Ухвала суду № 42013987, 28.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 листопада 2014 року м. Київ В/800/5042/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014

у справі № 826/14210/13-а (№ К/800/28335/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Укрторг»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 у названій справі.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 5.11, підпункту 5.12.3 пункту 5.12 статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, у редакції наказу від 15.06.2005 № 213, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 у справі № 2а-14044/10/2070 (№ К/9991/84657/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та доданих до неї матеріалів, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зокрема, у рішенні касаційного суду, яке заявник просить переглянути, колегія суддів зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час подання декларації, відображена позивачем сума податку на додану вартість у розмірі 3 843 280,00 грн., яка фактично сплачена у попередніх податкових періодах, не погашалася податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування минулих періодів. Тому, висновок відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в розмірі 3 416 008,00 грн. є необґрунтованим, а зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вказаному розмірі - неправомірним.

У рішенні ж Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 у справі № 2а-14044/10/2070 (№ К/9991/84657/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, зазначено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 по справі № 2а-12336/10/2070 задоволено позов ТОВ «Анграм Україна» до Вовчанської МДПІ: скасовано рішення Вовчанської МДПІ від 05.08.2010 № 2614/10/15-047 «Про невизнання як податкової звітності уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань ТОВ «Анграм Україна» з податку на додану вартість за червень 2010 року»; зобов'язано Вовчанську МДПІ відобразити в обліковій картці платника податку ТОВ «Анграм Україна» уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, реєстраційний номер 10808, як податкову звітність. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 апеляційну скаргу Вовчанської МДПІ задоволено: скасовано вказану постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В постанові від 05.04.2011 судом встановлені обставини, які свідчать про порушення позивачем норм підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо правильності визначення податкового кредиту, який зараховується до складу податкового кредиту, наступного податкового періоду щодо завищення значення рядка 26 декларації за червень 2010 року на 186 292,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди попередніх інстанцій, застосувавши цю процесуальну норму, правильно виходили із встановлених у постанові суду апеляційної інстанції у справі № 2а-12336/10/2070 обставини щодо ведення ТОВ «Анграм Україна» податкового обліку за червень 2006 року, які свідчать про те, що податковий облік вівся без дотримання вимог норм підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та у подальшому вплинули на показники податкових декларацій позивача за липень 2010 року, що призвело до безпідставного декларування позивачем у рядку 23.2 декларації за серпень 2010 року суми 69 642,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у допуску справи № 826/14210/13-а (№ К/800/28335/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)М.О. Федоров (підпис)Т.М. Шипуліна