Постанова № 42010656, 19.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2014 року 11:30 № 826/16699/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 р. № 0009042201, № 0009052201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009042201, відповідно до якого, ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість» у розмірі - 80 563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 64 451,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16 112,75 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009052201, відповідно до якого ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у розмірі - 87 826,25 грн., у тому числі за основним платежем - 70 261,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 17 565,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 13.08.2014 р. № 370/1-22-01/23444389 прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0009042201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80 563,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0009052201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 87 826,25 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що товарність правовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Відповідачем не доведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність укладених з ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» договорів з контрагентом та цілям та завданням статутної діяльності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Оксі Консалтинг» підтверджено первинними документами, які складено з порушенням чинного законодавства. У зв'язку із чим позивачем безпідставно сформовано витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Оксі Консалтинг».

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при вчиненні всіх правочинів та проведення господарських операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу по взаємовідносинах з ТОВ «Оксі Консалтинг» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. фінансово-господарських взаємовідносин.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Консалтингова фірма «Острів»:

1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70 261,00 грн., в т.ч. за 2012 рік - 54 950,00 грн., за 1 квартал 2013 р. - 15 311,00 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 64 451,00 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року - 4664,00 грн., за грудень 2012 року - 43667,0 грн., за січень 2013 року - 16 117,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2014 р. № 370/1-22-01/23444389 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0009042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80 563,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 64 451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 112,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0009052201, яким позивачу збільшено суму з податку на прибуток на загальну суму 87 826,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 70 261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 565,25 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та має статус платника ПДВ. Основним видом діяльності є інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Фактичним місцезнаходженням позивача є адреса: 03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, буд. 172, офіс 1014.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Оксі Консалтинг».

Між ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» (замовник) та ТОВ «Оксі консалтинг» (виконавець) укладено договір № 12/2012 від 22.10.2012 р., відповідно до умов якого, замовник доручає згідно наданого виконавцю електронного переліку (форм), а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з підготовки та формуванні даними частки розділів звітів з оцінки майна, які стосуються аналізу ринкових цін телекомунікаційного та спеціалізованого обладнання, згідно із переліками наданих замовником, та інше по додаткових замовленнях, для включення у звіти замовника.

З цією метою виконавець проводить дослідження ринку продажу/пропозицій, а саме збирає дані, готує переліки зібраних опублікованих пропозицій, відфільтровує їх по функціональному призначенню, проводить зведення зібраних матеріалів у формуванні таблиці шляхом ранжирування та готує аналітичні і статистичні матеріали. Інформаційні матеріали повинні бути надані на електронних або паперових носіях, для включення у звіти замовника.

Між ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» (замовник) та ТОВ «Оксі консалтинг» (виконавець) укладено договір № 14/2012 від 03.12.2012 р., відповідно до умов якого, замовник доручає згідно наданого виконавцю електронного переліку (форм), інформація з яких включається до розділів звітів з оцінки майна, як їх частини або з них формуються замовником розрахункові таблиці, які стосуються аналізу ринкових цін на газ СПБТ, бензин марок 92, 95, 95 +, 98, 100, дизельне пальне та мастила за період 2011 р., 11 місяців 2012 р. та обладнання котелень, згідно із переліками наданих замовником, та інше по додаткових замовленнях, для включення у звіти замовника.

Між ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» (замовник) та ТОВ «Оксі консалтинг» (виконавець) укладено договір № 1/2013 від 02.01.2013 р., відповідно до умов якого, замовник доручає згідно наданого виконавцю електронного переліку (форм), а виконавець бере на себе зобов'язання щодо досліду динаміки вартості ринкових цін на нежилі приміщення промислового, телекомунікаційного та виробничого призначення в м. Києві, Донецьку, Одесі, АР Крим, Харкові, Суми, Дніпропетровську по галузях промисловості України, а також обладнання котелень та інше по додаткових замовленнях, для включення у звіти замовника, згідно із переліками наданих замовником, та інше по додаткових замовленнях, для включення у звіти замовника.

На виконання вказаних вище договорів позивачем надано суду акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 31.10.2012 р., від 28.12.2012 р., від 31.01.2013 р.

На підтвердження оплати за виконанні роботи позивачем надано банківські виписки по рахунку.

Податкові зобов'язання відображено в виписаних ТОВ «Оксі консалтинг» податкових накладних, а також задекларовано у відповідних податкових деклараціях за спірний період.

На підтвердження виконання робіт з оцінки майна позивачем надано суду реєстр договорів, укладених з 01.10.2012 р. по 31.01.2013 р.

На підтвердження виконання робіт за договорами № 1/2013, № 14/2012, № 12/2012 позивачем надано суду документальну інформацію, отриману ТОВ «Оксі консалтинг» для включення у звіти.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на отриману від старшого слідчого СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області Каленченко В.Д. від 03.07.2014 р. «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» з питань дотримання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при вчиненні всіх правочинів та проведенні господарських операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу по взаємовідносинах з ТОВ «Оксі Консалтинг» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

Так, слідчим управлінням фінансових розслідувань Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013100130000091, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 ч. 2 ст. 205 КК України за фактами створення (придбання) ОСОБА_1 за передньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами протягом 2011 -2013 років на території м. Києва та Київської області з метою прикриття незаконної діяльності наступних суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Оксі Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 38106194), а також сприяння службовим особам суб'єктів господарської діяльності реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Крім того, на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків, що призвело до фактичного надходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах».

Допитаний органом досудового слідства у якості свідка директор ТОВ «Оксі Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 38106194) ОСОБА_5 показав, що погодився стати директором вказаного підприємства на пропозицію гр. ОСОБА_6 за грошову винагороду та без наміру займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства. Фактично до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Оксі Консалтинг» він ніякого відношення не має, а лише ставив свій підпис на документах за вказівкою ОСОБА_6, не читаючи їх зміст. Хто здійснював керування даним підприємством йому не відомо.

Таким чином, вищевказані обставини кримінального провадження, на думку відповідача, вказують на фіктивність створення та діяльності юридичної особи ТОВ «Оксі Консалтинг» та на нікчемність всіх правочинів, вчинених від імені цього підприємства, тому вся діяльність даного підприємства в цілому та окремі господарські операції зокрема, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими вказаним підприємством при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та не створили юридичних наслідків таких правочинів, що суперечать інтересам держави, тобто всі правочини та господарські операції вказаного фіктивного підприємства є нікчемними.

Викликаний у судове засідання 01.12.2014 р. для допиту у якості свідка ОСОБА_7 до суду не з'явився. Вироку у кримінальній справі суду не надано.

Однак, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Оксі Консалтинг» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з його контрагентами правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину встановлено законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11. 2012 року № К/9991/50772/12.

Проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Оксі Консалтинг» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Оксі Консалтинг» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було досліджено та враховано первинні документи позивача.

Отже, суд вважає, що висновки податкового органу зроблені виключно на припущеннях та не містять ніякої доказової інформації.

Перевіркою не встановлено обставин, які можуть вказувати на відсутність господарських операцій позивача та його контрагента.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Оксі Консалтинг» послуги та товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Оксі Консалтинг», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Оксі Консалтинг», а тому вважає, що формування ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, податку на прибуток - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та валових витрат, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0009042201, № 0009052201 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2014 р. № 0009042201, № 0009052201 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163,167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009042201, відповідно до якого, ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість» у розмірі - 80 563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 64 451,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16 112,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009052201, відповідно до якого ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у розмірі - 87 826,25 грн., у тому числі за основним платежем - 70 261,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 17 565,25 грн.

4. Судові витрати в сумі 336,78 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів».

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук