Ухвала суду № 42012833, 27.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/24575/14

27.11.14

За позовом сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВРК ПЛЮС"

про розірвання договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про розірвання договору суборенди частини земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24575/14 та призначено до розгляду на 27.11.2014.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.11.2014 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, представники відповідача причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про залишення позову без розгляду та повернення судового збору.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 3.9.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Згідно п. 3.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Враховуючи те, що позивач без поважних причин не направив свого представника в засідання господарського суду, яке відбувалося 27.11.2014, суд вважає, що зазначене перешкоджає вирішенню спору по суті, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, суд приймає до уваги і те, що відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що неявка позивача до суду з неповажних причин та неподання ним витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору і спрямована на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, заявник має право звернутись до суду в загальному порядку.

Статтею 1 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір це - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Частиною першою статті 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Оскільки позовну заяву залишено без розгляду, суд вважає, що сплачений позивачем за розгляд позовної заяви судовий збір підлягає поверненню.

Відповідно до п. 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Пунктом 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно статті 7 Закону України “Про судовий збір” повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до Розділу IV Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита” від 20 вересня 2012 р. № 1623/21935 сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету.

Повернення державного мита у національній валюті здійснюється органом Казначейства, на рахунок якого зараховано цей платіж, за заявою платника. Повернення державного мита, сплаченого в іноземній валюті, здійснюється у валюті платежу з поточних рахунків в іноземній валюті, які відкриті на ім'я Казначейства України в уповноважених банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків, відкритих в органах Казначейства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Повернення державного мита здійснюється на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що контролює справляння надходжень державного мита.

Органи Казначейства здійснюють повернення платникам помилково або надміру сплачених сум державного мита за поданням органів, що контролюють справляння надходження державного мита (далі - Подання), згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року N 181), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288.

Подання надається платником до відповідного органу Казначейства разом із заявою про повернення державного мита з бюджету та розрахунковим/касовим документом або копією (у разі повернення державного мита частково та якщо оригінал знаходиться у справі установи, яка справляє державне мито), що підтверджує сплату державного мита до бюджету.

Для повернення державного мита у справах, що залишаються в установах, які справляють державне мито, в Поданні цієї установи зазначається, що оригінал розрахункового/касового документа знаходиться у справі цієї установи.

Керуючись ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВРК ПЛЮС" про розірвання договору суборенди частини земельної ділянки залишити без розгляду.

2. Повернути сільськогосподарському публічному акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Гореничі, вул. Столична, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00849304) з Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., перерахований згідно платіжного доручення № 40 від 25.09.2014.

Оригінал квитанції № 40 від 25.09.2014 знаходиться в матеріалах справи № 910/24575/14. Позивачу разом з даною ухвалою надати копію квитанції № 40 від 25.09.2014.

3. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

5. Копію ухвали розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.