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з тих мотивів, що оскільки платником податку - емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів його аціонерам за 2009 рік не приймалося, то у позивача не виникло обов'язку зі сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з наведеними висновками апеляційного суду, Кузнецовська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційного інстанції та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому скаржник наполягає на тому, що підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» має застосовуватись з урахуванням пункту 11 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України від 27.04.2010 № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI), яким було встановлено обов'язковість виплати господарським товариством (у тому числі акціонерним) дивідендів його учасникам з чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність і обґрунтованість оскаржуваної постанови та просить залишити її без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Кузнецовської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що оспорювану суду грошового зобов'язання з податку на прибуток було нараховано позивачеві за наслідками проведення податковою інспекцією планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, оформленої актом від 02.12.2011 № 365/23/05519273.

У цьому акті перевірки зафіксовано факт порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок невиконання Товариством як емітентом корпоративних прав обов'язку з нарахування та виплати дивідендів його акціонерам з чистого та нерозподіленого прибутку за 2009 рік (який за даними бухгалтерського обліку Товариства становив 1 951 291,82 грн.), що призвело до несплати Товариством до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів за визначеною ставкою податку.

За змістом підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, в силу вимог наведеної норми юридичним фактом, з яким Закон пов'язує виникнення у платника обов'язку з нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток на суму дивідендів, є прийняття таким платником рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Оскільки у даному разі відповідне рішення загальними зборами Товариства не приймалося, то підстави для перерахування позивачем до бюджету авансового платежу відсутні.

Доводи Кузнецовської ОДПІ, підтримані судом першої інстанції, про обов'язковість виплати позивачем дивідендів не заслуговують на увагу.

Адже статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів відповідно до пункту «д» частини п`ятої цієї статті (у редакції до внесення змін Законом № 2154-VI) належить затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Аналогічне за змістом правове регулювання встановлено і нормами пунктів 12 та 15 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції до внесення змін Законом № 2154-VI), відповідно до яких до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема розподіл прибутку і збитків товариства; затвердження розміру річних дивідендів.

Зміни, внесені до наведеної норми Закону пунктом 11 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону № 2154-VI, згідно з якими виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 № 22-рп/2010. А відтак посилання скаржника на зазначену неконституційну норму Закону не можна визнати обґрунтованим.

Відсутність прийнятого вищим органом акціонерного товариства рішення про розподіл прибутку не утворює складу податкового правопорушення та не може підміняти собою рішення про виплату дивідендів, з якими Закон пов'язує певні юридичні наслідки у сфері оподаткування.

З урахуванням викладеного апеляційний суд цілком об'єктивно визнав незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та правомірно задовольнив даний позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зроблених судом апеляційної інстанції та підтверджених матеріалами справи висновків. Інша оцінка скаржником обставин даної справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

За таких обставин у касаційного суду відсутні підстави для задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а/1770/682/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько