Постанова № 42013625, 17.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року 14:51Справа № 808/6008/14 Провадження №ДО/808/83/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Стрілкової Н.В., Свідрак О.О.;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Коваленко С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

третя особа Міжрегіональне головне управління Міндоходів - офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (далі по тексту позивач або ПАТ «НКМЗ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту відповідач або СДПІ по роботі з ВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів), третя особа Міжрегіональне головне управління Міндоходів - офіс з обслуговування великих платників (далі - третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 №0000484600/10/9004/28-03-46-05763599 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 535 314,92 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 267 654,46 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 №0000494600/10/9006/28-03-46-05763599 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 370 477,92 грн.

Ухвалою суду від 25 вересня 2014 року було відкрито провадження по зазначеній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 жовтня 2014 року.

Провадження у справі зупинялось до 11 листопада 2014 року та в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17 листопада 2014 року.

В судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені вимоги на їх обґрунтування зазначили, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства здійснив камеральну перевірку не на підставі даних податкової звітності (декларації з ПДВ за лютий 2014р.), а за результатами аналізу копій первинних документів, наданих ПАТ «НКМЗ» на його запит. Вважають, що оскільки предметом камеральної перевірки є правильність заповнення та подання податкових декларацій, то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну позапланову (виїзну чи невиїзну) перевірку позивача, як це визначено ст.200 ПК України, а не виносити податкові повідомлення-рішення. Щодо суті виявлених порушень, зазначили, що всі вони ґрунтуються на припущеннях податкового органу без наявності конкретних документальних доказів. У позивача в наявності є всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами та правомірності нарахування ПДВ, заявленого до відшкодування за лютий 2014 року.

На підставі викладеного в позовній заяві та письмових поясненнях просили суд задовольнити адміністративний позов.

Від третьої особи надійшли письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначено, що СДПІ по роботі з ВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів проведена перевірка ПАТ «НКМЗ», за результатами якої складено акт від 09.04.2014 №187/28-03-46- 05763599 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог:

- п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.3 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум податкового кредиту та завищенню сум від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 460114 грн.;

- п.201.10 ст.201, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 624 951 грн., штрафна санкція склала 312 475,5 грн.

На виконання доручення Центрального офісу, СДПІ по роботі з ВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів була проведена позапланова перевірка ПАТ «НКМЗ» з питань, що стали предметом оскарження за результатами якої складено акт від 24.06.2014 №354/28-03-46-05763599.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів від 28.04.2014 №0000484600/10/9004/28-03- 46-05763599 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 89636,08 грн. та у відповідній частині штрафну (фінансову санкцію в сумі 44818,04 грн. та №0000494600/10/9004/28-03-46-05763599 в частині зменшення суми від'ємного значення в сумі 89 636,08 грн., а скаргу - задоволено частково.

В судових засіданнях представник третьої особи підтримав заперечення на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з підстав викладених в зазначених запереченнях.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 17 листопада 2014 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2014 року СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів проведено камеральну перевірку ПАТ «НКМЗ» з питань правомірності нарахування ПДВ, заявленого до відшкодування за лютий 2014р.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог:

- п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.3 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум податкового кредиту та завищенню сум від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 460114 грн.;

- п.201.10 ст.201, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 624 951 грн.

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2014 № 187/28-03-46-05763599, до якого позивачем були надані заперечення від 18.04.2014 вих. № 015/1017.

Відповідач відхилив вказані заперечення (відповідь від 28.04.2014 № 9029/10/28-03-46) та прийняв на підставі акту перевірки податкові повідомлення - рішення від 28.04.2014: №0000494600/10/9006/28-03-46-05763599, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 460114 грн. та №0000484600/10/9004/28-03-46-05763599 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року у сумі 624951,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 312475,5 грн.

08 травня 2014 року ПАТ «НКМЗ» було подано скаргу № 015/1170 на зазначені податкові повідомлення-рішення до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка рішенням від 11.07.2014 №12918/10/28-10-10-4-33 була задоволена частково, а саме: повідомлення-рішення №0000484600/10/9004/28-03-46-05763599 скасоване в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 89636,08 грн. та у відповідній частині штрафних санкції в сумі 44818,04 грн.; повідомлення-рішення № 0000494600/10/9006/28-03-46-05763599 скасоване в частині зменшення суми від'ємного значення ПДВ в сумі 89 636,08 грн.

24 липня 2014 року позивач звернувся із скаргою № 015/1699 до Державної фіскальної служби (ДФС) України на вказане рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів в частині незадоволених вимог.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийняте рішення від 07.08.2014 №1277/6/99-99-10-01-15 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги. Дане рішення отримане ПАТ «НКМЗ» 18.08.2014. (копія рішення ДФС із штампом вхідної кореспонденції позивача долучено до матеріалів справи).

Згідно з ч.2 п.3.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.11.2012 №1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за №2135/22447 (далі Порядок №1236), якщо, за результатами адміністративного оскарження зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень. Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.56.17.3. Порядку №1236). Як зазначалось вище, рішення за результатами розгляду скарги ДФС України було прийняте 07.08.2014 та отримано ПАТ «НКМЗ» - 18.08.2014. Однак в порушення вимог вказаного Порядку №1236 СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів не були направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, які б містили зменшені суми бюджетного відшкодування та штрафних санкцій, а також від'ємного значення ПДВ (проти вказаної обставини представник третьої особи не заперечував). Таким чином, відповідачем в установленому законом порядку не усунуті протиріччя між сумами зменшення бюджетного відшкодування та від'ємного значення ПДВ, визначеними в повідомленнях-рішеннях, прийнятих за наслідками перевірки, та відповідними сумами, з урахуванням результатів адміністративного оскарження.

Однак, не зважаючи на вказані обставини, нові податкові повідомлення - рішення не виносились, а отже спірні податкові повідомлення-рішення вважаються чинними.

Не погодившись з висновками податкових органів та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши подані матеріали та документи, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та проаналізувавши норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Щодо правомірності проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

Згідно п.п.75.1.1. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Порядок проведення камеральної перевірки визначено у ст.76 ПК України, відповідно до якої характерними ознаками цього виду перевірок є: проведення у приміщенні органу державної податкової служби, перевірка лише даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), відсутність спеціального рішення керівника органу державної податкової служби, а також направлення на її проведення, перевірка всієї податкової звітності суцільним порядком, необов'язковість згоди платника податків на перевірку та його присутності під час проведення камеральної перевірки.

В свою чергу, ст.200 ПК України містить положення щодо камеральної перевірки звітності з податку на додану вартість. А саме, даною нормою встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п.200.10 ст.200 ПК України). При цьому законодавством не передбачено витребування податковим органом від платника податків будь-яких документів як до початку, так і під час проведення камеральної перевірки, тобто ця перевірка має проводитись за наявними у органу податкової служби документами (деклараціями).

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки предметом камеральної перевірки є правильність заповнення та подання податкових декларацій, то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну позапланову (виїзну чи невиїзну) перевірку позивача, як це визначено ст.200 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, в тому числі акт від 09.04.2014 № 187/28-03-46-05763599, СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів в процесі камеральній перевірки було використано первинні документи, отримані від позивача з супровідними листами від 28.03.14 № 015/811 та № 015/810 на запити від 27.03.14 № 6492/10/28-03-46 та від 21.03.14 № 6016/10/28-03-46 (вказані запити та відповіді долучені до матеріалів справи).

На думку суду це є порушенням вищезазначених норм ПК України, оскільки, по-перше, в даних запитах відсутнє жодне посилання на необхідність витребуваних документів у зв'язку з проведенням камеральної перевірки, по-друге, згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, на підставі первинних документів може проводитись лише документальна (планова або позапланова) перевірка. Зокрема, пунктом 200.11 ст.200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Про це, зокрема, зазначено і на 13 арк. Акту перевірки, а саме: «Остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за лютий2014 року будуть здійснені після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України.

При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку ПАТ «НКМЗ» керівником податкового органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної або невиїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу».

Однак, незважаючи на даний висновок податковим органом були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, основні напрямки проведення камеральної перевірки з ПДВ зазначені у п.4 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПС України від 19.06.2012 № 522 (далі Наказ № 522). Серед перелічених у цьому пункті напрямків відсутній такий напрямок як аналіз даних податкової декларації за отриманими від платника податків копіями первинних документів. До того ж, у самому акті камеральної перевірки (таблиця 1) суть помилки (порушення) зазначена як: «методологічна помилка, що вплинула на розрахунки з бюджетом». Поняття «методологічна помилка» визначено у листі ДПА України від 06.07.2001 № 9018/7/23-3317, відповідно до якого під такою помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, відповідач у порушення приписів ст.ст. 75, 76, 200 ПК України та Наказу № 522 здійснив камеральну перевірку не на підставі даних податкової звітності (декларації з ПДВ за лютий 2014р.), а за результатами аналізу копій первинних документів, наданих ПАТ «НКМЗ» на його запит. З огляду на викладене, є неправомірним і зазначення в акті перевірки порушення щодо ненадання позивачем інших первинних документів під час перевірки.

Також є необґрунтованими висновки акту перевірки щодо суті виявлених порушень податкового законодавства з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки від 09.04.2014 № 187/28-03-46-05763599, позивачем завищено суми податкового кредиту в декларації за січень 2014 р. і, відповідно, бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на 370594 грн., а також завищено податковий кредит за лютий 2014 року в сумі 103917 грн. внаслідок порушення податкового законодавства при обліку операцій з ТОВ «Євроспортаренабуд».

Так, в акті перевірки зазначено, що в порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.1., 2.4.; 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, у довідці про вартість виконання будівельних робіт за січень, лютий 2014р., актах прийому виконання будівельних робіт за січень, лютий 2014р. та відомості ресурсів до вказаних актів не зазначено прізвище підрядника, який їх підписав, що тягне порушення п.п.198.6. ст.198 ПКУ, тобто включення до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. Також СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів вважає, що ПАТ «НКМЗ» порушено вимоги п.44.6 ст.44 ПК України, оскільки ним не надані при перевірці документи, що підтверджують дані, заявлені в декларації: сертифікати якості, технічні паспорти, форми розрахунків, платіжні документи і т.і.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи мають бути складені під час здійснення господарських операцій та містити обов'язкові реквізити, в тому числі, посади осіб, відповідальних за здійснення цієї операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, які дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції. Вимогу щодо необхідності зазначення у числі інших даних, які б дали можливість ідентифікувати особу, прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, містить підзаконний нормативний акт, а саме п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.

Разом з тим, відсутність прізвища підрядника у вищевказаних первинних документах не може свідчить про неправомірність відображення сум податкового кредиту в податковому обліку. З цього питання Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.11.11 № 1936/11/13-11 надав роз'яснення, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги лише ті первинні документи, які складені у випадку фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки при їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Що стосується підписання договору та акту виконаних робіт невстановленою особою, то таке твердження податкового органу базувалось виключно на відсутності розшифровки підпису.

Однак, в даному випадку, крім документів, в яких не вказано прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції, відповідачу при перевірці були надані копія договору від 28.10.2013 № 26/13, податкові накладні № 1 від 20.01.14, №2 від 20.01.14, № 3 від 20.01.14; від 17.02.14 № 3. Також для перевірки було надано акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконання будівельних робіт за січень та лютий 2014р. та відомості ресурсів до вказаних актів. Таким чином, ПАТ «НКМЗ» при веденні бухгалтерського та податкового обліку було встановлено (ідентифіковано) особу - директора Печеного С.Р., яка приймала участь у здійсненні відповідної господарської операції. Будь-яких інших доказів, які б підтвердили нереальність проведених ПАТ «НКМЗ» господарських операцій, СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів не наведено.

Статтею 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за результат їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником в якості замовника. За договором підряду генеральний підрядник відповідає перед замовником за порушення субпідрядником свого обов'язку. В свою чергу, у сфері оподаткування ПДВ у замовника як платника податків виникає право на податковий кредит саме за операціями з виконання договору підряду. Договір же субпідряду має наслідки у вигляді обов'язку декларування і сплати податкових зобов'язань та права на формування податкового кредиту для генерального підрядника та субпідрядника.

Однак висновок акту документальної перевірки зроблено виключно на підставі обставин, встановлених в результаті заходів, прийнятих податковим органом - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з метою перевірки правильності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Полморіт». Крім того, встановлення лише відсутності цього підприємства за місцезнаходженням, при тому що воно є зареєстрованим у встановленому законом порядку як платник податків і, зокрема, як платник ПДВ, а також аналіз документів, які були наявними в його обліковій справі щодо трудових ресурсів, виробничого обладнання та т.і. не дає змоги стверджувати про непідтвердженість отримання послуг субпідряду ТОВ «Євроспортаренабуд» від ТОВ «Полморіт».

Твердження Відповідача про порушення п.44.6 ст.44 ПКУ в частині ненадання позивачем документів, що підтверджують дані, заявлені в декларації, неправомірне, оскільки в силу приписів п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст. 76 ПК України камеральна перевірка здійснюється виключно на підставі даних податкових декларацій платника податку і не потребує надання ним первинних документів. Крім того, такі документи як сертифікати якості, технічні паспорти, векселі і т.д. не є первинними документами, необхідними для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій.

Виходячи з викладеного, висновок СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів про завищення ПАТ «НКМЗ» податкового кредиту та бюджетного відшкодування по операціям з ТОВ «Євроспортаренабуд» і, відповідно, порушення п. 198.6 ст.198 та п.44.6 ст.44 ПК України є необґрунтованим.

Відповідачем в акті перевірки вказано про порушення ПАТ «НКМЗ» п.11.1; 13.1; 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), п.44.6. ст.44 ПК України, яке полягає в ненаданні при перевірці товарно-транспортних накладних (ТТН) або інших документів, які підтверджують факт перевезення товарів, що свідчить про відсутність їх транспортування. Наслідком такого порушення, на думку СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів, є завищення податкового кредиту, і відповідно, від'ємного значення з ПДВ за лютий 2014р. на 6 857 грн. за операціями з ТОВ «Підшипник Груп» та на 118 291 грн. за операціями з ТОВ «Торговий дім Агринол».

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ та Правила перевезення вантажів, регулюють відносини між автомобільними перевізниками та замовниками транспортних послуг.

Необхідність оформлення ТТН передбачено, зокрема ст.48 вказаного Закону та пунктами: 11.1; 13.1; 11.7 Правил перевезення вантажів при наданні послуг з автомобільного перевезення вантажів. Також Постановою KM України від. 25.02.2009 № 207 визначено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. ТТН включена до даного Переліку лише у випадку, коли водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

В даному випадку згідно договорів, укладених позивачем з ТОВ «Підшипник Груп» та ТОВ «Торговий дім Агринол» № 028/4155 від 30.05.2013 та №13-029/1665 від 04.03.1203 (які долучені до матеріалів справи), відповідно, постачальниками здійснювалась поставка товарів на склад ПАТ «НКМЗ» самостійно власним транспортом. Позивач не є замовником послуг з перевезення товарів. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку, господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення. Документом, на підставі якого здійснювалось відвантаження та оприбуткування товару на ПАТ «НКМЗ» є видаткова накладна, на якій містяться відтиски штампу підрозділу ВОХР позивача про перетин прохідної підприємства із зазначенням номеру запису у відповідному журналі реєстрації в'їзду автомобіля.

Крім того, ні Закон «Про автомобільний транспорт», ні Правила перевезення вантажів, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, а лише визначають права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). І відповідно, ТТН оформлення якої передбачено даними Правилами, не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує обставини придбання та продажу товарів за договорами поставки. Разом з тим, відсутність ТТН не може свідчить і про відсутність факту транспортування товару при наявності інших підтверджуючих документів.

Також твердження відповідача про порушення позивачем п.44.6 ст.44 ПК України в частині ненадання ТТН або інших документів, які підтверджують факт перевезення товарів, є безпідставним, оскільки, як було вказано вище, проведення камеральної перевірки згідно п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст. 76 ПК України здійснюється виключно на підставі даних податкових декларацій платника податку і не потребує надання ним первинних документів.

Отже висновок податкового органу про порушення позивачем Правил перевезення вантажів та про завищення ПАТ «НКМЗ» податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ відповідно, по операціям з ТОВ «Підшипник Груп» та з ТОВ «Торговий дім Агринол» і порушення ним п. 198.2 ст.198 ПК України є необґрунтованим.

СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів в акті перевірки зазначено про порушення Позивачем п.198.3 ст. 198 ПК України, яке полягає у придбанні товару, виготовлення якого не стосується основного виду діяльності постачальників, та п. 198.6 ст.198 ПК України - до податкового кредиту включені суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, оскільки в первинних документах підприємствами - постачальниками неправильно зазначені юридичні адреси. Як наслідок даного порушення відповідач вказує на завищення податкового кредиту у січні 2014 року (бюджетного відшкодування у лютому 2014 року) на 42092 грн. за операціями з ТОВ «Востокторгсервіс Груп», завищення податкового кредиту у січні 2014 року (бюджетного відшкодування у лютому 2014 року) на 3520 грн. та завищення податкового кредиту у лютому 2014 року на 5103 грн. за операціями з ТОВ «Дніпротехноком»; завищення податкового кредиту у лютому 2014 року на 52540 грн. за операціями з ТОВ «Лоджистик Дон».

Вказаний висновок суперечить приписам норм податкового законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на підставі статуту та модельного статуту. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості, в тому числі, про його найменування, ціль та предмет діяльності.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і здійснюється такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи; а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи. Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п.п. 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України). Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).( п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України).

Враховуючи викладене, витрати за операціями, проведеними платником податку, визнаються витратами за правилами, встановленими гл. III ПК України, за умови їх документального підтвердження, у зв'язку з господарською діяльністю та визнання доходів від такої діяльності в податковому обліку. Щодо правильного визначення виду діяльності за КВЕД у довідці статистики платнику податку необхідно звертатись до органу державної статистики. Дана позиція у сфері оподаткування прибутку підприємств викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо визначення витрат по діяльності, не передбаченої статутом, затвердженій наказом ДПСУ від 05.07.2012 № 577.

В свою чергу, стосовно віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту слід зазначити, що згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з їх придбанням з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. В даному випадку СДПІ по роботі з ВП у м.Донецьку МГУ Міндоходів не заперечує проти факту придбання позивачем товарів та послуг у вищевказаних постачальників і використання їх в господарській діяльності. Інших обмежень щодо права платника податків-покупця на включення сум податку до складу податкового кредиту, в т.ч. у зв'язку з наявністю або відсутністю видів економічної діяльності у статуті, або інших чинниках інформації про продавця, законодавством не встановлено. Стосовно терміну «основний вид діяльності підприємства», в національному класифікаторі України ДК 009-2010 «Класифікатор видів економічної діяльності», затвердженому наказом Держпотребстандарту від 11.10.2010 № 457, поняття «основний вид економічної діяльності» дано як визначальна, ознака у формуванні та стратифікації совокупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Однак в податковому законодавстві такий термін відсутній.

Щодо встановлення в акті перевірки порушення п. 198.6 ст.198 ПК України - до податкового кредиту включені суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними,' оскільки в первинних документах підприємствами - постачальниками неправильно зазначені юридичні адреси слід зазначити, що згідно п. 198.2 ст.198 ПК України документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належним чином оформлена податкова накладна. Статтею 201 ПК України визначено, що одним із обов'язкових реквізитів податкової накладної є місцезнаходження юридичної особи - продавця, зареєстрованого як платник податку. Роз'яснення порядку заповнення цього реквізиту надане у листі ДПСУ від 08.07.2011 № 18517/716-1517-05, який містить вимоги, в т.ч. щодо його змісту, а саме, має бути зазначено вулицю, № дому, № офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є обласним центром), поштова адреса.

Судом встановлено, що спірні податкові накладні оформлені відповідно до вимог ПК України і тому підстав для виключення із складу податкового кредиту зазначених в них сум ПДВ немає. При можливій відсутності контрагентів за юридичними адресами відповідальність покупців товару нормами діючого законодавства не передбачена.

Актом перевірки встановлено порушення п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки, як вважає відповідач, ПАТ «НКМЗ» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, даний висновок обґрунтований тим, що при перевірці постачальника (контрагента позивача) - ТОВ «Дженерал компанії ЛТД» не підтверджена правомірність формування податкових зобов'язань та не підтверджений факт реалізації товарів на адресу позивача. У зв'язку з цим зроблено висновок про завищення податкового кредиту за січень 2014 року (бюджетного відшкодування за лютий 2014 року) на 120307 грн. та податкового кредиту за лютий 2014р. на 172208 грн. за операціями із вказаним постачальником.

Однак, суд звертає увагу, що суб'єкт господарювання не несе відповідальність у випадку заниження податкових зобов'язань іншими платниками податків. Зокрема, розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Дженерал Компані ЛТД» не можуть свідчить про відсутність факту придбання ПАТ «НКМЗ» товарів у вказаного підприємства, і як наслідок, завишення податкового кредиту з ПДВ. Наявність належно оформлених первинних документів, а саме: договору від 23.01.14 №029/375-14 про поставку на адресу позивача феросплавної продукції, платіжні доручення: від 11.02.14 №1374, від 12.02.14 № 1574, від 24.02.14 № 2І56, від 31.01.14 № 1107, від 05.02.14 № 1228, податкові накладні: від 04.02.14 № 53, від 20.02.14 № 381, від 03.02.14 № 41, від 28.01.14 № 530, та накладні від 20.02.14 №381, від 04.02.14 №53, від 03.02.14 №41, від 28.01.14 № 530, від 29.01.14 №550 підтверджують факт здійснення господарських операцій на виконання вказаного договору. При цьому, порушень щодо ведення податкового обліку та оформлення первинних документів з боку ПАТ «НКМЗ» при здійсненні операцій з ТОВ «Дженерал Компані ЛТД» відповідачем не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Норми чинного законодавства не зобов'язує суб'єктів господарської діяльності перевіряти своїх контрагентів на предмет того з ким ще вони співпрацюють, де закуповують товар, який мають штат працівників і наявність виробничих потужностей та основних фондів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі і по зобов'язанням контрагента, чи по зобов'язанням контрагента постачальника позивача.

Відповідно, платник податку (покупець) не несе відповідальність за наслідки невиконання постачальником обов'язків з декларування своїх податкових зобов'язань та несплати податку до бюджету. Відповідальність за допущені податкові правопорушення, в такому випадку, несе безпосередній правопорушник.

З матеріалів перевірки не вбачається порушення вимог Податкового кодексу України позивачем, а отже відповідальність за можливе не перерахування податку, сплаченого позивача своєму контрагенту, до бюджету, є відповідальністю виключно такого контрагента.

Така позиція повністю відповідає Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифіковану Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року та існуючий практиці Європейського суду з прав людини, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та мають застосовуватися національними судами про розгляді справ.

Так, рішенням Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Бульвес АД проти Болгарії» встановлено, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань... Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, судами в цих справах визначено, що національна влада не може розповсюджувати негативні наслідки порушення податкового законодавства одними особами на інших осіб, за відсутності доказів обізнаності таких осіб щодо податкових правопорушень.

Жодною нормою законодавства України, в тому числі Податковим кодексом України для платників податків (Покупців) не передбачається а ні обов'язків, а ні прав, вимагати від контрагентів - постачальників будь-яких відомостей достовірності їх державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану їх «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, кількості та наявності робочого персоналу, підтвердження та перевірка виробничих можливостей, визначення осіб від яких походять дані товари і т.д.

Позивач виконав всі передбачені чинним законодавством вимоги щодо ідентифікації постачальника та встановлення його податкового та юридичного статусу.

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети їх вчинення підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем надані всі необхідні документи та матеріали, які свідчать про реальність вчиненого правочину.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, а саме: податкові повідомлення-рішення були винесені за результатами камеральної перевірки на якій досліджувались всі документи щодо взаємовідносин позивача з контрагентами (а не лише правильність заповнення та подання податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року); після процедури адміністративного оскарження за результатами якої частково скасовані спірні податкові повідомлення-рішення нові ППР не виносились; досліджувались питання та обставини які не можуть бути предметом дослідження камеральної перевірки; викладенні в Акті перевірки висновки, не підтверджуються документальними доказами та ґрунтуються на припущеннях, тощо, суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів суб'єкта господарювання вийти за межі позовних вимог та скасувати спірні податкові повідомлення рішення в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 28 квітня 2014 року №0000484600/10/9004/28-03-46-05763599 та від 28 квітня 2014 року №0000494600/10/9006/28-03-46-05763599.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко