Постанова № 42010668, 19.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2014 року 10:30 № 826/16104/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО – К»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО – К» звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №132326552206 від 23.09.2014р. Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було допущено порушення строків ввезення імпортованої продукції, оскільки товар на митну територію України було ввезено своєчасно.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення. При цьому відповідач посилається на те, що митне оформлення товару в режимі імпорту позивачем було здійснено після граничного строку.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, просив справу слухати без його участі, у зв’язку з чим, на підставі приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві) (далі – відповідач ) проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО – К» (далі – позивач) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами: від 14.02.2014 р. № 140 та від 14.02.2014 р. № 141 з компанією «Altezoro s.r.o.», Словаччина згідно листа ПАТ «Універсал Банк» від 03.06.2014 р. № 106ВК. За наслідками перевірки було складено Акт № 789/26-55-22-06/37102733 від 21.08.2014 р. (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі висновків акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення № 132326552206 від 23.09.2014 р. відповідно до якого позивачу були донараховані штрафні фінансові санкції на суму 12813,40 грн.

Порушення, встановлене перевіркою, полягало в наступному.

Перевіркою було встановлено, а сторонами не заперечується, що позивачем було укладено зовнішньоекономічні контракти від 14.02.2014 №140 та від 14.02.2014 №141 з компанією «Altezoro s.r.o.». Словаччина (Продавець), щодо імпорту обладнання для харчової промисловості.

На виконання умов контракту від 14.02.2014 №141 ТОВ «Про-К» перерахувало компанії «Altezoro s.r.o.». Словаччина валютні кошти в загальному розмірі 58710,00 дол. США (еквівалент 628296,39 грн.). Позивачем було перераховано платіжним дорученням від 26.02.2014 р. грошові кошти у сумі 25961,53 доларів СІЛА, що по курсу НБУ складає 244736,75 грн.

Граничний термін надходження товару, наведений в додатку 3 до акту перевірки, було визначено відповідачем як 28.05.2014р.

Актом перевірки було встановлено, що товар (обладнання для харчової промисловості) від компанії «Altezoro s.r.o.». Словаччина на територію України надійшов на загальну суму 58710,00 дол. СІЛА (еквів. 689910.13 грн.). у т.ч. з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків на суму 25961.53 дол. США (еквівалент 305317.97 грн.) 14.07.2014., при цьому прострочення відносно суми 25961.53 дол. США склало 14 днів.

Суд з наявністю даного порушення не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Водночас, пунктом 1 Постанови НБУ від 14.05.2013 № 163, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.05.2013 за № 718/23250, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

За змістом ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до Митного кодексу України поняття “перетин товаром митного кордону України” та “пропуск через митний кордон України” не є тотожними, але такими, які є взаємопов’язаними і обов’язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуск через митний кордон у відповідності із п. 49 ч. 1 ст. 4 Кодексу є дозвіл митного органу відповідній особі на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

З аналізу положень зазначених статей суд приходить до висновку, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу “під митним контролем” з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена, в ухвалах від 04.11.2013 у справі № К-30819/10 та від 09.12.2013 у справі № К/9991/36858/11.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу “під митним контролем” з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2014р. на митну територію України надійшов вантаж від «Altezoro s.r.o.». Словаччина, на суму 58710 доларів США, що підтверджується штампом Ягодинської митниці “Під митним контролем” на наявних у позивача CMR №001655 та інвойсі №172.

З огляду на викладене позовні вимоги вбачаються такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №132326552206 від 23.09.2014р. Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь ТОВ «ПРО-К» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук