Ухвала суду № 42014142, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/19449/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача - Корнієнка П.Г.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 13.07.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі № 23/711/06-АП/296/09-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.К" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2006 № 00002623112/3 та № 000252302/3.

Постановою господарського суду Запорізької області від 13.07.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено планову комплексну виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.09.2005. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 03.03.2006 № 33/23-02-31836712 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2006 № 0000252302/0/9494, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 007 414 грн. (у тому числі 671 609 грн. за основним платежем та 335 805 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 16.03.2006 № 0000262302/0/9493 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 173 210 грн. (у тому числі 767 400 грн. за основним платежем та 405 810 грн. за штрафними санкціями).

У процедурі адміністративного оскарження платником зазначених донарахувань ДПІ було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006 № 00002623112/3, за яким Товариство зобов'язано сплатити податок на прибуток у сумі 958 810 грн. (у тому числі 663 200 грн. за основним платежем та 295 610 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006 № 000252302/3 про нарахування позивачеві ПДВ у сумі 666 022,50 грн. (у тому числі 444 015 грн. за основним платежем та 222 007,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань став: висновок ДПІ про заниження позивачем валового доходу на 1120,7 тис. грн. внаслідок невключення до його складу безнадійної кредиторської заборгованості перед приватним підприємством «УкрРесурсПром» (далі - ПП «УкрРесурсПром»); невизнання податковим органом права позивача на валові витрати та податковий кредит за операціями з ПП «УкрРесурсПром», товариством з обмеженою відповідальністю «Джокорд», приватним підприємством «Укрметалпром», приватним підприємством «Рост-Стат», товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Тавр» з посиланням на безтоварний характер цих операцій.

Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійної заборгованістю є заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Керуючись наведеною нормою Закону, суди цілком об'єктивно зазначили, що смерть засновника підприємства-постачальника не є підставою для кваліфікації заборгованості платника перед таким підприємством як безнадійної.

У матеріалах справи відсутні докази ліквідації ПП «УкрРесурсПром» у зв'язку із смертю його засновника ОСОБА_2 як підстави для висновку про позбавлення зобов'язання позивача перед цим контрагентом зустрічного виконання (що вимагало б їх відображення позивачем у складі валового доходу відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Правильними є і висновки судів по епізоду, пов'язаному з формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання металобрухту та металоконструкцій у рамках господарських правовідносин з ПП «УкрРесурсПром», товариством з обмеженою відповідальністю «Джокорд», приватним підприємством «Укрметалпром», приватним підприємством «Рост-Стат», товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Тавр».

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку.

Установлені судами обставини даної справи не дають підстави для висновку про схемний характер правовідносин позивача з названими контрагентами.

Суди встановили, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується наявними у справі податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, які оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників.

За відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників, тобто третіх осіб.

Умови провадження господарської діяльності контрагентів (обсяг залучених ними матеріальних та трудових ресурсів) також не можуть впливати на податковий облік позивача у справі.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком правомірно задовольнили позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 13.07.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі № 23/711/06-АП/296/09-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько