Постанова № 42007352, 05.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року 810/6455/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Завод "Точмаш"

до

Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Точмаш" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій щодо надсилання податкової вимоги від 25.09.2014 №2940-25 та скасування податкової вимоги від 25.09.2014 №2940-25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно сформовано та направлено ПАТ "Завод "Точмаш" оскаржувану вимогу, так як податкове зобов’язання, визначене позивачеві контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2010 №0001921501/0, є неузгодженим, оскільки Товариство звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Також позивач стверджує, що оскаржувана податкова вимога не відповідає п. 3.5 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, оскільки не містить прізвища та ініціалів керівника чи заступника керівника податкового органу.

З огляду на зазначене, на думку позивача, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави щодо формування та надіслання оскаржуваної податкової вимоги.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Завод "Точмаш" є юридичною особою, яка зареєстрована 28.06.1996 і перебуває на обліку як платник податків.

Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 25 вересня 2014 року було сформовано та направлено ПАТ "Завод "Точмаш" податкову вимогу форми "Ю" №2940-25, відповідно до якої станом на 24.09.2014 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 92125,89 грн., у тому числі з орендної плати з юридичних осіб - 92125,89 грн., з яких: 33230,90 грн. - основний платіж, 57336,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції та 1558,89 грн. - пеня.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою позивач скористався своїм правом оскаржити її у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 є Податковий кодекс України.

В силу положень абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області було проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації (розрахунку) позивача щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданої за 2009 рік. Під час зазначеної перевірки встановлено, що розмір податкового зобов’язання з орендної плати за землю, зазначеного позивачем в уточнюючій декларації є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) позивачем занижено зобов’язання на 2009 рік на 98817,26 грн.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 861 від 06.10.2010, на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001921501/0 від 06.10.2010, яким визначено суму зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі 103758,12 грн., з яких за основним платежем 98817,26 грн., за штрафними санкціями 4940,86 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 у справі №2а-1449/11/1070 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Точмаш" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, третя особа - Переяслав-Хмельницька міська рада про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2010 №0001921501/0, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до абзацу 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення викладено у частині 2 статті 14 та статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 у справі №2а-1449/11/1070, прийнята за результатом оскарження ВАТ "Завод "Точмаш" податкового повідомлення-рішення від 06.10.2010 №0001921501/0, є такою, що набрала законної сили, та обов’язкова для виконання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове зобов’язання, визначене позивачеві податковим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.10.2010 №0001921501/0 на загальну суму 103758,12 грн., є узгодженим, починаючи з 23.08.2012.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних доказів сплати узгодженої суми податкових зобов’язань у строк, визначений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Дослідивши зміст оскаржуваної податкової вимоги, судом встановлено, що вона прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

З приводу доводів позивача, що оскаржувана податкова вимога не відповідає п. 3.5 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, оскільки не містить прізвища та ініціалів керівника чи заступника керівника податкового органу, то суд вважає, що дане порушення має формальний характер і не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення, не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень.

Окремі порушення встановленої процедури складання податкових вимог не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення. Позивач інших підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не зазначив.

Відповідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язок платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та законно прийнято податкову вимогу від 25.09.2014 №2940-25, а підстав для її скасування судом не встановлено.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятої податковим органом податкової вимоги.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").

З матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 92125,89 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 1842,52 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 10.11.2014 №881 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 200,00 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1642,52 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Завод "Точмаш" - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Точмаш" (код ЄДРПОУ 19277566) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.