Постанова № 42010248, 18.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року

Справа № 803/2398/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Пухер Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луга» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луга» (далі - ПАТ «Луга») звернулось в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі – Володимир-Волинська ОДПІ) про скасування вимоги про сплату боргу від 13.11.2014 № Ю-1212-25 в сумі 238440,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Володимир-Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області було порушено вимоги Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, а саме: вимога у сумі 238440,81 грн. була сформована без урахування погашеної 28.10.2014 недоїмки в сумі 21755,06 грн. Тобто, зазначена у вимозі сума боргу не відповідає фактичній заборгованості позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 13.11.2014 року № Ю-1212-25 в розмірі 238440,81 грн.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову від 08.12.2014 №402/10-11 позовні вимоги заперечив. В обґрунтування заперечення відповідач пояснив, що за правилами, визначеними пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки й в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади. Також відповідач вказав, що відповідно до частини шостої статті 25 зазначеного Закону за рахунок сум, які надходять від платника єдиного внеску, погашаються суми недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Оскільки в позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску, то відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства було сформовано та винесено 13.11.2014 вимогу про сплату недоїмки. Сплачена позивачсем сума, про яку йдеться в позовній заяві, була зарахована для погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення. З цих підставах відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та на підставі наявних у справі доказів.

Як передбачено частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище підстав та обставин розгляд справи здійснено на підставі наявних у ній доказів та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Згідно з абзацом 2 пункту1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як передбачено частиною восьмою статті 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи картки обліку ПАТ «Луга», станом на 28.10.2014 року за ним рахувалась недоїмка на загальну суму 236368,3 грн. (а.с.16).

Відповідно до частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного податку (в даному випадку до ПАТ «Луга») штрафні санкції за несплату, або несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно сплачених сум, а також на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу на підставі ч.10 ст. 25 Закону №2464-VI.

За несвоєчасну сплату єдиного внеску ПАТ «Луга» Володимир-Волинською ОДПІ було прийнято рішення від 16.10.2014 №0008241701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 21755,06 грн. У зв’язку з несплатою суми штрафних санкцій 31.10.14 дана сума нарахована в обліковій картці як недоїмка.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вказана норма міститься і в пункті 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 (далі – Інструкція №455).

Оскільки за позивачем рахувалась недоїмка, то відповідно до Податкового кодексу України, на підставі Закону №2464-VI, Інструкції Володимир-Волинської ОДПІ 13.11.2014 року винесено вимогу № Ю-1212-25 про сплату ПАТ «Луга» недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 238440,81 грн.

Суд вважає, що вимога про сплату боргу від 13.11.2014 № Ю-1212-25 є правомірною, та винесена Володимир-Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області у відповідності з нормами Закону №2464-VI та Інструкції.

Підставою для скасування оскаржуваної вимоги позивач зазначає ту обставину, що 28.10.2014 року ним була сплачена штрафна санкція і відповідно до цього сума боргу є меншою, ніж зазначена у вимозі.

Однак такі доводи позивача суд відхиляє, оскільки як встановлено на підставі особової картки позивача кошти в сумі 21755,06 грн., сплачені платіжним дорученням від 28.10.2014 року № 848, відповідно до частини шостої 25 Закону №2464-VI зараховані відповідачем для погашення заборгованості попередніх періодів в порядку календарної черговості її виникнення. Так відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум що надходять від платника єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи надано суду належні та допустимі докази щодо спростування позовних вимог та обґрунтування правомірності винесення вимоги № Ю-1212-25 про сплату боргу на загальну суму 238440,81 грн. Наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не спростовано, вона підтверджується копією розрахунку боргу (а.с.16), а відтак оскаржувана вимога від 13.11.2014 № Ю-1212-25 відповідає вимогам Закону №2464-VI та Інструкції №455.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, встановленого для вимог майнового характеру (всього 476,90 грн.). Отже, оскільки в задоволенні позову майнового характеру позивачу відмовлено, то з нього слід стягнути до Державного бюджету України 4292,00 грн.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Луга" до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування вимоги про сплату боргу від 13.11.2014 № Ю-1212-25 відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луга" (ЄДРПОУ 05468096, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, 38) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 292,00 грн. (чотири тисячі двісті дев’яносто дві грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 22 грудня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк