Рішення № 42011233, 22.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р.Справа № 911/4388/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОМО ЦЕНТР"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР"

про стягнення 24111,71грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Біла Д.В.,довіреність від 29.10.2014р.; Кваша С.В., довіреність від 02.12.14р.

від відповідача: не з'являвся.

В засіданні 22.12.2014 р. приймали участь представники:

від позивача: Кваша С.В., довіреність від 02.12.14р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „ СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР " на користь ТОВ „ ТОМО ЦЕНТР 20602,61грн. заборгованості, 592,67грн. три відсотки річних за період з 15.10.2013р. по 29.09.2014р., 2916,43грн. індексу інфляції за період з жовтня 2013р. по серпень 2014р.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.08.2009р. між ТОВ „ТОМО ЦЕНТР" та ТОВ „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" був укладений договір № 20/153/06 про постачання, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на суму 67040,63грн. згідно видаткових накладних №1479190 від 21.08.2013р. та №1521044 від 23.09.2013р. З врахуванням часткової оплати та повернутого позивачу товару на суму 17085,59грн., що позивач підтверджує виписками по рахунку та накладною на повернення товару, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 20602,61грн. Також, на суму заборгованості ТОВ „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" нарахував індекс інфляції та три відсотки річних, щодо яких позивач надав нормативне обґрунтування.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

14.08.2009р. між ТОВ „ТОМО ЦЕНТР" (постачальник) та ТОВ „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (покупець) був укладений договір № 20/153/06 про постачання, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором та відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати цей товар і сплачувати його вартість за цінами, визначеними у специфікації (п.1.1. договору № 20/153/06).

Оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Покупець сплачує поставлений постачальником товар за договором поставки № 20/153/06 від 14.08.2009р. шляхом переказу коштів на рахунок постачальника протягом 15 банківських днів з моменту прийому товару покупцем (п.п. 8.1. договору № 20/153/06, п.2. додаткової угоди №1).

Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця поставки, зазначеного у замовленні, згідно Інкотермс - 2000 „Офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати" (п.3.1. договору № 20/153/06).

Відповідно до п.8.5. договору № 20/153/06 від 14.08.2009р. постачальник надає покупцю згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, що не надає постачальнику підстав притягати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів. Проценти на створену покупцем заборгованість постачальником не нараховується. Таку заборгованість покупець зобов'язується погасити протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання останнього акту звірки, за умовами припинення дії договору або відсутності наміру сторін укласти новий договір.

За умовами п.13.1. договору № 20/153/06 від 14.08.2009р. цей договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо за 30 (тридцять) днів до дати закінчення договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік (п.13.2. договору № 20/153/06).

На виконання умов договору 21.08.2013р. та 23.09.2013 постачальник поставив покупцю товар на суму 67040,63грн., про що свідчать видаткові накладні №1479190 та №1521044, довіреності № 16259 від 21.08.2013р. та №16709 від 23.09.2013р.

Згідно пояснення позивача від 22.12.2014р. вх.№33863/14 ТОВ „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" здійснило оплату за поставлений товар за договором від 14.08.2009р. в сумі 40000грн., що підтверджується банківськими виписками з АТ „ПРОКРЕДИТ БАНК" від 20.09.2013р., від 09.12.2013р., від 12.12.2013р., від 13.12.2013р., від 19.12.2013р., які зараховані на погашення заборгованості відповідача за раніше прийнятий товар за видатковими накладними №1268423 від 16.01.2013р. та №1297050 від 01.03.2013р. За видатковою накладною на повернення товару №121 від 21.03.2014р. відповідач здійснив повернення товару за видатковими накладними №1479190 та №1521044 на суму 17085,59грн.

Доказом існування заборгованості відповідача є акт звірки взаємних розрахунків від 31.03.2014р., який підписаний обома сторонами. Станом на 31.03.2014р. цим актом сторони підтверджують наявність заборгованості у відповідача в розмірі 22602,61грн. Після 31.03.2014р. відповідачем було здійснено оплату на суму 2000грн., доказом якої є банківська виписка від 04.08.2014р., що відповідно зменшило суму боргу з 22602,61 до 20602,61грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подану стороною докази та викладену позивачем правову позицію, суд вважає заявлені ТОВ „ТОМО ЦЕНТР" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 20602,61грн. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, щодо поставленого позивачем товару за договором від 14.08.2009р., його часткової оплати та часткового повернення, є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ „ТОМО ЦЕНТР" 20602,61грн. заборгованості.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 592,97грн. три відсотки річних за період з 15.10.2013р. по 29.09.2014р., 2916,43грн. індексу інфляції за період з жовтня 2013р. по вересень 2014р.

У відповідності з п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції встановив, що їх було зроблено вірно.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторони спору передбачили у договорі від 14.08.2009р. неможливість притягнення покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів та не нарахування на неї процентів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові та не є відповідальністю за порушення зобов'язання, якими є штрафні санкції.

Таким чином, штрафні санкції необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування грошовими коштами. Така позиція узгоджується із позицією ВГСУ, викладеною у постанові від 25.09.2012 № 32/5005/3471/2012.

За таких обставин, з підстав невизначеності виду процентів, про не нарахування яких домовились сторони, суд проаналізувавши положення п.8.5. договору від 14.08.2009р. дійшов висновку про те, що під процентами сторони розуміли саме нарахування санкцій у відсотковому відношенні, якими три відсотки річних не є, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 592,67грн. три відсотки річних за період з 15.10.2013р. по 29.09.2014р., 2916,43грн. індексу інфляції за період з жовтня 2013р. по вересень 2014р., підлягають судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ „ТОМО ЦЕНТР" є повністю доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20602,61грн. заборгованості, 592,67грн. три відсотки річних за період з 15.10.2013р. по 29.09.2014р., 2916,43грн. індексу інфляції за період з жовтня 2013р. по вересень 2014р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1827,00грн. судового збору.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 22.12.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 21.10.2014р., у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, оф.30, код 35115285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОМО ЦЕНТР" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-б) 20602 (двадцять тисяч шістсот дві) грн. 61коп. заборгованості, 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн. 67 коп. три відсотки річних, 2916 (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 43коп. інфляційних витрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.12.14р.

Суддя І.А. Малярчук

Повне рішення складено 25 грудня 2014 р.