Постанова № 42012929, 23.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 911/1829/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від заявника - Корінь Т.О. (дов. № б/н від 19.02.2014),

від ТОВ "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив" - Соколов М.М. (дов. від 05.06.2014),

від ТОВ "Бізнес Фавор" - Деркач С.С. (дов. від 01.07.2014),

від ТОВ "Киянь-Будмонтаж" - Малишенко С.В. (директор),

від ПАТ "Фінансова компанія "Супутник" - Літуча Г.М. (дов. № б/н від 01.04.2014),

від Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" - Андронова Ю.М. (уповноважена особа),

від боржника - арбітражний керуючий Щербань О.М. (розпорядник майна, в.о. керівника),

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.11.2014

у справі № 911/1829/14 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/1829/14 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" про визнання недійсним договору позики № 29/4-01 від 29.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу, та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор". Визнано грошові вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" в сумі 178 083 685,06 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" у наступному складі:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив" в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Консервативний" недиверсифікованого виду закритого типу на загальну суму 14 934 098,00 грн., з яких: 14 932 880,00 грн. - 4 черга та 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" на загальну суму 77 017 818,00 грн., з яких: 77 016 600,00 грн. - 4 черга та 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" на загальну суму 27 858 445,34 грн., з яких: 27 222 351,57 грн. - 4 черга, 634 875,77 грн. - 6 черга та 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

4) Публічного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Супутник" на загальну суму 44 534 338, 00 грн., з яких: 44 533 120,00 грн. - 4 черга та 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

5) Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни на загальну суму 171 720,78 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, з яких: 14 909,88 грн. - Андроновій Ю.М., 50 091,22 грн. - Отян О.Г., 56 624,86 грн. - Гаращенку С.М., 50 094,82 грн. - Герус О.В.

6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянь-Будмонтаж" на загальну суму 574 652,10 грн., з яких: 538 727,26 грн. - 4 черга, 34 706,84 грн. - 6 черга та 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

7) Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" на загальну суму 12 992 612,84 грн., з яких: 12 856 861,53 грн. - 4 черга, 129 661,31 грн. - 6 черга та 6 090,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ініціюючий кредитор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/1829/14 в частині відмови в задоволенні зави про визнання недійсними договорів та в частині визнання грошових вимог ТОВ "Бізнес Фавор".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг".

Також, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.11.2014 в частині визнання кредиторами боржника ТОВ "Киянь-Будмонтаж" та трудового колективу ТОВ "Білгород Інвест".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест".

Ухвалою від 09.12.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 911/1829/14 відкладено на 23.12.2014 відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закон про банкрутство визначено, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частиною 2 статті 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, у зв'язку з тим, що останній не спроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі № 911/1829/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника офіційно оприлюднене 03.06.2014.

У встановлений ст. 23 Закону про банкрутство 30-денний строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника до суду звернулися наступні кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Киянь-Будмонтаж",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив" в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Консервативний" недиверсифікованого виду закритого типу,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор",

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси",

5. Публічне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Супутник".

Так, до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Киянь-Будмонтаж" із грошовими вимогами до боржника у розмірі 603 384,03 грн., в тому числі: 471 557,15 грн. - основний борг, 58 886,84 грн. - пеня, 59 594,21 грн. - інфляційні втрати, 12 127,83 грн. - 3 % річних та 1 218, 00 грн. - судовий збір.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № 8 на виконання підрядних робіт від 27.03.2012 з додатками, договором № 15 на виконання підрядних робіт від 03.05.2012 з додатками, договором № 20 на виконання підрядних робіт від 21.05.2013 з додатками, договором № 31 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012 з додатками, актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2013 року, № 2 за липень 2013 року, № 3 за липень 2013 року, № 4 за липень 2013 року, № 5 за липень 2013 року, № 6 за липень 2013 року, № 1 за травень 2013 року, договором № 11 на виконання підрядних робіт від 19.04.2012 з додатками, договором № 32 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012 з додатками, видатковими накладними № 11 від 19.11.2012, № 12 від 19.11.2012, № СС-868 від 08.06.2012, № СС-1010 від 10.08.2012, № 494 від 25.07.2012, № 487 від 24.07.2012, № 500 від 24.07.2012, № 497 від 24.07.2012, № 503 від 25.07.2012, № 502 від 25.07.2012, № РН-00938 від 19.11.2012, № РН-00939 від 20.11.2012, № РН-00940 від 20.11.2012, № РН-00958 від 26.11.2012, № РН-0000101 від 27.11.2012, № РН-0001447 від 19.11.2012, № ОП-0002122 від 18.12.2012.

Відхиляючи грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянь-Будмонтаж", розпорядник майна послався на заборону кредитору здійснювати будь-які будівельні роботи в травні-липні 2013 року, оскільки Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було видано припис № С-2703 від 27.03.2013 про припинення будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що між кредитором як підрядником та боржником як замовником було укладено договір № 8 на виконання підрядних робіт від 27.03.2012, договір № 15 на виконання підрядних робіт від 03.05.2012, договір № 20 на виконання підрядних робіт від 21.05.2013, договір № 31 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012.

Згідно зазначених договорів боржник доручає, а кредитор виконує власними силами будівельно-монтажні роботи на об'єкті - будинок № 1 секції 1-3, будинок № 3 секції 1-4 (житлові приміщення), квартал 4-х поверхової секційної житлової забудови з мансардим поверхом (роботи з благоустрою території на об'єкті та локальні очисні роботи) в с. Шевченкове, Білогородської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, за завданням замовника та згідно із затвердженою проектною документацією, а також зобов'язується передати виконані роботи замовнику.

Відповідно до п. 6.2 договорів роботи по договору виконуються без авансових платежів, тобто поточні розрахунки виконуються виключно за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує кредитор і передає для підписання технагляду боржника. Замовник впродовж 5-ти робочих днів перевіряє їх і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт або направляє кредитору письмову мотивовану відмову в його підписанні. При відсутності відмови у зазначений термін роботи вважаються прийнятими.

На виконання вищевказаних договорів кредитором було виконано підрядні роботи на загальну суму 803 470,86 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2013 року, № 2 за липень 2013 року, № 3 за липень 2013 року, № 4 за липень 2013 року, № 5 за липень 2013 року, № 6 за липень 2013 року, № 1 за травень 2013 року.

Зазначені акти були направлені боржнику листом 20.10.2013 та отриманні останнім 05.11.2013, що підтверджується фіскальним чеком № 1900 від 30.10.2013, описом вкладення у цінний лист від 30.10.2013 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 05.11.2013, будь-яких заперечень та мотивованої відмови щодо їх підписання боржником не надано, а тому відповідно до п. 6.2 договорів вважаються прийнятими.

Крім того, між кредитором як підрядником та боржником як замовником було укладено договір № 11 на виконання підрядних робіт від 19.04.2012 та договір № 32 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012, згідно яких кредитором було придбано матеріали для виконання робіт на загальну суму 1 465 014,85 грн., що підтверджується видатковими накладними № 11 від 19.11.2012, № 12 від 19.11.2012, № СС-868 від 08.06.2012, № СС-1010 від 10.08.2012, № 494 від 25.07.2012, № 487 від 24.07.2012, № 500 від 24.07.2012, № 497 від 24.07.2012, № 503 від 25.07.2012, № 502 від 25.07.2012, № РН-00938 від 19.11.2012, № РН-00939 від 20.11.2012, № РН-00940 від 20.11.2012, № РН-00958 від 26.11.2012, № РН-0000101 від 27.11.2012, № РН-0001447 від 19.11.2012, № ОП-0002122 від 18.12.2012.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість за договорами № 8, № 20, № 31 становить 471 557,15 грн. із врахуванням здійснених боржником переплат.

При цьому, безпідставними є посилання розпорядника майна боржника на припис № С-2703 від 27.03.2013 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, оскільки зазначений припис прийнятий щодо боржника та не може спростовувати/підтверджувати виконання підрядником будівельних та інших робіт

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання вимог з урахуванням строків нарахування по пені у розмірі 34 706,84 грн., інфляційних втрат у розмірі 56 001,56 грн. та 3 % річних у розмірі 11 168,55 грн. з огляду на норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону про банкрутство.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону про банкрутство, суд першої інстанції обґрунтовано частково визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянь-Будмонтаж" на загальну суму 574 652,10 грн., з яких: 538 727,26 грн. - 4 черга, 34 706,84 грн. (пеня) - 6 черга та 1 218,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив" в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Консервативний" недиверсифікованого виду закритого типу з грошовими вимогами до боржника у розмірі 14 932 880,00 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № 6/13-ДД купівлі-продажу цінних паперів від 22.10.2013, договором № 7/13-ДД купівлі-продажу цінних паперів від 23.10.2013, банківськими виписками, довідкою банку № 609 від 19.09.2014, виписками про стан рахунку в цінних паперах на 31.05.2013, на 31.03.2014, на 06.10.2014, біржовим звітом (випискою з переліку угод (біржових контрактів) укладених на ФБ ПФТС 30.11.2012), актами звіряння розрахунків станом на 16.06.2014, листами № 8/4-1 від 08.04.2013 та № 63 від 15.05.2013, заявами № 2005/1 від 20.05.2014 та № 2005/2 від 20.05.2014.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор є власником пакету цінних паперів загальною номінальною вартістю 14 932 880,00 грн., який складається з 373 322 іменних цільових облігацій, номінальною вартістю 40,00 грн. кожна.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Цільові облігації - це облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

Статтею 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що погашення емісійних цінних паперів - це сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів; проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів; строк обігу облігацій - це строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" опубліковано у Бюлетені "Цінні папери України" № 189 (3489) від 08.10.2012, згідно якого дата закінчення обігу облігацій серії А - 19.02.2013 та серії В - 18.02.2014, а період погашення облігацій серії А - з 20.02.2013 до 20.05.2013 та серії В - з 19.02.2014 до 19.05.2014.

Тобто, обов'язок боржника погасити власні цінні папери шляхом виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів наступив до дня порушення провадження у даній справі про банкрутство.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив" в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Консервативний" недиверсифікованого виду закритого типу на загальну суму 14 934 098,00 грн., з яких: 14 932 880,00 грн. підлягають задоволенню в четверту чергу та 1 218,00 грн. (судовий збір) - у першу чергу.

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" із грошовими вимогами до боржника в розмірі 30 114 938,87 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором позики № 17/10/11-1В від 17.10.2011, договором позики № 28/10/11-1В від 28.10.2011, договором позики № 28/11/11-1В від 28.11.2011, договором позики № 19/12/11-1В від 19.12.2011, договором позики № 04/01/12-1В від 04.01.2012, банківськими виписками, договором доручення № 46/12-БД від 26.11.2012, звітом повіреного від 27.11.2012 до договору доручення на купівлю цінних паперів № 46/12-БД від 26.11.2012, актом надання послуг від 05.12.2012 до договору доручення № 46/12-БД від 26.11.2012 на купівлю цінних паперів, біржовим звітом (випискою з переліку угод (біржових контрактів) укладених на ФБ ПФТС 27.11.2012), обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах станом на 01.07.2014 та станом на 03.10.2014.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" становить 30 144 938,87 грн., з яких: 18 612 058,87 грн. - заборгованість за договорами позики та 11 532 880,00 грн. - заборгованість за облігаціями.

17.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) укладено договір позики № 17/10/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 500 000,00 грн. строком на 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Згідно банківських виписок кредитором на виконання умов договору позики № 17/10/11-1В від 17.10.2011 було надано боржнику позику у розмірі 500 000,00 грн., яка в повному обсязі була повернута боржником, у зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором відсутня.

28.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) укладено договір позики № 28/10/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 2 100 000, 00 грн. строком на 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Згідно банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 28/10/11-1В від 28.10.2011 було надано боржнику позику в сумі 2 100 000,00 грн., яку боржник частково повернув, сплативши 500 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість перед кредитором за вказаним договором становить 1 600 000,00 грн.

28.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) укладено договір позики № 28/11/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 2 064 500, 00 грн. строком на 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Згідно банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 28/11/11-1В від 28.11.2011 було надано боржнику позику у розмірі 2 064 500,00 грн., яку боржник не повернув, у зв'язку з чим заборгованість перед кредитором за вказаним договором становить 2 064 500,00 грн.

19.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) укладено договір позики № 19/12/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 2 911 000,00 грн. строком на 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Згідно банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 19/12/11-1В від 19.12.2011 було надано боржнику позику у розмірі 2 911 000,00 грн., яка боржником не повернута, у зв'язку з чим заборгованість перед кредитором за вказаним договором становить 2 911 000,00 грн.

04.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) укладено договір позики № 04/01/12-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 3 092 500,00 грн. на строк 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Згідно банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 04/01/12-1В від 04.01.2012 було надано боржнику позику в розмірі 3 092 500,00 грн., яку боржник не повернув, у зв'язку з чим заборгованість перед кредитором за вказаним договором становить 3 092 500,00 грн.

Таким чином, загальна сума основного боргу боржника перед кредитором за вищезазначеними договорами позики становить 9 668 000,00 грн.

Також, кредитор просить визнати, окрім основного боргу за договорами позики нараховані 25 % річних в сумі 6 223 544,87 грн. та пеню у розмірі 2 690 514,00 грн.

Проценти річних та пеня у розмірі 0,15 % нараховані кредитором за період прострочки по 30.06.2014.

Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктами 1.2 договорів позики передбачено, що позика надається на 2 роки (строк позики).

Відповідно до пунктів 2.2.3 договорів позики позичальник зобов'язався повернути суму позики в строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктами 2.3.1 договорів позики позикодавець має право відповідно до правил цього договору та закону вимагати повернення суми позики та/або сплати процентів та/або неустойки та/або витрат, шляхом здійснення платежу на поточний рахунок, зазначений позикодавцем, з урахуванням п. 1.2 даного договору.

Пунктами 3.7 договорів позики передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики не пізніше останнього дня строку позики, визначеного цим договором, якщо інший строк, не був встановлений додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору, за попередньою домовленістю сторін.

Виходячи з норм чинного законодавства та положень договорів позики до зобов'язань позичальника, зокрема, входить й сплата процентів за користування грошовими коштами.

Згідно до ст. 1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, вимоги кредитора, що виникли після порушення справи про банкрутство мають характер поточних і не можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном. Поточні вимоги кредитора можуть бути внесені до реєстру лише після введення ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі № 911/1829/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано та з врахуванням того, що кредитором було заявлено до визнання 25 % річних за договорами позики, окрім договору № 17/10/11-1В від 17.10.2011, з розрахунком по 30.06.2014, в той час як провадження у даній справі про банкрутство порушено 02.06.2014, визнано вимоги по нарахованим 25 % річних в сумі 6 021 471,57 грн.

Крім того, відповідно до пунктів 4.2 договорів позики за прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 50 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, суд першої інстанції правомірно здійснивши перерахунок пені із врахуванням строку позики, передбаченого п. 1.2 договорів, ст. 253 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону про банкрутство, визнав заявлені вимоги по пені в сумі 634 875,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор є власником пакету цінних паперів загальною номінальною вартістю 11 532 880,00 грн., який складається з 288 322 іменних цільових облігацій, номінальною вартістю 40,00 грн. кожна.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Цільові облігації - це облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

Статтею 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що погашення емісійних цінних паперів - це сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів; проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів; строк обігу облігацій - це строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" опубліковано у Бюлетені "Цінні папери України" № 189 (3489) від 08.10.2012, згідно якого дата закінчення обігу облігацій серії А - 19.02.2013 та серії В - 18.02.2014, а період погашення облігацій серії А - з 20.02.2013 до 20.05.2013 та серії В - з 19.02.2014 до 19.05.2014.

Тобто, обов'язок боржника погасити власні цінні папери шляхом виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів наступив до дня порушення провадження у даній справі про банкрутство, у зв'язку з чим обґрунтованими є грошові вимоги до боржника в сумі 11 532 880,00 грн. (заборгованість за облігаціями), а тому підлягають визнанню.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні ресурси" на загальну суму 27 858 445,34 грн., з яких: 27 222 351,57 грн. підлягають задоволенню в четверту чергу, 634 875,77 грн. (пеня) - у 6 чергу та 1 218,00 грн. (судовий збір) - у першу чергу.

До суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Супутник" із грошовими вимогами до боржника в розмірі 44 533 120,00 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № БВ143-3/1 купівлі-продажу цінних паперів від 14.12.2012, актом виконаних робіт від 14.05.2013, простим векселем серії АА від 13.05.2013, актом прийому-передачі векселя від 13.05.2013 в розрахунок за договором № БВ143-3/1 купівлі-продажу цінних паперів від 14.12.2012, обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах на 01.07.2014 та на 03.10.2014.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор є власником пакету цінних паперів загальною номінальною вартістю 44 533 120,00 грн., який складається з 1 113 328 іменних цільових облігацій, номінальною вартістю 40,00 грн. кожна.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Цільові облігації - це облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

Статтею 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що погашення емісійних цінних паперів - це сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів; проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів; строк обігу облігацій - це строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" опубліковано у Бюлетені "Цінні папери України" № 189 (3489) від 08.10.2012, згідно якого дата закінчення обігу облігацій серії А - 19.02.2013 та серії В - 18.02.2014, а період погашення облігацій серії А - з 20.02.2013 до 20.05.2013 та серії В - з 19.02.2014 до 19.05.2014.

Тобто, обов'язок боржника погасити власні цінні папери шляхом виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів наступив до дня порушення провадження у даній справі про банкрутство, у зв'язку з чим обґрунтованими є грошові вимоги до боржника в сумі 44 533 120,00 грн. (заборгованість за облігаціями), а тому підлягають визнанню.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Супутник" на загальну суму 44 534 338,00 грн., з яких: 44 533 120,00 грн. підлягають задоволенню в четверту чергу та 1 218,00 грн. (судовий збір) - у першу чергу.

До суду звернувся трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни з грошовими вимогами в розмірі 171 720,78 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані протоколом № 1 загальних зборів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" від 11.02.2013, зверненням-вимогою від 23.10.2013, розрахунковою відомістю, трудовою книжкою Андронової Ю.М., наказом № 2 від 07.11.2011, контрактом на управління підприємством від 04.11.2012, наказом № 9 від 06.07.2012, трудовою книжкою Гаращенка С.М., наказом № 5 від 03.01.2012, трудовою книжкою Отян О.Г., наказом № 3 від 07.11.2011, рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.10.2013 у справі № 22Ц-780/5148/13, довідкою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 616/0/26-50-11-01-12 від 05.09.2014, довідкою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 275/а/26-53-18-05-39 від 05.09.2014, довідкою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 5811/г/26-51-18-03-29 від 08.09.2014, довідкою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 752/г/26-54-18-05-49 від 05.09.2014, трудовим договором з головним бухгалтером Герус О.В. від 07.11.2011, трудовим договором з Гаращенко С.М. від 06.07.2012 та трудовим договором з Отян О.Г. від 03.01.2012.

Розпорядник майна боржника в апеляційній скарзі зазначив, що йому не передавались штатний розклад, трудові договори, відомості про нарахування заробітної плати від попереднього керівництва боржника, у зв'язку з чим відсутні відомості щодо виконання робіт працівниками боржника. Крім того, розпорядник майна послався на припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про заборону будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума грошових вимог Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" становить 171 720,78 грн., з яких: 14 909,88 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Андроновій Ю.М., 50 091,22 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Отян О.Г., 56 624,86 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Гаращенку С.М., 50 094,82 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Герус О.В.

Боржник уклав з Андроновою Ю.М. контракт на управління підприємством від 04.11.2012 та наказом № 2 від 07.11.2011 її призначено директором товариства, про що свідчить запис у трудовій книжці.

З Гаращенко С.М. укладено трудовий договір від 06.11.2012 та наказом № 9 від 06.11.2012 його прийнято на посаду головного інженера, про що свідчить запис у трудовій книжці.

З Отян О.Г. укладено трудовий договір від 03.01.2012 та наказом № 5 від 03.01.2012 її прийнято на посаду заступника директора, про що свідчить запис у трудовій книжці.

З Герус О.В. укладено трудовий договір з головним бухгалтером від 07.11.2011 та наказом № 3 від 07.11.2011 її прийнято на посаду головного бухгалтера, про що свідчить запис у трудовій книжці.

Згідно довідок Державної податкової інспекції № 616/0/26-50-11-01-12 від 05.09.2014, № 275/а/26-53-18-05-39 від 05.09.2014, № 5811/г/26-51-18-03-29 від 08.09.2014, № 752/г/26-54-18-05-49 від 05.09.2014, боржник востаннє нарахував та виплатив заробітну плату і сплатив податкові платежі за лютий 2013 року.

Контрактом на управління підприємством від 04.11.2012, що укладений між боржником та Андроновою Ю.М., встановлено, що він є безстроковим. Цей контракт припиняється: за угодою сторін та з інших підстав, що передбачені Кодексом законів про працю.

Трудовим договором з головним бухгалтером від 07.11.2011, що укладений з Герус О.В., встановлено, що строк дії цього договору безстроковий, відповідно до п. 5.8 якого роботодавець несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань з несвоєчасної виплати заробітної плати, а саме, за затримку виплати заробітної плати більш ніж на один місяць від встановленого терміну виплати заробітної плати на підприємстві, у двократному розмірі за кожен місяць прострочення виплати такої основної заробітної плати, до моменту погашення такої заборгованості у повному розмірі в тому числі виплат згідно даного пункту договору.

Трудовим договором від 06.07.2012, що укладений з Гаращенко С.М., встановлено, що цей договір припиняє свою дію у разі: письмової згоди сторін; з інших підстав, передбачених трудовим законодавством України та щодо яких є письмові документи; ліквідації товариства як юридичної особи. Відповідно до п. 5.3 трудового договору роботодавець несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань з несвоєчасної виплати заробітної плати, а саме, за затримку виплати заробітної плати більш ніж на один місяць від встановленого терміну виплати заробітної плати на підприємстві, у двократному розмірі за кожен місяць прострочення виплати такої основної заробітної плати, до моменту погашення такої заборгованості у повному розмірі в тому числі виплат згідно даного пункту договору.

Трудовим договором від 03.01.2012, що укладений з Отян О.Г., встановлено, що цей договір припиняє свою дію у разі: письмової згоди сторін; з інших підстав, передбачених трудовим законодавством України та щодо яких є письмові документи; ліквідації товариства як юридичної особи. Відповідно до п. 5.3 трудового договору роботодавець несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань з несвоєчасної виплати заробітної плати, а саме, за затримку виплати заробітної плати більш ніж на один місяць від встановленого терміну виплати заробітної плати на підприємстві, у двократному розмірі за кожен місяць прострочення виплати такої основної заробітної плати, до моменту погашення такої заборгованості у повному розмірі в тому числі виплат згідно даного пункту договору.

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами не надано доказів на підтвердження розірвання трудових договорів, укладених між боржником та працівниками та здійснення виплати заробітної плати за заявлений період.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність підстав для визнання грошових вимог трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" на загальну суму 171 720,78 грн., що підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів, з яких: 14 909,88 грн. - Андроновій Ю.М., 50 091,22 грн. - Отян О.Г., 56 624,86 грн. - Гаращенку С.М., 50 094,82 грн. - Герус О.В.

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" із грошовими вимогами до боржника в розмірі 77 016 600, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог кредитор послався на договір № 14/5-1 про відступлення права вимоги від 14.05.2014, додаткову угоду № 1 від 14.05.2014 до договору про відступлення права вимоги № 14/1-1 від 14.05.2014, повідомленням про відступлення права вимоги від 14.05.2014, акт про передачу документів від 14.05.2014, довідку банку № 3647/14-1 від 01.09.2014, договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, договір про розірвання № 1 від 08.05.2014 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, платіжні доручення № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 29.04.2014 та № 9 від 07.05.2014, акт звіряння розрахунків станом на 13.05.2014, вимогі про сплату боргу від 16.05.2014 та акт звіряння розрахунків станом на 19.05.2014.

Розпорядник майна боржника відхилив повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" з підстав їх неузгодженості, оскільки договори, як підстави виникнення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" є оспорюваними.

З вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив" (ПВІФ "Профі-Т Пасифік" НВЗТ) (первісний кредитор) укладено договір № 14/5-1 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор поступається, а новий кредитор приймає вимогу за договором про розірвання № 1 від 08.05.2014 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014 до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" щодо сплати грошових коштів у розмірі 77 016 600,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.05.2014 до договору № 14/5-1 про відступлення права вимоги від 14.05.2014 право вимоги до боржника новий кредитор набуває з моменту набрання чинності даного договору, тобто з моменту його підписання сторонами.

На виконання умов договору № 14/5-1 про відступлення права вимоги від 14.05.2014 первісний кредитор передав, а новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" прийняв документи, що посвідчують право вимоги до боржника, про що сторони склали акт про передачу документів від 14.05.2014.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 513 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 Цивільного кодексу України).

Статтею 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" 16.05.2014 звернувся до боржника із вимогою про сплату заборгованості в сумі 77 016 600,00 грн. не пізніше 19.05.2014.

19.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" підписали Акт звіряння розрахунків станом на 19.05.2014, згідно якого заборгованість боржника на користь кредитора складає 77 016 600,00 грн.

Боржник вимогу нового кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор") про сплату боргу від 16.05.2014 не виконав, заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" не погасив.

Разом з тим, 29.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) було укладено договір позики № 29/4-1, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику в розмірі 77 016 600,00 грн. на визначений строк до 19.05.2014 для цільового використання (виконання зобов'язань за договорами, пов'язаними з придбанням товарів, робіт, послуг, які використовуються у господарській діяльності позичальника, тобто на забезпечення поточної діяльності) та під проценти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

На виконання договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 позикодавець перерахував на рахунок позичальника кошти у розмірі 77 016 600, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 29.04.2014 та № 9 від 07.05.2014, банківськими виписками та довідкою банківської установи.

08.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (позичальник) було укладено договір про розірвання № 1 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та підтверджують, що у зв'язку з укладанням цього договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю отриману за договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014 грошову суму коштів в розмірі 77 016 600,00 грн. в строк до 13.05.2014 (п. 1, 2 договору).

Згідно п. 3 цей договір про розірвання вступає в силу з дати його укладання, і є невід'ємною частиною договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, саме з моменту укладення згаданого договору від 08.05.2014 про розірвання № 1 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 у боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив" виникли зобов'язання в сумі 77 016 600,00 грн. із новими умовами їх виконання, ніж існували до цього, тобто нові зобов'язання, а саме зобов'язання повернути позику в строк до 13.05.2014.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

До суду звернувся ініціюючий кредитор із позовною заявою про визнання недійсним договору позики № 29/4-01 від 29.04.2014 та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 в порядку та підстав, передбачених ст. 20 Закону про банкрутство.

В обґрунтування поданої заяви кредитор зазначив, що уклавши договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, боржник взяв на себе зобов'язання, в результаті чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю стало неможливим.

Крім того, заявник стверджує, що оспорюваний правочин був направлений виключного на збільшення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив", з метою отримання переважної більшості голосів на зборах кредиторів та позбавлення інших кредиторів права на задоволення своїх вимог.

За твердженнями заявника Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив", тобто позикодавець за оспорюваним договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014, є співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест", а тому володіло інформацією щодо відсутності фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест", яку останнє не веде з початку 2013 року.

На рахунки боржника був накладений арешт ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2013.

Разом з тим, т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" 28.04.2014 відкрив розрахунковий рахунок у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" та наступного дня уклав оспорюваний договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, що свідчить про відсутність у нього наміру використовувати отримані згідно договору позики кошти за цільовим призначення.

Крім того, з огляду на п. 4 ст. 48 Закону України "Про інститути спільного інвестування" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типe не мало законних повноважень на надання в позику боржнику грошових коштів.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги заявник в частині визнання недійсним договору позики, ініціюючий кредитор посилається на абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, п. 4 ст. 48 Закону України "Про інститути спільного інвестування", а щодо щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 на статті 11, 203, 251, 236, 509, 512, 514 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив", заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсними договорів, зазначають, що у спірних відносинах підстави, передбачені ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для визнання недійсними договорів відсутні, оскільки вчинені правочини не призвели до фактичного зменшення активів боржника, адже майно з власності або володіння боржника не вибуло, в заставу не передавалося, грошові кошти контрагентам не перераховувалися, будь-які інші виплати або передача майнових прав не здійснювалися. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив" стверджують, що заявником не доведено порушення його прав та інтересів оспорюваними договорами, в той час як зазначені договори укладені з додержанням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Розпорядник майна боржника вважає, що т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" Пасічник І.А. не мав право укладати договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, оскільки загальними зборами учасників боржника дозволу на укладення зазначеного договору йому не надавалося, разом з тим, отримані за договором позики грошові кошти були спрямовані боржником на купівлю цінних паперів (договір купівлі-продажу цінних паперів № 77/14-БВ від 29.04.2014), номінальна вартість яких є набагато нижчою, ніж договірна, у зв'язку з чим укладання вказаних договорів погіршило фінансовий стан боржника та спричинило його стійку неплатоспроможність у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалами справи, що станом на 01.04.2014 баланс підприємства складає 0 (нуль) грн. (актив 122175400 грн. - пасив 122175400 грн.), у першому кварталі 2014 року фінансові результати відсутні, що свідчить про припинення ведення підприємницької діяльності. Разом з тим, довгострокові та поточні зобов'язання боржника сукупно складають 79157200 грн.

Разом з тим, укладаючи оспорюваний договір позики та здійснивши дії по його достроковому розірванню шляхом укладання договору від 08.05.2014 про розірвання № 1 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, боржник збільшив свої зобов'язання майже у два рази, в результаті чого, на думку колегії суддів, виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю стало неможливим, враховуючи поточний баланс підприємства із нульовим значенням стном на 01.04.2014.

Наведені обставини спростовують доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив", що вчинення оспорюваного правочину не призвело до фактичного зменшення активів боржника.

У зв'язку з наведеними обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що сума боргу, право на стягнення якого було передане Товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Профі-Т Актив" новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" за договором цесії, є значною та призвело до неможливості виконання боржником своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, що підтверджується фінансовою звітністю ТОВ "Білгород Інвест".

Слід зазначити, що оспорювані договори позики та цесії були укладені 29.04.2014 та 14.05.2014 відповідно, провадження у справі про банкрутство було порушене 02.06.2014, тобто зазначені договіри укладені менше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство і до вказаних правочинів підлягають застосуванню підстави недійсності правочину, встановлені ст. 20 Закону про банкрутство.

На підставі вищевикладених обставин та встановлених фактів, колегія суддів, керуючись ст. 20 Закону про банкрутство, дійшла висновку, що договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договір про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 підлягають визнанню недійсними, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" - задоволенню.

На думку колегії суддів, відмовивши в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" про визнання недійсними договорів, місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, апеляційна колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обгрунтованість грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" до боржника, у зв'язку з чим такі грошові вимоги на загальну суму 77 017 818,00 грн. підлягають відхиленню.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права при прийнятті судового рішення за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, а саме в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" на суму 77 017 818,00 грн. та в частині відмови у задоволенні заяви про визнання оспорюваний правочинів недійсними. В зазначеній частині належить прийняти нове рішення про відмову у визнанні кредитором боржника ТОВ "Бізнес Фавор", а також визнати недійсними договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договір про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014. В решті оскаржувану ухвалу належить залишити без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" задовольнити.

3. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/1829/14 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" про визнання недійсним договору позики № 29/4-01 від 29.04.2014 та договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 (пункт 1. ухвали).

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдинг" про визнання недійсними договорів задовольнити.

5. Визнати недійсним договір позики № 29/4-01 від 29.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу.

6. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профі-Т Актив", що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду "Профі-Т Пасифік" недиверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор".

7. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/1829/14 скасувати в частині визнання грошових вимог кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" на суму 77 017 818,00 грн. (підпункт 2) пункту 2. ухвали).

8. Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Фавор" на суму 77 017 818,00 грн. відхилити.

9. Затвердити реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" в сумі 101 065 867,06 грн.

10. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 13.11.2014 у справі № 911/1829/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко