Постанова № 42010748, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 112526552208 від 14 серпня 2014 року та № 112626552208 від 14 серпня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Алві Груп» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт № 703/26-55-22-08/37192853 від 30.07.2014 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 287 445,00 грн., та порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

14.08.2014 на підставі Акта перевірки № 703/26-55-22-08/37192853 від 30.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №112526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 215 416,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 43083,00 грн., та №112626552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 287 445,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 14.08.2014№112526552208 та №112626552208, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Як правильно установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, ТОВ«Ренесанс Капітал Груп» на підтвердження реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Алві Груп» надав суду копію договору № 27/05 від 27.05.2011 з доданим до нього технічним завданням, копію видаткової накладної № 829/1 від 29.08.2011, копії податкових накладних № 36 від 29.08.2011, № 37 від 29.08.2011, № 39 від 29.08.2011, копію довідки з банку № 028-35-01-05-5/711 від 22.08.2014 щодо оплати вартості придбаного товару та копію видаткової накладної № РН-0000173 від 29.11.2011 на подальшу реалізацію товару та фотографії придбаного устаткування.

Відповідно до положень пунктів 1.2, 1.3, 2.7, 2.8, 3.1 договору № 27/05 від 27.05.2011, первинним документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки за вказаним договором обладнання та його установки є специфікація, технічне завдання, рахунки - фактури, видаткові накладні, паспорт на обладнання та акти виконання пусконалагоджувальних робіт.

Специфікації, рахунків - фактур, паспорту на обладнання та актів виконання пусконалагоджувальних робіт суду позивачем надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

У той же час, як вбачається зі змісту Акта перевірки, на підставі наказу по підприємству №10/6-2011 первинні документи по взаємовідносинах позивача і ТОВ «Алві Груп» було знищено.

У наданій позивачем суду видатковій накладеній від 29.08.2011 № 829/1в графі «Відвантажив(ла)» міститься підпис та печатка підприємства ТОВ «Алві Груп», водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила зазначений підпис.

У період вчинення спірного правочину керівником ТОВ «Алві Груп» був ОСОБА_3

Допитаний судом першої інстанції у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що договір № 27/05 від 27.05.2011 від імені ТОВ «Алві Груп» з позивачем не підписував та реалізацію пакувальних станків, поставка якого була здійснення відповідно до видаткової накладної № 829/1 від 29.08.2011, взагалі не здійснював.

Крім того, позивачем на підтвердження факту реальності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Алві Груп» та використання отриманих товарів та послуг у власній подальшій господарській діяльності була надана видаткова накладна № РН-0000173 від 29.01.2011, згідно з якою придбане у ТОВ «Алві Груп» устаткування надалі було реалізоване ТОВ «ЖЛ».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних первинних документів, які мали бути складені у випадку реального здійснення поставки по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Алві Груп», а надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік». Крім того, допитаний у якості свідка ОСОБА_3 заперечив здійснення взаємовідносин з позивачем у межах договору № 27/05 від 27.05.2011 від імені ТОВ «Алві Груп».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Відповідно до вимог частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності реального здійснення господарських відносин ТОВ«Ренесанс Капітал Груп» з ТОВ «Алві Груп», на підставі яких позивачем сформовано валові витрати підприємства та податковий кредит з ПДВ, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 14.1.27 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як установлено в ході розгляду цієї справи, надані ТОВ «Ренесанс Капітал Груп» первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткова накладна, податкові накладні, укладені в межах виконання укладеного з ТОВ «Алві Груп» договору, загалом відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства.

У той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що окремі недоліки в оформленні видаткової накладної не може бути достатньою підставою для відмови платнику податків у праві на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за умови реальності здійснення господарських операцій.

У свою чергу, на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивач надав суду докази подальшого використання у власній господарській діяльності придбаний у ТОВ «Алві Груп» товар.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарські операції ТОВ«Ренесанс Капітал Груп» з ТОВ «Алві Груп» відповідають економічному змісту діяльності позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковий орган жодних доказів того, що ТОВ «Ренесанс Капітал Груп» на час здійснення спірних господарських операцій було обізнане щодо можливої протиправної діяльності контрагента ТОВ «Алві Груп» чи керівників цього підприємства не надав та жодних доводів цього не навів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до змісту Акта перевірки контрагент позивача ТОВ «Алві Груп» на час здійснення спірних фінансово-господарських операцій був належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником ПДВ.

Крім того, відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача ТОВ «Алві Груп».

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Укладений між позивачем і ТОВ «Алві Груп» договір № 27/05 від 27.05.2011 визнаний судом недійсним не був.

Згідно з частиною другою статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, на думку колегії суддів, відмова ОСОБА_3 від причетності до діяльності ТОВ «Алві Груп» не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку (позивач), який сформував валові витрати на підставі взаємовідносин, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (вказаного контрагента) щодо дотримання ним порядку здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач надав суду достатньо належних доказів, які свідчать про обґрунтованість його дій щодо формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Алві Груп».

Як зазначено у пункті 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

У свою чергу, факт оплати вартості придбаного товару у ТОВ «Алві Груп», тобто списання коштів зі свого банківського рахунка на оплату цього товару, позивач підтвердив належними доказами, а сааме: довідкою банку від 22.08.2014, наявною у матеріалах справи.

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що висновки Акта перевірки не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 14.08.2014№112526552208 та №112626552208 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 112526552208 від 14 серпня 2014 року та № 112626552208 від 14 серпня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 22.12.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.