Рішення № 42009591, 23.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 р. Справа № 914/3622/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро»,

с. Завидче, Радехівський район

про: стягнення 147 165,96 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Стадник І.В. - дов. №30/09 від 30.09.2014 року,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» про стягнення 147 165,96 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.10.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в порушення умов договору поставки №0711 від 07.11.2012 р., відповідачем проведено не в повному обсязі оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла основна заборгованість в сумі 99 000,12 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3 075,78 грн. - 3% річних, 14 058,00 грн. інфляційних втрат, 27 682,06 грн. - 27% штрафу. Позивач також просить стягнути з відповідача 3 350,00 понесених витрат на послуги адвоката та 2943,32 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

В судове засідання 23.10.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав, вимоги ухвали суду від 14.10.2014 року не виконав.

В судове засідання 23.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, відзиву не подав, вимоги ухвали суду від 14.10.2014 року не виконав.

Через канцелярію суду 22.10.2014 року представник відповідача Музика М.П. подав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи після 10.11.2014 року, у зв'язку із тим, що уповноважений представник ТзОВ «В.Д.С. Агро» в цей же час зайнятий в іншому судовому засіданні у окружному адміністративному суді м. Львова, а тому не може бути присутнім в судовому розгляді даної справи.

В зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 14.10.2014 року в повному обсязі, розгляд справи було відкладено на 23.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2014 р. за клопотанням представника позивача продовжувався строк розгляду справи з 14.12.2014 р. на 15 календарних днів.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

12.12.2014 р. представником позивача за вх. №5922/14 через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 99 000,12 грн. - основного боргу, 3 043,23 грн. - 3% річних, 14 058,00 грн. інфляційних втрат, 6 382,11 грн. - пені, 3 350,00 грн. - витрати на послуги адвоката та 2 943,32 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Дана заява позивача розціюється судом, як заява про зміну предмету позову та прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду справи судом по суті.

В судове засідання 23.12.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зміну предмету позову за вх. №5922/14 від 12.12.2014 р., вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 23.12.2014 р. представник відповідача не з'явився. 19.12.2014 р. через канцелярію суду відповідача Музики М.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити участь уповноважного представника в судове засідання через зайнятість його в іншому судовому засіданні в Жовківському районному суді Львівської області.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися господарським судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» (ідентифікаційний код 34677826), яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.10.2014 р. та у договорі поставки №0711 від 07.11.2012 р., а саме: вул. Центральна, 99, село Завидче, Радехівський район, Львівська область, 80233).

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.02, передбачено, що Ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду справи та про результат розгляду судом господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи як ухвала про порушення провадження у справі, так і ухвали про відкладення розгляду справи були отримані відповідачем за вказаною вище адресою. Однак відповідач своїм правом на захист своїх інтересів у визначеному законом порядку не скористався.

За вимогами статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку справи є спільним для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягуванні при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом захисту до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини слід врахувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справи становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За таких обставин, зважаючи, що явка відповідача не була судом визнана обов'язковою, відповідач належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду даної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.12.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

07.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» (відповідач -у справі), укладено договір поставки №0711 (надалі - Договір). Згідно умов договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що кількість, якість та одиниця виміру товару вказується у специфікаціях до даного Договору та передбачаються у супроводжуючих документах на кожну окрему партію Товару.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна одиниці товару та загальна вартість кожної окремої партії Товару вказуються у Специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п. 3.2. Договору, оплата за товар здійснюється на підставі рахунку - фактури, виставленого постачальником, протягом 24 (двадцять чотирьох) календарних днів з моменту поставки Товару, в національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.4. Договору).

Відповідачем було отримано від позивача даний товар товар по вказаному Договору, на загальну суму 275 169,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №525 від 19.08.2013 р., підписаною позивачем і відповідачем та скріпленою печатками сторін.

Доказами належного виконання позивачем своїх зобов'язань по відпуску товару є видаткова накладна №525 від 19.08.2013 р. на загальну суму 275 169,12грн., підписана та скріплена печатками сторін, копія якої знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем вказаний товар отримано, про що свідчить підпис представника відповідача на видатковій накладній.

Однак, в порушення умов договору, відповідачем проведено частково оплату на суму 177 948,88 грн., що вбачається із банківських виписок, наданних позивачем на вимогу суду.

А відтак, залишок боргу по Договору №0711 від 07.11.2012 р. відповідача перед позивачем становить 99 000,12 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист №1519 від 27.11.2013 р. про погашення заборгованості за поставлений товар.

За вих. №114 від 02.12.2013 р. відповідачем надано позивачу відповідь, що заборгованість за поставлений товар буде в повному обсязі оплачено та пропонував розтермінувати заборгованість перед позивачем на 3 місяці.

Станом на день розгляду справи відповідач основну заборгованість у сумі 99 000,12 грн., 3 % річних, інфляційні втрати та пеню не сплатив позивачу, доказів зворотнього суду не представлено. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, відзиву та письмових належних і допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції по суті спору суду не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору поставки №0711 від 07.11.2012 р. відносно вище переліченої видаткової накладної №525 від 19.08.2013 р., яка містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна одиниці товару та загальна вартість кожної окремої партії Товару вказуються у Специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п. 3.2. Договору, оплата за товар здійснюється на підставі рахунку - фактури, виставленого постачальником, протягом 24 (двадцять чотирьох) календарних днів з моменту поставки Товару, в національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.4. Договору).

Як підтверджено матеріалами справи, а саме копією зазначеної вище видаткової накладної №525 від 19.08.2013 р., відповідач по Договору №0711 від 07.11.2012 р. згідно підписаної сторонами Специфікації №17 отримав товар у позивача на загальну суму 275 169,12грн., відповідачем проведено частково оплату на загальну суму 177 948,88 грн., що вбачається із банківських виписок, що містяться в матеріалах справи. А відтак, непогашеною залишилась сума основної заборгованості відповідача перед позивачем 99 000,12 грн. Станом на момент звернення з позовом до суду та на момент прийняття рішення судом, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 99 000,12 грн. доведена документально та не сплачена відповідачем.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 000,12 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, окрім основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3 043,23 грн. - 3% річних, 14 058,00 грн. інфляційних втрат та 6 382,11грн. - пені.

Згідно з п.6.2.1 Договору, у випадку порушення строків оплати Товару, визначених у п. 3.2. даного Договору, сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але неоплаченого товару, та відшкодовує збитки отримані постачальником у зв'язку із несвоєчасним розрахунком покупцем за поставлений товар.

Як вбачається з розрахунку пені, то таку позивачем було нараховано в сумі 6 382,11грн.

Суд, перевірив розрахунок пені, долучений до матеріалів справи, прийшов до висновку, що сума пені, яка заявлена до стягнення з відповідача в сумі 6 382, 11грн. є підставною і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, поданий до позовної заяви, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 3 043,23 грн. - 3% річних та 14 058,00 грн. інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст.48 ГПК України, витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». У Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1ст.26), в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (ч.2 ст.30). При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Внаслідок невиконання боржником зобов'язання за договором, позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг було зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором.

З аналізу договору про надання юридичних послуг укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» та ФОП Юрков М.О. від 18.09.2014 р. вбачається, що надання юридичної (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» та її об'єм, пов'язані із даною справою і її розглядом в господарському суді. Витрати позивача в повному обсязі документально підтверджуються вказаним договором, свідоцтвом на право на зайняття адвокатською діяльністю №2663/10 виданим 30.09.2004 р. адвокату Юркову Максиму Олександровичу, довіреністю № 30/09 від 30.09.2014 р., яка уповноважує адвоката Юрков Максима Олександровича представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» та випискою з особового рахунку від 18.09.2014 р. про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» 3 350,00 грн. за юридичний супровід даної справи згідно договору про надання юридичних послуг від 18.09.2014р.

Відповідно до п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Суд, врахувавши складність справи, вважає за доцільне витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката в розмірі 3 350,00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В результаті подачі до суду заяви про зміну предмету позову, частина суми судового збору в розмірі 426,65 грн. сплаченого платіжним дорученням №351 від 30.09.2014 р. позивачем, підлягає до повернення позивачу з Державного бюджету України.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 2 516,67 грн., так як даний спір виник з його вини і вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» (адреса: 80233, Львівська область, Радехівський район, с. Завидче, вул. Центральна, 99, ідентифікаційний код 34677826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» (адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 30 оф. 11; ідентифікаційний код 38138341) 99 000,12 грн. основного боргу, 3 043,23 грн. - 3% річних, 14 058,00 грн. інфляційних втрат, 6 382,11 грн. - пені, 3 350,00 грн. понесених витрат наданих адвокатських послуг та 2 516,67 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3.Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» (адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 30 оф. 11; ідентифікаційний код 38138341) з державного бюджету 426,65 грн. сплаченого ним судового збору платіжним дорученням №351 від 30.09.2014 р.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено та підписано 26.12.2014 р.

Суддя Долінська О.З.