Рішення № 42011252, 12.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/8492/14 12.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод"

Про стягнення 17 395,36 грн

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Михайлюченко Ю.С. - представник

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" про стягнення 17 395,36 грн.

Ухвалою суду від 17.11.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 904/8492/14 та призначено розгляд справи на 12.12.2014.

12.12.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 12.12.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.12.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

В судовому засіданні 12.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Позивач зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.10, яка набрала законної сили 14.07.10, у справі №19/17-10(28/295-09) було стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" на користь позивача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. пені; 2 135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 89 коп. державного мита; 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується Наказом господарського суду Дніпропетровської області № 19/17-10(28/295-09) від 21.07.2010.

Позивачем відповідно до законодавство було подано наказ на виконання рішення до Заводському відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції для примусового виконання. На примусовому виконанні зазначеного відділу ДВС станом на 28.10.2010 знаходилося зведене виконавче провадження, відкрите 14.05.09, про стягнення з відповідача заборгованності на користь юридичних та фізичних осіб. Виконавчі документи позивача було приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Як зазначив позивач, станом на сьогоднішній день наказ суду № 19/17-10(28/295-09) від 21.07.2010 знаходяться на виконанні відділу ДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2014 (копія наявна в матеріалах справи) Проте, на сьогоднішній день кошти не стягнуто.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 11529,96 грн. - збитків від інфляції та 5865,40 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського про України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" ( 03124, м. Київ, бул. Івана Лепсе, будинок 6, код ЄДРПОУ 33981727) на користь Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська обл.., м. Кривий Ріг, Жовтневий район, код ЄДРПОУ 00190977) інфляційних втрат у розмірі 11 529 ( одинадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять ) грн.. 96 коп., 3 % річних в розмірі 5865 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн.. 40 коп., судовий збір у розмірі 1827 ( одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складанняповного рішення 15.12.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко