Рішення № 42012348, 19.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24585/14 19.12.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс»

Про стягнення 9395,28 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Надієнко І.М. - представник (дов. № 242 від 29.08.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» про стягнення заборгованості у розмірі 9395,28 грн. (7893,26 грн. - основний борг, 844,82 грн. - пені, 530,04 грн. - інфляційні витрати, 127,16 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії за договором №10878418 від 15.12.2009р. «про постачання електричної енергії», внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7893,26 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 844,82 грн. - пені, 530,04 грн. - інфляційні витрати, 127,16 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/24585/14, розгляд справи призначено на 24.11.2014 р.

У судове засідання 24.11.2014 р. представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, 24.11.2014р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 10.12.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 24.11.2014р. Таким чином, клопотання позивача судом задоволено.

У судове засідання 10.12.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.12.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу від 10.12.2014 р.

У судове засідання 19.12.2014 р. представник відповідача втретє не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/24585/14 про порушення провадження у справі від 10.11.2014 р., від 24.11.2014 р. та від 10.12.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 10.11.2014 р., так само, як і ухвали від 24.11.2014 р. та 10.12.2014р. вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі №910/24585/14 від 10.11.2014р. з причиною повернення: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 24.11.2014 р., 10.12.2014 р. та 19.12.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 р. між закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Київобленерго», як постачальником, та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс», як споживачем, був укладений договір № 10878418 на постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно п 1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 160,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком № 8 "Розрахунок втрат електричної енергії в межах споживача".

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, з метою встановлення обсягу електричної енергії, яку споживатиме Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс», Відповідачу було встановлено розрахунковий прилад обліку (Електролічильник) типу НІК 2301 АК1 №0225838 з початковими показниками 000002, що підтверджується Додатком №7 до Договору про постачання електричної енергії №10878418 «Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації», а також підтверджується Актом технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/380 В від 22.04.2010 року (копія даного акту знаходиться в матеріалах справи).

З метою перевірки показань приладу обліку електричної енергії у Відповідача, уповноваженими представниками ПАТ «Київобленерго» було здійснено відповідну перевірку та встановлено, що показники електролічильника типу НІК 2301 АК1 №0225838 становлять 00002. Враховуючи те, що показники електролічильника Відповідача залишаються незмінними Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» було виставлено до оплати рахунки лише за активні втрати в трансформаторі струму.

Як зазначає позивач, розрахунок втрат в мережах Відповідача здійснено відповідно до «Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання», затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 червня 2013 року N 399 (далі-методичні рекомендації), а також у відповідності до Додатку №8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача» та Додатку №5.1 «Вихідні дані для розрахунку втрат електроенергії - характеристика ділянок (елементі в) мережі у табличній формі», якими передбачено, що трансформаторна підстанція ТП-2094 160кВА знаходиться на балансі Відповідача і втрати в даній трансформаторній підстанції нараховуються на ТОВ «Інтерфудс» в обсязі 100%.

Згідно п.1.1 методичних рекомендацій, в останніх, до технологічних витрат електричної енергії відносять втрати енергії, обумовлені електромагнітними процесами у струмопровідних частинах електричної мережі і осердях апаратів при її передачі, а також кліматичні втрати та втрати енергії в ізоляції елементів мережі.

Трансформаторна підстанція (ТП) - 2094 160 кВА належить ТОВ «Інтерфудс», що також підтверджується Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 02.12.2009 року, Актом підтвердження готовності до роботи електроустановки №544 від 17.11.2009 року, а також Актом обстеження №03/103/09 від 27.11.2009 року.

Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання, у зв'язку з чим з Травня 2013 року до Серпня 2014 року Споживачем електричної енергії ТОВ «Інтерфудс» не здійснюються платежі за використану електроенергію, а також не подано жодної заяви щодо від'єднання належної ТОВ «Інтерфудс» трансформаторної підстанції по лінії 10 кВт.

Станом на 01.09.2014 року ТОВ «Інтерфудс» нараховано суму боргу у розмірі 19 413 грн. 15 коп. за спожиту електричну енергію по активних втратах, що відображено у рахунку - фактурі №9897643848 за Серпень 2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року у справі №910/12402/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» про стягнення 13276,91 грн. судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 10878418 на постачання електричної енергії від 15.12.2009 р., та стягнуто суму заборгованості в розмірі 11519,89 грн. за період з 01.04.2010р. по 01.05.2013р.

Вказане рішення набрало законної сили, та на виконання останнього 07.10.2013р. видано відповідний наказ.

У поданому до суду позові позивач просить стягнути з відповідача решту заборгованості в сумі 7893,26 грн. за період з 01.06.2013р. по 31.08.2014р.

Станом на день розгляду справи, суму вказану у рахунку Відповідачем не сплачено. Сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію по активних втратах за період з 01.04.2010р. по 01.05.2013р. складає 7893,26 грн.

Доказів іншого суду не надано, як і заперечень щодо розрахунків здійснених позивачем.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості електричної енергії по активних втратах, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 844,82 грн., 3 % річних на суму 127,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 530, 04 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір № 10878418 на постачання електричної енергії від 15.12.2009р. за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 7893,26 грн. відповідачем не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за активні втрати в трансформаторі струму складає 7893,26 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за активні втрати в сумі 7893,26 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 844,82 грн., 3 % річних на суму 127,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 530, 04 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір 3% річних - 127,16 грн. Розмір інфляційних втрат - 530, 04 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми, суд вважає дані розрахунки обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 127,16 грн. - 3% річних та 530,04 грн. - інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 844,82 грн. в якості пені, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Позовну вимогу щодо стягнення з відповідача суми пені, позивач обґрунтовує тим, що таке право передбачено положеннями укладеного між сторонами договору.

Зокрема, відповідно п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 844,82 грн. яка розрахована виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши дану позовну вимогу позивача, суд не вбачає підстав для задоволення останньої виходячи з такого.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює види забезпечення виконання зобов'язання. Так, згідно ч. 1 вказаної статті, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 Статті 546 ЦК України).

Як встановлено у статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено у абзаці 3-5, пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Суд звертає увагу позивача, що до даних правовідносин що склались між позивачем та відповідачем відсутні спеціальні нормативні акта, які регулюють , нарахування пені.

За таких обставин, у даному випадку слід керуватись загальними нормами, що встановлені у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 10878418 на постачання електричної енергії від 15.12.2009р. і, зокрема, пункт .4.2.1 договору, суд звертає увагу позивача, що даним договором сторонами не передбачено відповідальність сторін за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені за несплату відповідачем заборгованості щодо витрат за активні втрати в трансформаторі струму.

Так, згідно п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 (розрахунки за активну електроенергію) - 2.3.4. (розрахунки за перетікання реактивної електроенергії) цього договору з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню, проте, судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з витрат за активні втрати в трансформаторі струму.

Вказані правовідносини сторін регулюються Додатком № 8 до Договору «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах струму». Вказаним додатком № 8, так як і Договором, не передбачено відповідальності сторін у вигляді пені за несплату відповідачем заборгованості щодо витрат за активні втрати в трансформаторі струму.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 844,82 грн. в якості пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 15.12.2009 № 10878418, а також суми 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені, судом задовольняється частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 9, ідентифікаційний код 31308403) на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл. м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 7893 (сім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 26 коп. основного боргу, 127 (сто двадцять сім) грн. 16 коп. 3% річних, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 04 коп. збитків від інфляції та 1 662 (одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 22.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева