Постанова № 42009401, 18.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2014 року 13:03 № 826/17719/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування наказу, за участю сторін:

представник позивача: Вітусєвич Я.Ф.

представник відповідача: Воєводін Р.І.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №46 від 11.11.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що у відповідача були відсутні підстави для видання оскаржуваного наказу та проведення перевірки позивача, оскільки ТОВ «Лібеті Стайл» надало відповідь на письмовий запит відповідача, де зазначило про неможливість надання витребуваних документів у зв'язку з невідповідністю письмового запиту вимогам законодавства України. Позивач вважає наказ відповідача №46 від 11.11.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача протиправним, з огляду на що, на його думку, даний наказ підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, так як, на його думку, оскаржуваний наказ видано з дотриманням вимог чинного законодавства. Посилався на те, що позивач не надав інформації та документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами на письмовий запит відповідача, що відповідно до положень статті 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки. З цією метою, з дотриманням положень законодавства, було видано оскаржуваний наказ №46 від 11.11.2014. Зазначив, що станом на дату розгляду даної справи перевірка на підставі оскаржуваного наказу вже проведена. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема у разі, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З матеріалів справи видно, що відповідач направив на адресу позивача запит від 18.09.2014 №8981/10/15-01-45 про надання інформації та документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Олантіс» за період липень 2014 року.

На даний запит відповідача, позивач надав відповідь листом від 25.09.2014 №1, де зазначив про відсутність, на його думку, підстав для направлення запиту та відмовив у наданні витребуваної інформації.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, підставою для проведення документальної позапланової перевірки є, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Факт надання платником податків відповіді на письмовий запит податкового органу не свідчить про відсутність права у останнього після отримання такої відповіді здійснювати перевірку. Адже, якщо надана відповідь є неповною та не містить або містить неповний перелік документів на підтвердження викладеної у ній інформації, то, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковий орган має право здійснити перевірку такого платника податків.

Враховуючи те, що позивач у відповіді від 25.09.2014 №1 на письмовий запит контролюючого органу не надав інформації та документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ТОВ «Олантіс», суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні підстави для проведення позапланової перевірки ТОВ «Лібеті Стайл».

У відповідності до підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

11.11.2014 відповідач видав оскаржуваний наказ №46 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лібеті Стайл» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ «Олантіс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З матеріалів справи видно, що директор ТОВ «Лібеті Стайл» Михайлюк В.В. розписався у направленні на перевірку від 12.11.2014 №1307 та отримав оскаржуваний наказ №46 від 11.11.2014, що підтвердили представники сторін. Фактично позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі оскаржуваного наказу №46 від 11.11.2014.

Згідно наказу відповідача від 18.11.2014 №91 вказана перевірка була призупинена та поновлена на підставі наказу від 27.11.2014 №141.

09.12.2014 відповідач склав акт №7207/26-56-22-04-04/37195372 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лібкті Стайл» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ «Олантіс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, копія якого наявна в матеріалах спарви (а.с. 69-95 Т. І).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові № К/800/29102/13 від 19.12.2013 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 №К/9991/16813/12 (ЄДРСР № 39345771).

Таким чином, оскільки суд встановив, що оскаржуваний наказ №46 від 11.11.2014 виданий відповідачем у відповідності до положень законодавства України, а також те, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки на підставі даного наказу, а отже не використав своє право не допуску посадових осіб до проведення перевірки, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський