Рішення № 42009485, 18.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9744/13 18.12.14

за позовом Національного університету харчових технологій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Воронов Олексій Мартинович

Про зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Балац С.В.

Суддя Князьков В.В.

Представники сторін:

Від позивача: Петришин Ю.І. (дов.№01-719 від 26.11.2014),

Від відповідача: Цимбалюк І.В. (дов. №479 від 08.07.2014),

Від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Національний університет харчових технологій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно облаштовано будівельний майданчик та зведено будівельні конструкції на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування та знаходиться на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівський, 9, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача припинити дії, які порушують права позивача, а також зобов'язати привести спірну земельну ділянку у придатний до використання стан шляхом знесення частини будівельної конструкції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Воронова Олексія Мартиновича, провадження у справі №910/9744/13 - припинено.

У зв'язку з залученням до участі у справі №910/9744/13 фізичної особи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі - припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 ухвала господарського суду першої інстанції залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 скасовано постанову від 08.07.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/9744/13 Господарського суду міста Києва та ухвалу від 14.05.2014 господарського суду м.Києва справу №910/9744/13 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у задоволення заяви головуючого судді Полякової К.В., призначено склад колегії суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 колегією суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Балац С.В., Князьков В.В. справу №910/9744/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 27.11.2014 року.

26.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 27.11.2014 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання з'явились та, на запитання суду, не заперечували проти відкладення розгляду справи, зважаючи на відсутність представника позивача у даному судовому засіданні.

За наслідками судового засідання 27.11.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.12.2014 року.

Ухвалою суду від 17.12.2014 виправлено описку у вступній частині ухвал від 03.11.2014 та від 27.11.2014 року.

Під час судового засідання 18.12.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

У свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Третя особа не з'явилась на виклик суду, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Також, щодо наявної у матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поданої 02.12.2013 до суду позивачем, суд зазначає наступне.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2011 між Вороновим Олексієм Мартиновичем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду на будівництво №41/1 (далі - договір).

За умовами укладеного договору, а саме пункту 2.1. договору, замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до затвердженої Робочої документації, діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк збудувати Об'єкт, а замовник зобов'язується надати генпідряднику Будівельний майданчик, Проектну документацію, Робочу документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва та прийняти належне виконання робіт повністю сплатити їх вартість.

Будівельним майданчиком, відповідно до розділу договору «визначення і терміни» договору, є земельна ділянка за адресою вул. Тарасівська, 9В, у м. Києві, яка відведена Замовнику у встановленому порядку для будівництва об'єкта, з зазначенням місця тимчасового підключення інженерних мереж, винесених в натурі червоних ліній і основних осей будинку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія КВ №129544, власником земельної ділянки, що розташована на вул. Тарасівській, 9В в Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 76:063:0003), є фізична особа Воронов Олексій Мартинович.

Земельна ділянка, розташована по вул. Тарасівській, 9В в Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 76:063:0003), межує з земельною ділянкою (кадастровий номер 76:063:0016), що знаходиться на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівський, 9.

Із наявного у матеріалах справи державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №380283 вбачається, що вказаний акт виданий Національному університету харчових технологій на постійне користування земельною ділянкою, що знаходиться на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівський, 9 (кадастровий номер 76:063:0016).

Наразі, Національний університет харчових технологій звернувся до суду із даним позовом про усунення перешкод у користуванні своїм майном, а саме, земельною ділянкою, що знаходиться в м. Києві на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівський, 9, посилаючись на те, що внаслідок проведення ТОВ "Основа" будівельних робіт на замовлення Воронова О.М. на сусідній земельній ділянці по вул. Тарасівській, 9-В, порушується його право користування власною земельною ділянкою.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, стверджує що він не є належним відповідачем у межах даного господарського спору про припинення дій, які порушують майнові права позивача та про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Так, за приписами Земельного кодексу України, зокрема, ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України - громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом вище, власником земельної ділянки, що розташована за адресою вул. Тарасівській, 9В в Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 76:063:0003) є Воронов Олексій Мартинович.

Одночасно, за умовами укладеного між відповідачем та Воронивим О.М. договором генерального підряду, останній є замовником реконструкції з розширенням нежитлової будівлі під офісно-житловий будинок з паркінгом по вул. Тарасівській, 9 літера В в Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Умовами договору генерального підряду на будівництво №41/1, сторони погодили, що саме замовник зобовязаний передати генпідряднику робочу документацію в трьох приміпрниках, проектну документацію (затверджену всіма службами) в трьох примірниках та копію дозвільною документації та ведення робіт в одному примірнику, та додатково електронну версію робочих креслень на магнітно-оптичних носіях, будівельний майданчик з винесеними в натурі та закріпленими червонимим лініями, основними висями обєкта, звіт про технічний стан споруд до початку виконання робіт (п. 7.3.1 договору).

До того ж, згідно п. 7.3.4. договору, при необхідності, замовник заключає договір оренди земельної ділянки, тимчасово відведеної під будівництво, згідно проекту організації будівництва, для можливості організації будівельного маданчика.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що як власником земельної ділянки, що розташована на вул. Тарасівській, 9-В в Голосіївському районі м. Києва та межує з земельною ділянкою позивача, так і власником об'єкта будівництва на такій земельній ділянці, є Воронов Олексій Мартинович, на якого як замовника реконструкції з розширенням нежитлової будівлі під офісно-житловий будинок з паркінгом по вул. Тарасівській, 9 літера В в Голосіївському районі м. Києва, покладено обов'язок, щодо оформлення документації на підрядні роботи, у тому числі документацію щодо правомірного використання земельної ділянки під будівельний майданчик.

Разом з тим, Національний університет харчових технологій звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні своїм майном (земельною ділянкою, що знаходиться в м. Києві на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівський, 9).

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд відзначає, що задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод та вчинення перешкод відповідачем.

При цьому, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

У той же час судом встановлено, що власником об'єкта будівництва офісно-житлового будинку та подальшої його експлуатації та обслуговування на вул. Тарасівській, 9-В в Голосіївському районі м. Києва є саме Воронов Олексій Мартинович.

До матеріалів справи ТОВ "Основа" надано довідку №819 від 17.12.2014, якою повідомлено, що будівельні работи на земельній ділянці - вул. Тарасівська, 9-В в м. Києва на даний час відповідачем не здійснюються; будівельний майданчик не експлуатається генпідрядником та повернутий замовнику будівництва, а будинок за заначеною адресою передано замовнику будівництва.

Одночасно, під час розгляду справи та безпосередньо у письмових поясненнях позивача від 18.12.2014, поданих до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, Національний університет харчових технологій наполягає на тому, що саме дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» є незаконними та такими, що порушують права позивача щодо користування земельною ділянкою (кадастровий номер 76:063:0016) та вважає, що саме відповідач зобов'язаний привести спірну земельну ділянку у придатний до використання стан шляхом знесення частини будівельної конструкції.

Відповідно до п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги стосуються проведення будівництва об'єкту нерухомого майна, замовником якого виступає Воронов О.М., саме вказана особа, як власник земельної ділянки є відповідальною за своє майно та наслідки його використання, а тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні своїм майном, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» задоволенню не підлягають.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Національного університету харчових технологій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Воронов Олексій Мартинович про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.12.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення

складено та підписано 19.12.2014 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя С.В. Балац

Суддя В.В. Князьков