Ухвала суду № 42011679, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 808/2694/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000702211 від 10.04.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 184 267 грн. 50 коп.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000702211 від 10.04.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" зареєстровано 05.02.2011 року у виконавчому комітеті Запорізької міської ради Запорізької області та є платником податку на додану вартість.

25.03.2014 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Упаковка» за період жовтень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2014 року №40/22-11/31329313, в якому зафіксовано, зокрема, порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1,пп.1.2 п.1, п2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст. 201, п.п.198.1, п.п.198.2,п.198.4 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; Наказу ДПА України від 10.01.2011 р.№969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2013 р. на суму 122 845 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000702211 від 10.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 184 267,50 грн. (за основним платежем 122845 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 61422,50 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено нереальність здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом, відповідно до довідки наданої ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №70/08-27-2211/31197201 від 21.03.2014 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Упаковка» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.13 р. по 31.10.13 р.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Упаковка» укладено договір поставки №0209/13 від 02.09.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «Упаковка» зобов'язується передати у власність позивача сировину та матеріали (далі - товар), а позивач зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість в строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно зі Специфікацією №2 від 01.10.2013 року, ТОВ «Упаковка» продає, а ТОВ «НВО «Укпромекологія» купує товар загальною вартістю 737070 грн., у тому числі ПДВ 20% 122845 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України,передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної контрагентом позивача), (далі по тексту - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року сума ПДВ у розмірі 122845 грн., яка сплачена в ціні придбаного у ТОВ «Упаковка» товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Позивачем реальність виконання угод з ТОВ «Упаковка» підтверджено первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи, зокрема: договором поставки №0209/13 від 02.09.2013 року, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, виписками банківських установ про рух коштів на рахунку.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, вважає, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведена та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000702211 від 10.04.2014 року, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук