Рішення № 42012694, 23.12.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 р. Справа №917/2379/14

за позовом Публічного акціонерного товариство "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ,5) в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариство "Полтаваобленерго", вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка", вул. Котлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область,39621

про стягнення заборгованості в сумі 1 331,85 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Лещенко Г.М., дов. №01-11/4187 від 03.04.2014 року

від відповідача: Нікульніков К.В. дов. №295 від 22.12.2014 року

У судовому засіданні 23.12.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 1331,85 грн. за договором про постачання електричної енергії №1938 від 02.03.2009 року.

01.12.2014 року до суду від відповідача на вимоги ухвали суду від 19.11.2014 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що у разі перевищення споживачем договірної величини спожитої електроенергії, постачальником (позивачем) повинен бути складений відповідний акт встановленої форми, для належного засвідчення даного факту, однак позивачем даний акт складено не було, отже заявлена позивачем сума вартості фактичної спожитої електричної енергії є необґрунтованою. Також відповідач посилається на те, що позивачем виставлений рахунок від 18.01.2013 року за споживання електроенергії понад договірну величину згідно договору № 1938 від 02.03.2009 року, строк дії якого закінчився.

Представник відповідача в судовому засіданні озвучила письмові заперечення на відзив відповідача та надала суду ряд документів на підтвердження своїх заперечень.

З наданої відповідачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.02.2013 року вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" (відповідач) припинено і його правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" (арк. с. 23-27).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для заміни сторони (відповідача) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" (ідентифікаційний код 33733402).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

02.03.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (позивач, постачальник) та Закритим акціонерним товариства "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" (відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1938 (договір) з додатками до нього (арк. с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 75 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з п. 2.2 договору постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 7 цього договору (додаток "обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу").

У відповідності до п.7. Постанови КМУ N 441 від 24.03.1999 р. з відповідними змінами "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" регламентовано, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Договірна величина електроспоживання для відповідача встановлена додатком № 1 до договору і є дійсною на кожен наступний рік, якщо до першого листопада поточного року жодною із сторін не буде письмово заявлено про їх зміну.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договірна величина електроспоживання для відповідача встановлена додатком № 1 до договору, на січень 2013 року складала 200 кВт*год., однак відповідачем за січень 2013 року фактично спожито 1593 кВт*год. Таким чином, відповідачем в січні 2013 року допущені перевитрати договірних величин споживання в 1393 кВт на суму 1 331,85 грн.

Перевищення договірної величини електроспоживання в січні 2013 року підтверджується складеним позивачем 18.01.2013 року актом про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії, який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою (арк.с.39).

Позивач вказує на те, що дані перевитрати договірних величин електроспоживання виникли в результаті невиконання відповідачем припису - акту про невідповідність засобів обліку вимогам ПУЕ (Правила улаштування електроустановок) та п. 3.4. ПКЕЕ (Правила користування електричною енергією), щодо завантаження трансформатору струму та приведення обліку у відповідність до вимог вищезазначених нормативних актів від 20.11.2012 року складним позивачем та підписаним уповноваженим представником відповідача. Даний акт складений у 2-х примірниках 1 примірник, якого отримав споживач (відповідач) (арк. с. 37).

Також позивач зазначає, що договір про постачання електричної енергії №1938 від 02.03.2009 року було розірвано шляхом повідомлення відповідача листом № 05-13-06-6/3057 від 28.11.2013 р. з 01 січня 2014 р. (арк. с. 40-42) та згідно наряду на відключення електричної енергії №404Р від 24.01.2013 року знеструмлено електроустановку (акр. с. 43).

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Правилами користування електричною енергією та ст.26 Закону України " Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживача за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

У відповідності до аб. 3. п. 6. 21. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) - до закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

Відповідно до ч. б ст.26 Закону України «Про електроенергетику» у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Судом встановлено, що перевитрати договірних величин електроспоживання виникли в результаті невиконання відповідачем припису - акту про невідповідність засобів обліку вимогам ПУЕ (Правила улаштування електроустановок) та п. 3.4. ПКЕЕ (Правила користування електричною енергією), щодо завантаження трансформатору струму та приведення обліку у відповідність до вимог вищезазначених нормативних актів від 20.11.2012 року (арк. с. 37).

Факт наявності перевищення відповідачем договірної величини споживання електроенергії в січні 2013 року підтверджується актом про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії від 18.01.2013 року (акр. с. 39), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1331,85 грн. вартості електроенергії, спожитої понад договірної величини, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.25, 32,33,34,43,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Замінити відповідача Закрите акціонерне товариство "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" (вул. Котлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область,39621, ідентифікаційний код 33733402)

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" (вул. Котлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область,39621, ідентифікаційний код 33733402) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, Полтавська область,39600, р/р 26038301373 у філії ПО ВАТ "Ощадбанк", МФО 331467, ідентифікаційний код 25717118) 1 331,85 грн. боргу, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.