Рішення № 42009670, 22.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р.Справа № 922/5129/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки про стягнення коштів у розмірі 295 696 167,22 грн. за участю представгників:

позивача -Станішевський І. С., за дов. № 14-125 від 13.05.2014 року.

відповідача - Сивак А.Ю., за довіреністю № 24 від 30.12.2011 року.

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ -5", про стягнення основного боргу у розмірі 225 561 135,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 947 095,75 грн., пені у розмірі 21 910 768,41 грн., штрафу у розмірі 16 349 279,49 грн., 3 % річних у розмірі 3 927 888,07 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем договору № 061/14 - ПР купівлі-продажу природного газу від 10 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5129/14 та призначено її до розгляду на 08 грудня 2014 року.

08 грудня 2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22 грудня 2014 року, після перерви засіданні суду було продовжено.

22 грудня 2014 року після перерви засідання суду було продовжено.

В засідання суду представники сторін з'явились.

В судовому засіданні 22 грудня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує частково з підстав, зазначених у відзиві на позов, який просить суд долучити до матеріалів справи з додатками, а саме: копією ухвали господарського суду Харківської області від 16 грудня 2002 року у справі № Б-23/75-02; копією ухвали господарського суду Харківської області від 12 січня 2011 року у справі № Б-23/75-02; копією ухвали господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року у справі № Б-23/75-02; копією ухвали господарського суду Харківської області від 23 вересня 2014 року у справі № Б-23/75-02; копією постанови Вищого господарського суду України від 30 січня 2013 року у справі № 5023/2765/12; копію акту звіряння розрахунків; довідкою про стан взаємних розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 10 грудня 2013 року № 061/14-ПР копією довіреності № 24 від 30 грудня 2011 року. Даний пакет документів судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 46386 від 22 грудня 2014 року.

В судовому засіданні 22 грудня 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як продавцем) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (як покупцем) було укладено договір №061/14 - ПР купівлі продажу природного газу.

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 193 620,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (п. 2.1 договору).

Відповідно п. 3.3 договору № 061/14 _ПР купівлі - продажу природного газу від 10 грудня 2013 року, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скраплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний уповноваженим представником та скраплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в період за січень, лютий та 2014 року природний газ на суму 283 561 135,50 грн. Даний факт підтверджують: акт приймання - передачі природного газу від 31 січня 2014 року на суму 164 513 553,56 грн., акт приймання - передачі природного газу від 28 лютого 2014 року на суму 104 203 384,39 грн., акт приймання - передачі природного газу від 30 квітня 2014 року на суму 14 844 197,55 грн. (арк. спр. 23-25).

Згідно п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмір 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця. наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 30 вересня 2014 року проведено погашення заборгованості за договором № 061/14 - ПР від 10 грудня 2014 року у розмірі 2 000 000,00 грн., даний факт не заперечує представник позивача в судовому засіданні 22 грудня 2014 року.

Враховуючи вище викладене та те, що відповідачем визнана сума боргу у розмірі 223 561 135,50 грн., а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 223 561 135,50 грн. ( за період січень, лютий та квітень 2014 року) є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 2 000 000,00 грн. суд відмовляє, в зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення, так як відповідачем, ще до звернення позивача до суду з позовною заявою, було частково погашено заборгованість за договором № 061/14 - ПР від 10 грудня 2014 року у розмірі 2 000 000,00 грн.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат та 3 927 888,07 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 3 927 888,07 грн. 3 % річних та 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат у повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 21 910 768,41 грн. та 16 349 279,49 грн. 7% штрафу, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2002 року було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. спр. 46-48).

02 червня 2004 року ухвалою господарського суду Харківської області у справі № Б-23/75-02 було замінено боржника ДП "Харківська ТЕЦ-5" на Відкрите акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2011 року у справі № Б-23/75-02 було змінено найменування боржника з ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" на Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (арк. спр. 49-51).

23 вересня 2014 року ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-23/75-02 за клопотанням ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" продовжено термін проведення підготовчого засідання до 01 січня 2016 р. та відкладено розгляд справи на 09 лютого 2016 р. (арк. спр. 55-57).

Згідно з абзацом 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Цією нормою також встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.

За змістом тлумачення вказаної норми п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Норма ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року у справі № Б-23/75-02 (арк. спр. 52-54) роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2002 року у справі № Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначена правова позиція відображена також, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 30 січня 2013 року у справі № 5023/2765/12 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 460 348,23 грн., в якій касаційна інстанція дійшла висновку про помилковість стягнення пені та 7% штрафу за неналежне виконання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (арк. спр. 58-64).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12 березня 2013 року у справі № 3-71 гс 12 (номер ЄДРСР 30288872), і, згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, нарахування позивачем 21 910 768,41 грн. пені та 16 349 279,49 грн. штрафу в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" суперечить приписам ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача 21 910 768,41 грн. пені та 16 349 279,49 грн. штрафу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 73 080,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", 62371, Харківська область, Дергачівський район, село Подвірки (код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 223 561 135,50 грн. основного боргу, 3 927 888,07 грн. 3 % річних, 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат та 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5129/14