Постанова № 42013741, 25.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/4844/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Кузьменко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство" Гірмашсервіс " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001351500/133.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно застосовано до нього штрафні санкції визначені податковим повідомленням-рішенням від 03 листопада 2014 року №0001351500/133, прийнятого на підставі висновків акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 20 жовтня 2014 року №231/16-02-15, оскільки Податковим кодексом України не передбачено такого виду сплати податкового зобов'язання як подача декларації чи уточнюючої декларації. А тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Заперечень не надав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (код ЄДРПОУ 34739075) зареєстровано як юридична особа 18 квітня 2007 року (а.с.18-20).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (а.с. 8, 10), що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво інших споруд, н.в.і.у, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а.с. 9).

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс".

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 20 жовтня 2014 року №23/16-02-15 (а.с. 12-13), за висновками якого встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 20 жовтня 2014 року №23/16-02-15, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001351500/133 (а.с. 11), яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 30419,20 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001351500/133.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

З матеріалів справи встановлено, що 16 квітня 2014 року, згідно з квитанцією про отримання № 2 (а.с.23), позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року (а.с. 25-28), згідно з якою сума податкового зобов'язання за звітний період становить 2507413 грн.

16 травня 2014 року, згідно з квитанцією про отримання № 2 (а.с.29), позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року (а.с. 31-34), згідно з якою сума податкового зобов'язання за звітний період становить 374300 грн.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 1025 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Дотримуючись положень пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України 13 червня 2014 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2014 року (а.с. 43-47). Згідно наданого розрахунку позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 317331 грн. Виходячи з цього, сума грошового зобов'язання зменшилася на 56969 грн.

З квитанції № 2 (а.с. 41), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість прийнято податковим органом.

02 липня 2014 року, згідно з квитанцією про отримання № 2 (а.с.35), позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року (а.с. 37-40), згідно з якою від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 95127 грн. зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 Податкового кодексу України.

Згідно із приписами цієї статті, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що податковий борг, який зазначено в статті 126 Податкового кодексу України, може бути погашено коштами та іншим майном (майновими правами) платника податків. Погашення податкового боргу шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням в них меншої суми податкових зобов'язань, а ніж ті суми, які були задекларовані раніше чи зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість приписами цього Кодексу не передбачено.

У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У підпункті 14.1.152 пункту 14.1 наведеної статті Податкового кодексу України зазначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пунктів 87.1 і 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Подання позивачем уточнюючих розрахунків, якими зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, а також подання декларацій в яких зараховано від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість не є тотожним поняттю "погашення податкового боргу", тобто сплатою боргу з податку на додану вартість.

За приписами пункту 87.9 статті 87 Кодексу, таким документом є платіжний документ, в якому платником податків визначено призначення напряму сплати.

При цьому, джерелами сплати та погашення податкового боргу Податковий кодекс визначає кошти та майно платника податків. Зараховувати саме кошти, що сплачує платник на погашення суми боргу повинен податковий орган, однак, в даному випадку ніякої сплати коштів не відбулось, платник не подавав документів, в яких визначав напрям сплати, як це передбачено пунктом 87.9 Податкового кодексу України.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ ВСП "Гірмашсервіс" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №231/16-02-15 від 20 жовтня 2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001351500/133 від 03 листопада 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001351500/133 від 03 листопада 2014 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 34019,20 грн. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001351500/133 від 03 листопада 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, таке стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 28 листопада 2014 року, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області №0001351500/133 від 03 листопада 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 /сто вісімдесят дві/ гривні 70 /сімдесят/ копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко