Ухвала суду № 42011687, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 808/5444/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммехлит" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферріт-Д" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммехлит" звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферріт-Д", в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2013 № 0000492214/4707.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ "Проммехлит" зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 10.12.2008 за № 1 103 102 0000 024508 та взято на податковий облік у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 11.12.2008 за № 13408.

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відповідно до наказу від 19.04.2013 № 471, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Проммехлит" з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Ферріт-Д", їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2012 року, про що складено акт від 25.04.2013 № 91/22-1421/36277286.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Проммехлит" вимог п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, № 1492 від 02.02.2012 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та завищено податковий кредит, який сформований від контрагента ТОВ "Ферріт-Д", що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 18 421,00 грн.

24.05.2013 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки від 25.04.2013 № 91/22-1421/36277286 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492214/4707 про збільшення ТОВ "Проммехлит" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 026,00 грн., в т.ч. 18 421,00 грн. за основним платежем та 4 605,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом першої інстанції встановлено, 01.02.2012 між ТОВ "Ферріт-Д" (продавець) та ТОВ "Проммехлит" (покупець) укладено договір № 02/036 (ВП), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує у строк канцелярські товари, в кількості, в якості, асортименті та на умовах у відповідності з накладною та рахунком, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору, через перевізника продавець передає покупцю наступні документи: товарну накладну, рахунок, податкову накладну, інші документи, передбачені вказаним договором.

На виконання умов договору продавець передав покупцеві товар за видатковими накладними № РН-0007205 від 22.10.2012 на суму 59 578,56 грн., № РН-0006331 від 18.09.2012 на суму 50 291,15 грн., № РН-0006426 від 25.09.2012 на суму 655,20 грн. (копії у справі). Приймання товару здійснювалось уповноваженою особою позивача на підставі довіреностей (копія електронного Журналу виданих довіреностей за 2012 рік долучена до справи).

За даними господарськими операціями були виписані податкові накладні від 22.10.2012 № 223 на суму 9 929,76 грн., від 18.09.2012 № 115 на суму 8 381,86 грн., від 25.09.2012 № 215 на суму 109,20 грн.

Транспортування товару здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_1, що підтверджується долученими до справи копіями ТТН АА № 1809.1 від 18.09.2012, АА № 2210.1 від 22.10.2012.

На підставі рахунків-фактур ТОВ "Ферріт-Д", позивачем було здійснено оплату за отриманий товар безготівковими коштами на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок.

Оприбуткування придбаних ТМЦ здійснювалось позивачем по рахунку 281, що підтверджується долученими до справи Оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 281 за вересень-жовтень 2012.

В подальшому придбанні ТМЦ були реалізовані позивачем ПАТ "Мотор Січ" за договором від 28.01.2009 № 1162/09-Д (УЗ) (в редакції додаткової угоди № 7 від 10.10.2011). Факт поставки позивачем придбаних у ТОВ "Ферріт-Д" канцелярських товарів ПАТ "Мотор Січ" підтверджується видатковими та податковими накладними (копії у справі). Транспортування частково здійснювалось ПАТ "Мотор Січ" самовивозом, а частину товару було доставлено перевізником - ФОП ОСОБА_1 за ТТН № ГЕ № 1809.2 від 18.09.2012

Таким чином, до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даними договорами було виконано роботи, відповідно до господарської діяльності підприємства. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Крім того, рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/1263/13-а за позовом ТОВ "Ферріт-Д" до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій встановлено, що висновки податкового органу, які містяться в акті перевірки від 21.12.2012 за № 7210/224/36441206 зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а тому такий акт не може бути належним доказом порушення товариством вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним з січня 2011 року по жовтень 2012 року угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

Також в акті перевірки позивача відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності ТОВ "Ферріт-Д" та його контрагентами за ланцюгом постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Отже податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагентів. Висновки акту перевірки не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013р. № 0000362204, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення були винесено податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 р. - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук