Ухвала суду № 42012135, 23.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 грудня 2014 року Справа № 5017/1527/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О.(доповідач), Саранюка В.І.,перевіривши касаційну скаргуприватного підприємства "Силаум"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 рокуу справі№ 5017/1527/2012 господарського суду Одеської області за позовомпідприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністюдодержавного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвомпростягнення 329 325,58 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Силаум" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 5017/1527/2012.

Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.12.2014 № 08.03-04/1749 у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., справу передано на повторний автоматичний розподіл справ.

Подана приватним підприємством "Силаум" до Вищого господарського суду України касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Підпунктом 8 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 609,00 грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 06-08/512-1512 від 07.02.2012 встановлено реквізити для сплати судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Натомість, в графі "Призначення платежу" доданого скаржником до касаційної скарги платіжного доручення №20 від 04.12.2014 зазначено: "220330004 "Судовий збір ВГСУ, 070" 254, символ звітності 254". За подання касаційної скарги на постанову (Ухвалу) Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014, у справі №5017/1827/2012.

Отже, графа "Призначення платежу" у вказаному платіжному дорученні містить відомості про те, що сплата судового збору за касаційну скаргу здійснена по іншій справі.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення №20 від 04.12.2014 не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч.3 ст.111і Господарського процесуального кодексу України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХП1 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п.4 ч.1 статті 111і Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Силаум" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року у справі № 5017/1527/2012 повернути скаржнику.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк