Рішення № 42011122, 23.12.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "23" грудня 2014 р. Справа № 906/1403/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гила-Трейд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (м. Радомишль Житомирської області)

про стягнення 8895,00 грн.

Спір вирішено у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 8895,00грн., з яких: 8064,30грн. - основна заборгованість, 475,02грн. - пеня, 298,68грн. - інфляційні втрати, 57,00грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору, укладеного в усній формі, здійснив поставку товару відповідачу, за який останній в повному обсязі не розрахувався.

22.12.2014 від Малинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області надійшла відповідь на запит суду від 08.12.2014 стосовно надання декларацій з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" та реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ "Гила-Трейд".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. В адресованому факсимільним зв'язком клопотанні від 23.12.2014 відповідача просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання у зв'язку із хворобою повноважного представника.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, що поважність причини неявки відповідача документально не підтверджена, а також той факт, що відповідач не був позбавлений права направити іншого представника для участі в судовому засіданні, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості в період з 17.05.2013 по 15.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гила-Трейд" (позивач) передало Товариству з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (відповідач) товар на загальну суму 124004,30грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №536 від 12.07.2013, №496, №495 від 11.07.2013, №493 від 09.07.2013, №491, №490 від 04.07.2013, №487, №488, №489 від 03.07.2013, №481, №482 від 01.07.2013, №483, №485, №486 від 02.07.2013, №345 від 21.05.2013, №347 від 27.05.2013, №348 від 28.05.2013, №346 від 27.05.2013, №437 від 25.06.2013, №435 від 24.06.2013, №436 від 25.06.2013, №434, №433 від 20.06.2013, №432 від 19.06.2013, №431, №430 від 18.06.2013, №429 від 07.06.2013, №428 від 06.06.2013, №349 від 30.05.2013, №618 від 13.08.2013, №619 від 14.08.2013, №620 від 15.08.2013, податковими накладними.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 115940,00грн.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8064,30грн. (124004,30грн. - 115940,00грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.

За вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за поставлений згідно накладних товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 124004,30грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, прийнявши від позивача товар по накладним, у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок одразу оплатити його.

Судом встановлено, що відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар належним чином не провів.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8064,30грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за порушення строків оплати нарахував 475,02грн. пені.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги, посилається на ст.550 ЦК України та зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно приписів ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у п и с ь м о в і й формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки чинним законодавством, що регулює правовідносини між сторонами, не передбачено відповідальності покупця за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимога позивача про стягнення з ТОВ "СТС_Генпідряд" 475,02грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 57,00грн. - 3% річних за період з 19.07.2014 до 13.10.2014 та 298,38грн. - інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.3), прийшов до висновку, що 3% річних в розмірі 57,00грн. та інфляційні в сумі 298,38грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 06.11.2014 року (а.с.109-113) суд вважає необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, наданими Малинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області на запит суду електронними копіями податкових декларацій по податку на додану вартість ТОВ "СТС-Генпідряд" за травень - серпень 2013 року, які містять інформацію про віднесення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ з придбаного у ТОВ "Гила-Трейд" товару за вказаний період, а також електронними копіями розшифровок постачальників (а.с.4-35 т.2).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню на суму 8419,98грн., з яких: 8064,30грн. - основного боргу, 57,00грн. - 3% річних та 298,68грн. - інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2542 від 27.04.2006.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Проте, позивачем не долучено жодних доказів в підтвердження витрат, понесених ним на правову допомогу.

Відтак, суд прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката у розмірі 3000,00грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75, 82-85ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Генпідряд" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул.Котовського, 35, код 32375423)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гила-Трейд" (01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, нежиле приміщення №34, код 38201769)

- 8064,30грн. - основного боргу;

- 57,00грн. - 3% річних;

- 298,68грн. - інфляційних;

- 1729,43грн. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гила-Трейд" (01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, нежиле приміщення №34, код 38201769)

- з Державного бюджету України - 48,00 грн. зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26 грудня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)