Рішення № 42012293, 23.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 Справа № 908/4695/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Сахарова О.О., довіреність № 877/20-19 від 17.02.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4695/14

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4; скорочено Концерн «МТМ»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 48; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 39; скорочено ТОВ «Легіон»)

про стягнення 10399,26 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерном «МТМ» заявлено позовні вимоги до ТОВ «Легіон» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 13382,59 грн., пені в сумі 931,01 грн., 3% річних в сумі 274,43 грн., інфляційних втрат 1811,23 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4695/14, якій присвоєно номер провадження 22/31/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 27.11.2014 р.

Ухвалою від 27.11.2014 р. розгляд справи відкладався на 23.12.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої за період з квітня 2013 р. по квітень 2014 р. на підставі договору № 202881 від 01.11.2006 р. теплової енергії, у зв'язку з чим за ТОВ «Легіон» утворилась заборгованість у розмірі 13382,59 грн. На думку позивача, це є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн «МТМ» посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, Закон України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 р., Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року та умови Договору № 202881 від 01.11.2006 р.

05.12.2014 р. від позивача надійшла заява № 6796/27 від 05.12.2014 р. про зменшення позовних вимог, в якій Концерн «МТМ» зазначає, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було сплачено частину боргу в розмірі 3000 грн., просить стягнути з ТОВ «Легіон» основний борг в сумі 10382,59 грн., пеню в сумі 931,01 грн., 3% річних в сумі 274,43 грн., інфляційні втрати 1811,23 грн.

23.12.2014 р. від позивача надійшла заява від 19.12.2014 р. про зменшення позовних вимог, в якій Концерн «МТМ» зазначає, що відповідач 26.11.2014 р. та 12.12.2014 р. частково погасив заборгованість за теплову енергію у розмірі 6000 грн., просить стягнути з ТОВ «Легіон» основний борг в сумі 7382,59 грн., пеню в сумі 931,01 грн., 3% річних в сумі 274,43 грн., інфляційні втрати 1811,23 грн.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Заяви позивача № 6796/27 від 05.12.2014 р. та від 19.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та прийняті судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2014 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв № 6796/27 від 05.12.2014 р. та від 19.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити.

ТОВ «Легіон», відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвалу суду від 10.11.2014 р. направлено на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 48, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України. Зазначена ухвала повернулась на адресу суду з відміткою пошти «За зазначеною адресою не проживає». Ухвалу суду від 27.11.2014 р. було надіслано відповідачу за адресою його фактичного місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 39.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. Концерном «МТМ» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та ТОВ «Легіон» (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 202881 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1. Договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7.1.).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.)

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством за кожен день прострочення по день фактичної оплати).

Договір набуває чинності з 01.11.2006 року і діє до 01.08.200р р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до терміну закінчення дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. п. 10.1., 10.4. Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради «Про початок опалювального сезону 2012-2013 років у м. Запоріжжя» від 25.10.12 року за № 388, розпорядженням Запорізького міського голови № 93р від 02.04.2013 «Про закінчення опалювального сезону 2012-2013 років у м. Запоріжжя», рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради «Про початок опалювального сезону 2013-2014 років у м. Запоріжжя» від 04.10.13 року за № 433, рішенням Запорізької міської Ради виконавчого комітету № 123 від 07.04.2014 «Про закінчення опалювального сезону 2013-2014 років у м. Запоріжжя» та актами приймання-передачі теплової енергії, Концерном «МТМ» в період з квітня 2013 р. по квітень 2014 р. включно відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 13412,56 грн.

Як свідчать матеріали справи, акти приймання передачі теплової енергії з квітня 2013 р. по квітень 2014 р. підписані відповідачем без зауважень та скріплені печаткою підприємства.

Відповідач 01.04.2014 р. оплатив позивачу суму в розмірі 1000 грн. за опалення та підігрів води згідно рахунку № 202881 від 31.03.14. Частину зазначено платежу в розмірі 29,97 грн. Концерном «МТМ» було зараховано як оплату за спожиту теплову енергію у квітні 2013 року. 26.11.2014 р. та 12.12.2014 р. відповідач частково погасив заборгованість за теплову енергію у розмірі 6000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Таким чином, заборгованість ТОВ «Легіон» за відпущену теплову енергію у період з квітня 2013 р. по квітень 2014 р. складає 7382,59 грн.

З урахуванням заяв позивача № 6796/27 від 05.12.2014 р. та від 19.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Легіон» основного боргу в сумі 7382,59 грн., пені в сумі 931,01 грн., 3% річних в сумі 274,43 грн., інфляційних втрат 1811,23 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за період з квітня 2013 р. по квітень 2014 р. в сумі 7382,59 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.12.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 7382,59 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 931,01 грн., 3% річних у розмірі 274,43 грн. та втрат від інфляції в розмірі 1811,23 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. Договору, який передбачає: в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством за кожен день прострочення по день фактичної оплати).

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по акту за грудень 2013 р. за період з 21.01.14 по 20.07.14, по акту за січень 2014 р. за період з 21.02.14 по 20.08.14, по акту за лютий 2014 р. за період з 21.03.14 по 18.09.14, по акту за березень 2014 р. за період з 21.04.14 по 14.10.14 та по акту за квітень 2014 р. за період з 21.05.14 по 14.10.14, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, стягненню підлягає пеня в сумі 928,22 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних по акту за квітень 2013 р. за період з 21.05.13 по 14.10.14, по акту за серпень 2013 р. за період з 21.09.13 по 14.10.14, по акту за жовтень 2013 р. за період з 20.11.13 по 14.10.14, по акту за листопад 2013 р. за період з 21.12.13 по 14.10.14, по акту за грудень 2013 р. за період з 21.01.14 по 14.10.14, по акту за січень 2014 р. за період з 21.02.14 по 14.10.14, по акту за лютий 2014 р. за період з 21.03.14 по 14.10.14, по акту за березень 2014 р. за період з 21.04.14 по 14.10.14 та по акту за квітень 2014 р. за період з 21.05.14 по 14.10.14, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, стягненню підлягають 3% річних в сумі 274,01 грн. В іншій частині стягнення 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по актам з квітня 2013 р. по квітень 2014 р. за період з червня 2013 р. по вересень 2014 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 1811,23 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 48; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 39, код ЄДР 23879176) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458) 7382 (сім тисяч триста вісімдесят два) грн. 59 коп., пеню в сумі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 22 коп., 3% річних в сумі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 01 коп., інфляційні втрати 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 23 коп. та 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 44 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя О.В. Ярешко