Постанова № 42011590, 24.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа № 914/2973/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційні скарги Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (вих. № 1104-вих-897 від 27.11.2014 року), Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (вих. № 2302-вих.-2985 від 13.11.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 28.10.2014 року у справі № 914/2973/14

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів

про: розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, звільнення і повернення орендованого майна, стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 26 768,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Веременова М.О. - представник за довіреністю;

від відповідача Пелюх С.С. - представник за довіреністю;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шматолоха О.П. - представник за довіреністю.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

28.10.2014 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/2973/14 (суддя Шпакович О.Ф.) за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок", м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів про: розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, звільнення і повернення орендованого майна, стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 26 768,75 грн., відповідно до якого в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, скасувати рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2973/14 від 28.10.2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано те, що станом на 01.05.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 26 768,75 грн., при цьому починаючи з 31.12.2013 року відповідач здійснює сплату орендних платежів не в повному обсязі, а починаючи з 23.04.2014 року не здійснює оплату взагалі, що є порушенням умов договору щодо своєчасності та повноти сплати орендних платежів, що на думку позивача є підставою для розірвання договору та повернення речі.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 04.12.2014 року справу за № 914/2973/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 914/2973/14 введено суддів Костів Т.С., Марка Р.І.

08.12.2014 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, а подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2014 року.

Через канцелярію суду 16.12.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки порушення порядку приватизації частини нежитлових приміщень, які входять до предмету договору оренди, про які зазначає скаржник, а також сплата орендних платежів не в повному обсязі не є підставою для розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу. Окрім того, відповідач погасив заборгованість по орендних платежах до моменту звернення позивача до суду із зазначеними вимогами, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку.

У судовому засіданні 17.12.2014 року оголошено перерву до 24.12.2014 року о 10 год. 00 хв.

18.12.2014 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року по даній справі, в якій скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, скасувати рішення суду першої інстанції та задоволити позовні вимоги повністю. При цьому зазначив, що згідно п. 9.2. договору оренди цілісного майнового комплексу орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди внаслідок невиконання орендарем договору оренди, зокрема щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, а апеляційну скаргу прийнято та приєднано до апеляційного провадження у справі № 914/2973/14 та призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою Львівської міської ради.

23.12.2014 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги, з якого вбачається що він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

У судовому засіданні 24.12.2014 року сторони участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті апеляційних скарг та просили врахувати їх при винесені постанови.

Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволенню не підлягають, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року у справі № 914/2973/14 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.03.2001 року між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 06, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ринок "Привокзальний", розташований за адресою м. Львів, вул. Горської, 2 вартість якого визначена відповідно до інвентаризації, проведеної станом на 01.03.2000 року і становить 803 477 грн. 91 коп., у тому числі основні матеріальні засоби за залишковою вартістю 800 245 грн. 71 коп. без врахування об'єктів, які мають патенти та договори оренди приміщень, укладені з управлінням ресурсів.

Згідно п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передачі вказаного об'єкта оренди.

Матеріалами справи підтверджується факт приймання-передачі об'єкту оренди за вказаним договором в складі згідно проведеної інвентаризації станом на 01.03.2000 року, а саме адміністративної будівлі (літ А-2), павільйону кіосків (літ Ч-1), вагової (літ Ж-1), майстерні (літ Н-1, літ К-1), хвіртки, воріт, торгових столів (Б-1), павільйонів (Д-1), критого навісу (літ Б-1), складу (літ Л-1) (Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 30.03.2001 року).

Сторони у Договорі погодили, що цей Договір є підставою для виникнення, у разі приватизації підприємства, пріоритетних прав орендаря на довгострокове користування земельними ділянками, на якій розміщений об'єкт оренди, з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства (п. 1.3. Договору). При цьому, передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 11.1. Договору цей Договір діє з 01.01.2001 року по 01.01.2011 року.

Порядок сплати орендної плати передбачено розділом 4 договору "Орендна плата". Так, згідно п. 4.1. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць березень 2000 року, відповідно до розрахунку, що додається до цього Договору, 2 952,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди січень 2001 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди березень 2000 року на індекси інфляції за квітень-грудень 2000 року та січень 2001 року.

Орендна плата перераховується орендодавцеві щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.3. Договору). Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцю у визначеному п. 4.3. порядку, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до п. 11.4. Договору сторони погодили, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Несплата орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання Договору на вимогу орендодавця.

Так, позивач звернувся до суду з вимогою припинити шляхом розірвання вказаного договору оренди обґрунтовуючи це тим, що за відповідачем станом на 01.05.2014 року рахується заборгованість по орендних платежах у сумі 26 768,75 грн., при цьому з 31.12.2013 року орендні платежі вносяться відповідачем у неповному обсязі, а з 23.04.2014 року відповідач і зовсім не вносить оренду плату, чим порушує умови договору оренди цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 зазначеного вище Закону передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. У статті 627 ЦК України, яка закріплює принцип свободи договору між сторонами визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує.

Відповідно до положень ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 269 Цивільного кодексу УРСР (в редакції чинній станом на час укладення оскаржуваного договору) передбачено, що наймодавець може пред'явити в суді, арбітражі або в третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач, зокрема, не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній станом на час укладення оскаржуваного договору) договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається із доданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків (арк. справи 27) підписаного Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради відповідач допустив порушення у вигляді несвоєчасної сплати орендних платежів за лютий 2014 року та березень 2014 року.

Однак, сторони у п. 4.3. договору погодили, що орендна плата перераховується орендодавцеві щоквартально не пізніше 15 числі місяця, наступного за звітним, а відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення, зокрема, № 236 від 08.05.2014 року, № 243 від 27.05.2014 року, № 440 від 16.07.2014 року, якими підтверджується факт сплати заборгованості за оскаржуваним договором, що виникла станом на 01.05.2014 року, а також платіжні доручення № 568 від 18.08.2014 року, № 614 від 08.09.2014 року, № 682 від 19.09.2014 року, № 700 від 25.09.2014 року, № 701 від 30.09.2014 року, що підтверджують виконання умов договору щодо сплати орендних платежів після 23.04.2014 року, чим спростовуються доводи позивача.

З урахуванням зазначеного, сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла до 01.05.2014 року у сумі 26 768,75 грн. погашена відповідачем до моменту звернення позивача до суду, що є підставою для відмови у позові в цій частині. При цьому, колегія суддів зазначає, що припинення провадження на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи, якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Пунктом 11.4. Договору сторони погодили, що саме несплата орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення строку платежу є підставою для розірвання Договору на вимогу орендодавця.

Так, повно та всебічно дослідивши усі матеріали справи судом не встановлено порушення наймачем зазначених вимог закону, при цьому інших підстав для розірвання договору скаржник не зазначає. Таким чином, колегія суддів зазначає про підставність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання оскаржуваного договору та повернення орендованого майна орендодавцю.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення господарського суду по даній справі вказано, що сторонами не надано доказів проведення, згідно з нормою ст. 794 ЦК України обов'язкової державної реєстрації права (або правочину) на користування нерухомим майном за договором оренди, укладеним на строк, що перевищує три роки.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до норм діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки місцевого господарського суду щодо необхідності проведення державної реєстрації договору оренди здійсненні при невірному застосуванні місцевим господарським судом норм законодавства, що діяло станом на час укладення відповідного договору.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що ст. 257 Цивільного кодексу УРСР, чиннa станом на момент укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.03.2001 року, вимагала від юридичних осіб укладати договори оренди найму лише у письмовій формі без покладання на сторін додаткових обов'язків щодо нотаріального посвідчення чи державної реєстрації таких договорів, оскільки обов'язковість вчинення зазначений дій була запроваджена Цивільним Кодексом України, який не має зворотної дії до договорів оренди нерухомого майна, укладених до 01.01.2004 року.

При цьому зазначає, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи (п. 12 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України").

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, доводи скаржників не визнаються судом апеляційної інстанції належною підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в порядку положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року у справі № 914/2973/14 слід залишити без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційних скарг Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (вих. № 1104-вих-897 від 27.11.2014 року), Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (вих. № 2302-вих.-2985 від 13.11.2014 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року у справі № 914/2973/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 26.12.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.