Ухвала суду № 42013951, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/75672/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012

у справі № 2а-698/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «ЛК-Орбіта»

до Державної податкової інспекції у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «ЛК-Орбіта» до Державної податкової інспекції у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова служба у Київській області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що службовими особами контролюючого органу проведено планову перевірку ТОВ БФ «ЛК-Орбіта» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 09.09.2010 складено акт перевірки № 0398/101323/19406874.

Під час перевірки Державною податковою інспекцією у Київській області виявлено порушення позивачем приписів п.п. 11, 12, 13 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акта відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2010 № 0004192301, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 551,00 грн.

Вказане рішення є спірним у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7839,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 2010 році перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

Спірним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За порушення цієї вимоги, на підставі приписів статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Нормою ст. 21 цього Закону визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий режим оподаткування суб'єктів малого підприємництва встановлено Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким не встановлено обов'язку суб'єктів малого підприємництва здійснювати облік товарних запасів.

Відповідно до абзацу восьмого ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269, книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). Згідно п. 5 цього Порядку, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Форма Книги обліку доходів та витрат передбачена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64, відповідно до змісту якої вона має такі розділи: 1 «період обліку», 2 «кількість виготовленої продукції, наданих послуг, закуплено товару», 3 «витрати на виробництво продукції, придбання товару», 4 «кількість проданої продукції, надання послуг», 5 «ціна продажу продукції (послуг)», 6 «сума виручки (доходу)», 7 «чистий дохід».

Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599 передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 № 12. При цьому, обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що на суб'єкта підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку не поширюється обов'язок щодо ведення книги обліку доходів і витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування до підприємця штрафних санкцій за порушення приписів п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1 Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна