Ухвала суду № 42008730, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 року

справа № 808/7893/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Енологія Плюс” на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 808/7893/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енологія Плюс” до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енологія Плюс” (далі за текстом – ТОВ „Енологія Плюс”) звернулось до суду з позовом до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом – Пологівська ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0001992201, прийняте відповідачем.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що листом від 04.07.2013 №075-10/3026 філія ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в м. Запоріжжі повідомила відповідача про порушення позивачем встановлених строків розрахунків в іноземній валюті.

На підставі наказу відповідача від 29.08.2013 №377, направлення від 29.08.2013 №201, та ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України відповідачем з 29.08.2013 по 04.09.2013 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ „Енологія Плюс” з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №2013-1/ІТ від 01.01.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.09.2013 №474/2201/37260687, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону №185-94ВР, а саме порушено терміни розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій. Згідно зі ст. 4 Закону №185-94ВР нарахована пеня у розмірі 4138,20 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми „У” №0001992201 від 26.09.2013 року, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 4138,20 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 26.09.2013 року, про що свідчить підпис, наявний на корінці податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.01.2013 між позивачем та Granda Tradizioni srl, Італія був укладений договір купівлі-продажу №2013-1/IT з метою імпорту брендів в Україні без ексклюзивної дистрибуції цих брендів. За умовами зазначеного договору позивач зобов’язався забезпечити реалізацію бренда Granda Tradizioni srl в багатьох основних городах України.

З наявних в матеріалах справи зведених меморіальних ордерів вбачається, що позивач, згідно доручення №3 від 14.01.2013 та №5 від 12.03.2013, здійснив оплату за договором на суму 15941,88 грн. (1479,00 Євро) та 57017,52 грн. (5463,63 Євро).

Отже, позивачем було здійснено оплату за товар на загальну суму 1479,00 Євро + 5463,63 Євро = 6942,62 Євро.

Надходження товару відбулось за вантажно-митною декларацією IM40ДЕ №112050000/2013/015137 від 17.06.2013 на загальну суму 6939,06 Євро.

На виконання умов договору Granda Tradizioni srl 21.03.2013 виписало позивачу фактуру №348/2013 на загальну суму 6939,06 Євро.

Вантажно-митною декларацією IM40ДЕ №112050000/2013/015137 від 17.06.2013 було передбачено поставку позивачу товару на загальну суму 6939,06 Євро, а позивачем було сплачено 6942,62 Євро. Зазначене свідчить про недопоставку Granda Tradizioni srl товару позивачу на суму 6942,62 Євро - 6939,06 Євро = 3,56 Євро.

Що стосується посилань відповідача на порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій, передбачених Законом №185-94ВР, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 2 Закону №185-94ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ч.1 ст. 2 із змінами, внесеними згідно із Законом №1814-VI від 20.01.2010 - норма змін застосовується починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування Закону №1814-VI від 20.01.2010).

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п. 3 Постанови правління Національного банку України від 16.11.2012 №475 „Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті” (далі – Постанова №475) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР), повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до матеріалів справи, сплата за поставлений товар позивачем була здійснена 14.01.2013 та 12.03.2013, відтак поставка товару, відповідно до вимог встановлених Постановою №475, мала бути здійснена протягом терміну, що не перевищує 14.04.2013 та 12.06.2013.

Судом встановлено, що поставка товару Granda Tradizioni srl до позивача була здійснена 17.06.2013, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем порушено вимоги п. 3 Постанови №475, а саме порушено строки розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій.

У відповідності до ст. 4 Закону №185-94ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

На виконання зазначеної норми відповідачем позивачу було нараховано пеню, а саме:

- 63 дні порушення (15.04.2013 – 16.06.2013), курс Нацбанку на день виникнення заборгованості становить 10,422872 грн. за 1 Євро. Станом на 15.04.2013 сума простроченої дебіторської заборгованості складає 1479,00 Євро (1479,00 х 10,422872 х 0,3 х 63 = 2913,52 грн.);

- 7 днів порушення (10.06.2013 – 16.06.2013), курс Нацбанку на день виникнення заборгованості становить 10,598718 грн. за 1 Євро. Станом на 10.06.2013 сума простроченої дебіторської заборгованості складає 5463,62 Євро (5463,62 х 10,598718 х 0,3 х 7 = 1216,05 грн.);

- 76 днів порушення (17.06.2013 – 30.08.2013), курс Нацбанку на день виникнення заборгованості становить 10,633088 грн. за 1 Євро. Станом на 17.06.2013 сума простроченої дебіторської заборгованості складає 3,56 Євро (3,56 х 10,633088 х 0,3 х 76 = 8,63 грн.).

Отже, загальна сума пені, що нарахована позивачу складає 2913,52 грн. + 1216,05 грн. + 8,63 грн. = 4138,20 грн.

Згідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енологія Плюс” – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 808/7893/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров