Постанова № 42013663, 08.12.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року Справа № П/811/3444/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року №0000642204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181215,00 грн. (за основним платежем - 120810,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 60405,00 грн.).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сільгосп-Центр" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ "Радна", ПП "Агротех-Дніпро", ТОВ "Центр-ТК", ТОВ "Лайберт", ТОВ "Грандісбуд". Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржене податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що проведена позапланова перевірка ТОВ "Сільгосп-Центр" вказала на порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за січень, березень, травень, червень 2014 року в сумі 120810,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ "Радна", ПП "Агротех-Дніпро", ТОВ "Центр-ТК", ТОВ "Лайберт", ТОВ "Грандісбуд", які не мали реального характеру. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (Т.2, а.с.99-101).

У судовому засіданні представник відповідача з тих самих міркувань просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За клопотанням представника позивача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (Т.2, а.с.137).

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" зареєстроване як юридична особа 27 грудня 2010 року (Т.1,а.с.38).

У період з 29 серпня по 04 вересня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Радна" за січень 2014 року, ПП "Агротех-Дніпро" за березень 2014 року, ТОВ "Центр-ТК" за травень 2014 року, ТОВ "Лайберт", ТОВ "Грандісбуд" за червень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 11 вересня 2014 року №37/11-23-22-04/37502704, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року в частині заниження податку на додану вартість у перевіреному періоді на загальну суму 120810,00 грн. (Т.1, а.с.5-36)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року №0000642204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181215,00 грн (із них за основним платежем - 120810,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60405,00 грн.) (Т.1,а.с.37).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість в результаті безпідставного формування такого кредиту у січні, березні, травні, червні 2014 року за господарськими операціями з ТОВ "Радна", ПП "Агротех-Дніпро", ТОВ "Центр-ТК", ТОВ "Лайберт", ТОВ "Грандісбуд", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ "Радна", ПП "Агротех-Дніпро", ТОВ "Центр-ТК", ТОВ "Лайберт", ТОВ "Грандісбуд" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом встановлено такі обставини.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" за КВЕД є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт (49.41).

У користуванні ТОВ "Сільгосп-Центр" за договором оренди від 01.01.2014 року №1/01/2014 перебуває складське приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Заміська,5а, м.Кіровоград (Т.2,а.с.96).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ТОВ "Сільгосп-Центр" здійснює закупівлю та подальшу реалізацію сої. Оскільки власного вантажного транспорту підприємство не має, для перевезення сої на адресу покупців Товариство користується послугами інших суб'єктів господарювання.

Так, 09 січня 2014 року між ТОВ "Сільгосп-Центр" (замовник) та ТОВ "Радна" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №09,01, згідно умов якого експедитор за винагороду від свого імені за рахунок замовника зобов'язується виконати та/або організувати виконання наступних послуг: пошук перевізника за замовлення Замовника, укладання договору перевезення; оформлення або отримання необхідних для перевезення документів здійснення митних та інших формальностей; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; здійснення перевірки, кількості та якості вантажу; зберігання вантажу; забезпечення відправки або отримання вантажу в пункті призначення; організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; здійснення виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням (Т.1 а.с.104-109).

Факт отримання обумовлених договором експедиторських послуг протягом січня 2014 року позивач підтверджує податковими накладними від 10 січня 2014 року №93,92,94,91; від 11 січня 2014 року №101 (Т.1,а.с.125-129), а також відповідними актами надання послуг та додатками до актів надання послуг (Т1, а.с.110-114, 120-124) на загальну суму 46605,12 грн. (із них ПДВ - 7767,52 грн.).

Принагідно позивач надав до суду товарно-транспортні накладні, якими засвідчується факт супроводження ТОВ „Радна" реалізованого позивачем товару (сої) (Т.1,а.с.115-119).

Судом встановлено також, що розрахунок за надані експедиторські послуги ТОВ "Сільгосп-Центр" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ "Радна" (Т.1,а.с.54;Т.2,а.с.145-160).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Агротех-Дніпро" судом встановлено наступне.

05 березня 2014 року між ТОВ "Сільгосп-Центр" (замовник) та ПП "Агротех-Дніпро" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №05/03, згідно умов якого експедитор за винагороду від свого імені за рахунок замовника зобов'язується виконати та/або організувати виконання наступних послуг: пошук перевізника за замовлення Замовника, укладання договору перевезення; оформлення або отримання необхідних для перевезення документів здійснення митних та інших формальностей; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; здійснення перевірки, кількості та якості вантажу; зберігання вантажу; забезпечення відправки або отримання вантажу в пункті призначення; організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; здійснення виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням (Т.1 а.с.130-135).

Згідно пункту 6.3 Договору, за надання послуг передбачених цим Договором замовник сплачує Експедиторові суму у розмірі відповідно вказаної у акті виконаних транспортно-експедиторських послуг та рахунку-фактурі.

Факт отримання транспортно-експедиторських послуг від ПП "Агротех-Дніпро" протягом березня 2014 року позивач підтверджує наявними у матеріалах справи податковими накладними від 05 березня 2014 року №305007;від 12 березня 2014 року №312010, 312009, 312008, 312007, 312006; від 13 березня 2014 року №313007, 313008; від 14 березня 2014 року №314009; від 15 березня 2014 року №315002; від 18 березня 2014 року№318007, 318008; від 22 березня 2014 року №322002 (Т.1,а.с.136-148), а також відповідними актами надання послуг та додатками до актів надання послуг (Т.1,а.с.149-161,175-187) на загальну суму 115627,64 грн. (із них ПДВ - 19271,27 грн.).

На підтвердження факту транспортування товару та, відповідно, отримання транспортно-експедиційних послуг від ПП "Агротех-Дніпро", позивач надав до суду товарно-транспортні накладні (Т.1,а.с.162-174).

Розрахунок за надані експедиторські послуги позивач здійснював у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента - ПП "Агротех-Дніпро" (Т.1,а.с.55; Т.2,а.с.145-160).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Центр-ТК" судом встановлено наступне.

05 травня 2014 року між ТОВ "Сільгосп-Центр" (замовник) та ТОВ "Центр-ТК" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №05-05 АВ, згідно умов якого експедитор за винагороду від свого імені за рахунок замовника зобов'язується виконати та/або організувати виконання наступних послуг: пошук перевізника за замовлення Замовника, укладання договору перевезення; оформлення або отримання необхідних для перевезення документів здійснення митних та інших формальностей; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; здійснення перевірки, кількості та якості вантажу; зберігання вантажу; забезпечення відправки або отримання вантажу в пункті призначення; організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; здійснення виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням (Т.1 а.с.188-192).

Факт отримання транспортно-експедиторських послуг від ТОВ "Центр-ТК" протягом травня 2014 року позивач підтверджує наявними у матеріалах справи податковими накладними від 08 травня 2014 року №1153; від 14 травня 2014 року №1154;від 15 травня 2014 року №1155,1156,1157; від 23 травня 2014 року №1158,1159;від 24 травня 2014 року №1160 (Т.1,а.с.217-224), а також відповідними актами надання послуг та додатками до актів надання послуг (Т.1,а.с.193-200,209-216) на загальну суму 141 092,82 грн. (із них ПДВ - 23515,47 грн.).

На підтвердження факту експедиторського супроводу товару позивач також надав до суду товарно-транспортні накладні (Т.1,а.с.201-208).

Розрахунок за отримані експедиторські послуги позивач здійснив у безготівковій формі, про що свідчить відповідне платіжне доручення та виписки з банку по рахунку (Т.1,а.с.52-53; Т.2,а.с.145-160 ).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Грандісбуд" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 03 червня 2014 року між ТОВ "Сільгосп-Центр" (замовник) та ТОВ "Грандісбуд" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №03-06, (Т.1 а.с.225-229).

Отримання від ТОВ "Грандісбуд" обумовлених вищезазначеним договором послуг у червні 2014 року позивач підтверджує податковими накладними від 17 червня 2014 року №180,181,182,183; від 18 червня 2014 року №184,185,186,187; від 19 червня 2014 року №188,189; від 21 червня 2014 року №190 (Т.1,а.с.230-240), а також відповідними актами надання послуг та додатками до актів надання послуг (Т.1,а.с.241-250;Т.2,а.с.6-16) на загальну суму 142548,33 грн. (із них ПДВ - 23758,06 грн.).

Наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні підтверджують участь ТОВ "Грандісбуд" у транспортуванні реалізованого позивачем товару (Т.2,а.с.1-5,17-22).

Розрахунок за надані експедиторські послуги ТОВ "Сільгосп-Центр" здійснювало у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ "Грандісбуд", про що свідчить відповідне платіжне доручення та виписки з банку по рахунку (Т.1,а.с.57;Т.2,а.с.145-160).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Лайберт" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 03 червня 2014 року між ТОВ "Сільгосп-Центр" (замовник) та ТОВ "Лайберт" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №03-06, (Т.2, а.с.24-28).

Згідно пункту 6.3 Договору, за надання послуг передбачених цим Договором замовник сплачує Експедиторові суму у розмірі відповідно вказаної у акті виконаних транспортно-експедиторських послуг та рахунку-фактурі.

Факт отримання транспортно-експедиторських послуг від ТОВ "Лайберт" у червні 2014 року позивачеві підтверджує податковими накладними від 03 червня 2014 року №79,80; від 06 червня 2014 року №81;від 08 червня 2014 року №82,83,84; від 11 червня 2014 року №85; від 12 червня 2014 року №87,86,від 13 червня 2014 року №88,89; від 14 червня 2014 року №90,91,92,93,94 (Т.2,а.с.29-44), а також відповідними актами надання послуг та додатками до актів надання послуг (Т.2,а.с.45-75) на загальну суму 278 983,74 грн. (із них ПДВ - 46497,30 грн.).

Принагідно позивач подав до суду товарно-транспортні накладні, у яких ТОВ „Лайберт" визначене як перевізник реалізованого позивачем товару (Т.2,а.с.77-92).

Судом встановлено також, що розрахунок за надані експедиторські послуги ТОВ "Сільгосп-Центр" здійснювало у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ "Грандісбуд" (Т.1,а.с.57;Т.2,а.с.145-160).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, актів надання послуг свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов'язань, обумовлених договорами транспортного експедирування.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ТОВ "Сільгосп-Центр" та ТОВ "Радна", ПП "Агротех-Дніпро", ТОВ "Центр-ТК", ТОВ "Лайберт", ТОВ "Грандісбуд", а відтак - і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій на суму 60405,00 на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0000642204.

Натомість при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи ТОВ "Технодеталь-СВ", а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 182,70 грн (Т.1,а.с.44), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29 вересня 2014 року №0000642204, яким ТОВ "Сільгосп-Центр" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 181215,00 грн. (з них за основним платежем - 120810,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 60405,00 грн.)

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" судовий збір у розмірі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук