Постанова № 42012363, 22.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 року Справа № 904/6234/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Міхнюк Є.М., довіреність №1001/11-1юр від 10.01.14, представник;

представники відповідача-1, 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с. Зелене Гусятинського району Тернопільської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2014 року у справі № 904/6234/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас-Терра", м. Підгородне

до відповідача-2: Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с. Зелене Гусятинського району

про стягнення 6 181 026,94 грн.

та за зустрічним позовом Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с. Зелене Гусятинського району Тернопільської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас-Терра", м. Підгородне

про визнання недійсними ч. 2 п. 8.1 Договору фінансового лізингу № 88АА-13 від 10.07.2013 року та ч. 2 п. 8.1 Договору фінансового лізингу № 89АА-13 від 10.07.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас-Терра" (Відповідач-1) та Приватного агропромислового підприємства "Медобори" (Відповідач-2), в якому просить суд солідарно стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованість у розмірі 1000,00 грн. за договором поруки, та стягнути з Відповідача-2 заборгованість у розмірі 6 180 026, 94 грн., судові витрати покласти на Відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням Відповідачем-2 зобов'язань за договорами фінансового лізингу № 88АА-13 від 10.07.2013 року та № 89АА-13 від 10.07.2014 року, в частині оплати суми лізингових платежів.

До господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом звернулось Приватне агропромислове підприємство "Медобори" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас-Терра", про визнання недійсними ч. 2 п. 8.1 Договору фінансового лізингу № 88АА-13 від 10.07.2013 року та ч. 2 п. 8.1 Договору фінансового лізингу № 89АА-13 від 10.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що договори фінансового лізингу від 10.07.2013 року були укладені на край невигідних умовах, оскільки укладення правочинів здійснювалось під тиском обставин, що змусили ПАТ "Медобори" вчинити правочини на невигідних для себе умовах.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2014 року (суддя Первушин Ю.Ю.) припинено провадження у справі №904/6234/14 в частині солідарного стягнення з відповідачів 1, 2 заборгованості у розмірі 1000 грн. 00 коп. за Договором поруки № 89АА-13-ПОР від 10.07.2013 року.

Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного агропромислового підприємства "Медобори" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" основний борг у розмірі 1 694 952, 20 грн., 365 % річних у розмірі 4 134 800 грн. 30 коп., штраф у розмірі 169 495 грн. 22 коп., та судовий збір у розмірі 70 930 грн. 77 коп. В решті позовних вимог за первісним позовом - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що Відповідачем-2 неналежно виконано умови Договору фінансового лізингу № 88АА-13 від 10.07.2013 року та Договору фінансового лізингу № 89АА-13 від 10.07.2013 року, а саме допущено прострочення оплати передбачених графіком лізингових платежів.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Приватне агропромислове підприємство "Медобори" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що умови договорів фінансового лізингу, якими передбачені непомірно високі та несправедливі штрафні санкції, були визначені лише позивачем, а ПАП "МЕДОБОРИ" не мало можливості визначати ці умови Договору так, як необхідну сільськогосподарську техніку, яка стала предметом фінансового лізингу, могло надати на умовах фінансового лізингу лише ТОВ "Торговий дім "Агроальянс", оскільки на момент підписання зазначених договорів ПАП «МЕДОБОРИ» не знайшло в Україні такої техніки, яку порадили в ТОВ «Торговий дім «Агроальянс», а тому, з огляду на необхідність збору врожаю, змушено було погодитися на умови, викладені у п. 8.1 Договорів фінансового лізингу, а саме на непомірно високі та несправедливі штрафні санкції.

Саме тому відповідач погодився укласти Договори фінансового лізингу від 10.07.2013 року на вкрай невигідних умовах. Тобто, зазначені договори є такими, що укладені з вадами волі, оскільки формування волі до укладення правочинів здійснювалося під тиском обставин, що змусили ПАТ "МЕДОБОРИ" вчинити правочини на невигідних для себе умовах.

Представник скаржника у судове засідання тричі не з'явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "МЕДОБОРИ" - без задоволення. Позивач зазначає, що всупереч твердженням ПАП «МЕДОБОРИ», викладеним в апеляційній скарзі, сторони при укладанні спірних умов договорів фінансового лізингу усвідомлювали всі істотні обставини договорів. Ціна майна, що передавалося Позивачем, була співрозмірна ціні договору. Відповідач-2 не довів жодним доказом, що правочини вчинені ним під впливом тяжкої обставини, що в свою чергу вказує на необґрунтованість зустрічних позовних вимог та відсутність підстав для визнання пунктів спірних договорів недійсними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас-Терра" відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 22.12.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

10 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (Лізингодавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Медобори" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 89АА-13 (а.с. 17-19)

Відповідно до умов договору Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені в Додатку № 1 "Специфікація" .

Відповідно до умов Специфікації майна, за договором №89АА-13 передавалася Жниварка Case IH MRX 870 сер. № 78664200, 2013 року на загальну суму 36 000,00 Євро (а.с. 20).

Вартість майна становить гривневий еквівалент 36 000,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановлений у міжбанківській інформаційній системі "УкрДелінг", інформацією станом на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладання цього договору та на дату укладання цього договору становить 377 517,60 грн., у тому числі, ПДВ 62 919,60 грн. Вартість майна у гривні підлягає перерахуванню за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майно, відповідно до умов п. 2.1.1 Договору (п.2.1 договору).

За умовами розділу 3 Договору, усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов Договору та Додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (далі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний в Договорі (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що авансовий платіж Лізингоодержувача в рахунок оплати Майна складає 20 % від вартості Майна та складає 7200 Євро, та підлягає сплаті в термін до 26.09.2013 року включно.

Відповідно до п. 4.2 Договору, передача Лізингодавцем і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 62 а. Майно вважається переданим з дати підписання акта приймання-передачі майна.

На виконання умов Договору сторонами укладений акт приймання - передачі від 10.10.2013 року, відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу (а. с. 22).

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку, що є невід'ємною частиною Договору. Сума чергового є гривневим еквівалентом відповідної суми в Євро, зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківському курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в рафіку. Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими. Сторони домовилися, що при зміні міжбанківського курсу фактичної оплати, міжбанківського курсу Графіку, міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні і в даному випадку, не потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні.

Згідно п. 3.4.1. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати лізингового платежу буде більшим, ніж міжбанківський курс Графіку, Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого лізингового платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.

На підставі п. 3.4.1. Договору, усі несплачені Відповідачем - 2 лізингові платежі розраховувались виходячи з курсу продажу Євро, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом на дату (останній робочій день), що передує даті складання позовної заяви, а саме на 28.07.2014 року.

Згідно п. 3.1 Договору відповідач 1 зобов'язаний здійснювати усі платежі відповідно до умов цього Договору та Графіку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, вказаний у цьому Договорі.

Відповідно до п. 6.1.3 Договору, у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізингові становить більше 60 календарних днів, платежі частково або у повному обсязі та прострочив оплати Лізингодавець має право заявити всі несплачені Лізингові платежі та інші платежі за Договором належними до сплати, навіть якщо строк їх оплати за договором ще не настав.

Також, 10.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (далі - Позивач/Лізингодавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Медобори" (далі - Відповідач-2/Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №88АА-13 (Далі - Договір № 88АА-13, а.с. 27-29), відповідно до умов якого Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу, а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені в Додатку № 1 "Специфікація" (а.с. 27-29).

Відповідно до умов Специфікації майна, за договором №88АА-13 передавалася Жниварка зернова САSE ЗМ25FS сер. № YCZK59466, 2012 року на загальну суму 35 000,00 доларів США та Комбайн САSE ІН5130, сер. № YCG008020, 2012 року на загальну суму 215 300,00 доларів США (а. с. 30).

Вартість майна становить гривневий еквівалент 250 700, 00 доларів США, що розраховується за курсом продажу Долару США, встановлений у міжбанківській інформаційній системі "УкрДелінк", інформацією станом на 16:00 за Київським часом на дату, що передує дай укладання цього договору та на дату укладання цього договору становить 2 044 959, 90 грн., у тому числі, ПДВ 340 826, 65 грн. Вартість майна у гривні підлягає перерахуванню за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майн, відповідно до умов п. 2.1.1 Договору (п.2.1 договору).

За умовами розділу 3 Договору, усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов Договору та Додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (надалі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний в Договорі (п. 3.1 Договору). Авансовий платіж Лізингоодержувача в рахунок оплати Майна складає 15 % від вартості Майна та складає 37 605,00 доларів США, та підлягає сплаті в термін до 26.09.2013 року включно (п. 3.2 Договору).

На виконання умов Договору сторонами укладений акт приймання - передачі від 03.10.2013 року, відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу (а.с. 32).

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку, що є невід'ємною частиною Договору. Сума чергового є гривневим еквівалентом відповідної суми в Доларі США, зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківському курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в рафіку. Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з Договором № 88АА-13. Сторони домовилися, що при зміні міжбанківського курсу фактичної оплати, міжбанківського курсу Графіку, міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні і в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні.

Згідно п. 3.4.1. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати лізингового платежу буде більшим, ніж міжбанківський курс Графіку, Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого лізингового платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.

Позивач у позовній заяві зазначив, що на підставі п. 3.4.1. Договору, усі несплачені Відповідачем - 2 лізингові платежі розраховувались виходячи з курсу продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом на дату (останній робочій день), що передує даті складання позовної заяви, а саме на 28.07.2014 року.

Згідно п. 3.1 Договору відповідач 1 зобов'язаний здійснювати усі платежі відповідно до умов цього Договору та Графіку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, вказаний у цьому Договорі.

Відповідно до п. 6.1.3 Договору, у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізингові становить більше 60 календарних днів, платежі частково або у повному обсязі та прострочив оплати Лізингодавець має право заявити всі несплачені Лізингові платежі та інші платежі за Договором належними до сплати, навіть якщо строк їх оплати за договорові ще не настав.

У забезпечення виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу №89АА-13 від 10.07.2013 року та Договором фінансового лізингу №88АА-13 від 10.07.2013 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас - Терра" (далі - Відповідач-1/Поручитель) укладено Договір поруки "№ 89АА-13 - ПОР, згідно з яким Поручитель зобов'язується перед Кредитом солідарно відповідати за виконання Відповідачем - 2 зобов'язань перед ТОВ ТД "Агроальянс". Поручитель відповідає солідарно зазобов'язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з Основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. З цього Договору (п. 2.1 договору) (а.с. 37-38).

Згідно до п. 3.1 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником, згідно п.1.1. даного договору, у сумі, що дорівнює 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися, та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем - 2 умов Договору № 89АА-13 від 10.07.2013 року та Договору №88АА-13 від 10.07.2013 року, а саме допущено прострочення оплати передбачених графіком лізингових платежів, Позивач керуючись нормами п. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умовами п. 9.2.1 Договору, 25.12.2013 року надіслав Відповідачу - 2 повідомлення про розірвання договору № 2512/13-3юр (а.с. 23) та повідомлення про розірвання договору № 2512/13-1юр (а.с. 33), які відповідач-2 отримав 30.12.2013 року, що підтверджується копіює поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 26, 36).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Договір фінансового лізингу № 89АА-13 та Договір фінансового лізингу № 88АА-13 припинили свою дію 30.12.2013 року.

Згідно наданого Позивачем розрахунку (таблиця - а.с. 6) заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем за Договором № 89АА-13 від 10.07.2013 року становить 345 379, 33 грн.

Згідно наданого Позивачем розрахунку (таблиця 2 - а.с.8) заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем за Договором № 88АА-13 від 10.07.2013 року становить 1 349 572, 87 грн.

На час розгляду справи доказів оплати лізингових платежів за Договором № 89АА-13 від 10.07.2013 року на загальну в суму 345 379, 33 грн. та за Договором № 88АА-13 від 10.07.2013 року на загальну в суму 1 349 572, 87 грн., а всього на суму 1 694 952,20 грн. Відповідач-2 не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

На час розгляду спору у господарському суді Відповідачем-2 не заперечене факт отримання товару за представленими актами приймання-передачі від 03.10.2013 року та 10.10.2013 року та не надано доказів повної оплати товару або повернення товару, переданого за цими актами.

А відтак, колегія суддів погоджується з розрахунком позивача розміру заборгованості щодо сплати суми основного боргу, яка підлягає стягненню з Відповідача-2 в розмірі 1 694 952,20 грн.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині зменшення розміру стягнення з Відповідача-2 суми основного боргу на суму, яка підлягала солідарному стягненню з ТОВ "Торговий дім "Ас-Терра" та ПАТ "Медобори", виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Договором Поруки № 89АА-13 - ПОР було встановлено інший обсяг відповідальності Відповідача-1 - ТОВ "Торговий дім "Ас-Терра". Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з Основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього Договору (а.с. 37-38).

Згідно до п. 3.1 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником, згідно п.1.1. даного договору, у сумі, що дорівнює 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

Таким чином, за виконання зобов'язань Боржником перед Кредитором, що витікають з Основного договору, Поручитель (Відповідач-1) відповідає солідарно разом з Боржником (Відповідачем-2), але лише в межах розміру забезпечуваного зобов'язання, тобто в межах 1 000 грн.

У зв'язку з чим, сума грошового зобов'язання Відповідача-2 повинна бути зменшена на суму солідарної відповідальності Відповідача-2 та Відповідача-1, тобто на 1 000,00 грн. та становить 1 693 952,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача заборгованості за Договором № 89АА-13 та Договором № 88АА-13 є правомірними, однак підлягають зменшенню на 1 000,00 грн., у зв'язку з чим підлягають задоволенню в сумі 1 693 952,20 грн.

10.10.2014 року до канцелярії господарського суду надійшло клопотання №3009/14-1 від 30.09.2014 року (а.с. 134-135) від представника Відповідача-1 про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення про сплату 1000,00 грн. відповідно до договору поруки № 89АА-13-ПОР.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

З огляду на викладене, провадження у справі щодо солідарного стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованості у розмірі 1000 грн. 00 коп. за Договором поруки № 89АА-13-ПОР обґрунтовано припинено господарським судом на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 89АА-13 від 10.07.2013 року та п. 8.1 Договору № 88АА-13 від 10.07.2013 року у випадку, якщо Відповідач-2 порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, він сплачує Позивачу штраф у розмірі:

- 10 відсотка від суми простроченого лізингового платежу, якщо прострочення оплати складає від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно;

- проценти у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних від суми простроченого Лізингового платежу за весь час прострочення, якщо прострочення оплати складає більше 30 (тридцяти календарних днів). Крім того, якщо прострочення оплати складає більше 30 (тридцяти) календарних днів. Лізингодавець додатково має право стягнути з Лізингоодержувача штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від Вартості Майна (в гривнях), зазначеної у п. 2.1 Договору.

На підставі п. 8.1 Договору № 89АА-13 від 10.07.2013 року та вищезазначеної норми закону Позивачем було нараховано штраф за прострочення оплати лізингових платежів на загальну суму 69 075, 87 грн. та 365% річних за період з 20.10.2013 року по 28.07.2014 року на загальну суму 820 764, 01 грн. (а.с. 6).

Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду та суму стягнення), колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 365% річних прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача 365% річних у сумі 820 764, 01 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 п. 8.1 Договору № 89АА-13 від 10.07.2013 року, оскільки порушення строку оплати лізингових платежів, встановлених графіком, було понад 30 календарних днів.

Також, колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром штрафу у сумі 69 075, 87 грн., та зменшенням його розміру на 50% до 34 537, 90 грн.

На підставі п. 8.1 Договору № 88АА-13 від 10.07.2013 року позивачем було нараховано штраф за прострочення оплати лізингових платежів на загальну суму 269 914, 57 грн. та 365% річних за період з 20.10.2013 року по 28.07.2014 року на загальну суму 3 326 320,29 грн. (а.с. 9).

Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду та суму стягнення), колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 365% річних прийшла до висновку, що позивачем розрахунок зроблено правильно, а місцевим господарським судом безпідставно зменшено суму 365% річних, що підлягали стягненню, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача 365% річних підлягають задоволенню у сумі 3 326 320,29 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 п. 8.1 Договору № 89АА-13 від 10.07.2013 року, оскільки порушення строку оплати лізингових платежів, встановлених графіком, було понад 30 календарних днів.

Колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром штрафу у сумі 269 914, 57 грн., та зменшенням його розміру на 50% до 134 957,219 грн.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом за Договорами № 88АА-13 від 10.07.2014 року та № 89АА-13 від 10.07.2014 року підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 1 693 952,20 грн., 365 % річних у розмірі 4 147 084,30 грн., штраф у розмірі 169 495 грн. 22 коп., в решті позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що договори фінансового лізингу є такими, що укладені Відповідачем-2 з вадами волі під тиском тяжких обставин, що змусили ПАТ "МЕДОБОРИ" вчинити правочини на невигідних для себе умовах, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною (ч. 5 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Отже, для визнання правочину недійсним згідно зі ст. 233 ЦК необхідно встановити одночасну наявність двох підстав: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В той же час, Позивач за зустрічним позовом не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що правочини вчинені ним під впливом тяжких обставин. Настання такої події як час збору врожаю, це прогнозоване явище, про яке ПАП «МЕДОБОРИ» знав до того, як були укладені договори фінансового лізингу та мав можливість укласти договорі на більш вигідних умовах або взагалі з іншими контрагентами, однак підписав спірні договори навіть без будь-яких протоколів розбіжності або зауважень до них.

Доводи ПАП "Медобори" про те, що саме такі комбайни із саме такою спеціалізацією, які отримані за договорами фінансового лізингу, були потрібні для роботи підприємства, та аналогічні комбайни неможливо було придбати у інших дилерів, є безпідставними та не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим до таких обґрунтувань зустрічного позову та апеляційної скарги колегія суддів ставиться критично, оскільки навіть наявність будь якої заінтересованості з боку набувача майна не може вважатися тиском тяжких обставин.

Згідно приписів статті 233 ЦК України саме збігання таких ознак як вплив тяжких обставин та вкрай невигідні умови договору можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Проте, Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність впливу на лізингоодержувача тяжких обставин. З огляду не викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для застосування ст. 233 ЦК України до спірних умов договорів та, відповідно, відсутність підстав для визнання недійсними ч. 2 п. 8.1 Договору фінансового лізингу № 88АА-13 від 10.07.2013 року та ч. 2 п. 8.1 Договору фінансового лізингу № 89АА-13 від 10.07.2013 року.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення суду підлягає зміні у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Оскільки господарський спор виник внаслідок неправильних дій саме Відповідача-2, Приватного агропромислового підприємства "Медобори", а не Відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ас-Терра", яке було майновим поручителем на суму лише 1 000 грн., то колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України погоджується з висновком господарського суду та вважає за можливе покласти саме на Відповідача-2 витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та розгляд апеляційної скарги пропорційно заявленим позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с. Зелене Гусятинського району Тернопільської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2014 року у справі № 904/6234/14 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс", м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Медобори" (48230, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Зелене, код ЄДРПОУ 30742864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Собінова, будинок 1, код ЄДРПОУ 37303065) основний борг у розмірі 1 693 952,20 грн., 365 % річних у розмірі 4 147 084,30 грн., штраф у розмірі 169 495 грн. 22 коп., та судовий збір у розмірі 73 788,06 грн.

В решті позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Приватного агропромислового підприємства "Медобори", Тернопільська область, Гусятинський район, с. Зелене, - відмовити повністю.

Припинити провадження у справі №904/6234/14 в частині солідарного стягнення з відповідача 1, 2 заборгованості у розмірі 1000 грн. 00 коп. за Договором поруки № 89АА-13-ПОР від 10.07.2013 року».

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 26.12.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко