Ухвала суду № 42012599, 25.12.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25.12.2014 Справа № 908/6038/14

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Фермерського господарства “ЛУЧИСТЕ-2А” (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, 2а, ідентифікаційний код 33836049)

до відповідача-1: Головного управління держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, ідентифікаційний код 38461250)

до відповідача-2: Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (72202, Запорізька область, Веселівский район, смт. Веселе, вул. Леніна, 136)

про спонуку до продовження дії договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

ФГ “ЛУЧИСТЕ-2А” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління держземагенства у Запорізькій області (відповідач-1) та Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (відповідач-2) про пролонгацію дію договору оренди земельної ділянки № 47/2 від 09.11.2004р. з укладеними та зареєстрованими до цього договору додатковими угодами від 20.02.2008р. та від 19.10.2006р., які є невід’ємнимною частиною цього договору, укладеного між Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області та Фермерським господарством “Лучисте-2А”, на тих самих умовах і на той самий строк.

Відповідно до Витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ від 22.12.2014р. автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл та справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (з наступними змінами та доповненнями).

За змістом пункту 19 вказаного Порядку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до пункту 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.2006р. № 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень, в підпункті 3.2.1 якого наведено зразок оформлення Опису вкладення за формою 107.

Так, за формою 107 відправник складає опис вкладення поштового відправлення у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування одержувача та його адреси, поіменного переліку предметів, загальної вартості вкладення і підписує його.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ч. 2 ст. 36 ГПК України).

Таким чином, єдиним належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресата та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви.

Такий опис вкладення господарському суду не наданий.

Натомість, на примірнику позовної заяви міститься відмітка Головного управління Держземагенства у Запорізькій області вх. № 76929-02 та інша відмітка, яка взагалі є нечитаємою.

Як зазначено у абз. 9 п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не може вважатися належним доказом надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів проставлена на позовній заяві відмітка іншої сторони, якщо у цій відмітці не зазначено, ким саме прийнято копію позовної заяви.

Наявні відмітки не містять відомостей про те, ким саме (П.Ф.Б., посада, довіреність тощо) прийнято копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Таким чином, заявником не надано доказів надсилання на адресу стягувача (позивача у справі) копії заяви та доданих до неї документів, що є безумовним порушенням імперативних приписів ст. 56 ГПК України.

Це порушує загальні принципи господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України) та змагальності (ст.4-3 ГПК України).

Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 56 ГПК) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не відповідатиме статті 6 Конвенції.

У зв'язку із тим, що судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів відправки відповідачам позовної заяви та доданих до неї документів, повернення позовної заяви є не правом, а обов'язком суду.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що позовна заява від 22.12.2014р. не містить ідентифікаційного коду відповідача-2, вказано лише його поштову адресу.

Відсутність ідентифікаційного коду відповідача-2 не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін і є прями порушенням п.2 ч.2 ст. 54 ГПК України.

Згідно роз’яснень, що містяться в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява Фермерського господарства “ЛУЧИСТЕ-2А” підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.

Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз’яснює позивачу, що при повторному поданні позову до Головного управління держземагенства у Запорізькій області (відповідач-1) та Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (відповідач-2) позивач має право додати до позову в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісні документи про сплату судового збору - квитанцію від 23.12.2014р. № 0.0.330099140.1 на суму 1 250, 00 грн.

У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, позивач має право повернути судовий збір, сплачений за цією квитанцією, звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналів платіжних документів є обов’язковим.

Керуючись ст. 50-51, п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фермерського господарства “ЛУЧИСТЕ-2А” до Головного управління держземагенства у Запорізькій області (відповідач-1) та Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (відповідач-2) про пролонгацію дію договору оренди земельної ділянки № 47/2 від 09.11.2004р. з укладеними та зареєстрованими до цього договору додатковими угодами від 20.02.2008р. та від 19.10.2006р., які є невід’ємнимною частиною цього договору, укладеного між Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області та Фермерським господарством “Лучисте-2А”, на тих самих умовах і на той самий строк та додані до неї матеріали на 84 аркушах (в тому числі квитанцію від 23.12.2014р. № 0.0.330099140.1 на суму 1 250, 00 грн. про сплату судового збору) повернути без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.