Ухвала суду № 42005250, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/33312/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С., Пасічник С.С., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Ягодинської митницї Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Ягодинської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів в частині припинення перебування на державній службі, зобов'язання про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання внесення запису у трудову книжку та облікову картку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 17.11.2011р. №2528-К в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_2 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця. Поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору митного оформлення №3 митного поста "Луцьк" Ягодинської митниці Міндоходів України з 17.11.2011р. Стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів України на користь позивача 50006,88 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум, виплачених при її звільненні. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Ягодинська митниця Міндоходів з посиланням на порушення норм матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 10.06.1993р. працювала в державних митних органах України на різних посадах, з 04.11.2011р. призначена на посаду інспектора сектору митного оформлення №3 митного поста "Луцьк" Ягодинської митниці.

15.11.2011р. відносно інспектора сектору митного оформлення №3 митного поста "Луцьк" Ягодинської митниці ОСОБА_2, начальника митного поста "Луцьк" ОСОБА_4, заступника начальника митного поста "Луцьк" ОСОБА_5, начальника сектору митного оформлення №1 митного поста "Луцьк" ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2011р. №2528-к "Про припинення перебування на державній службі" припинено перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".

На виконання наказу Державної митної служби України 17.11.2011р. Ягодинською митницею видано наказ № 938-к від 18.11.2011р. "Про оголошення наказу Державної митної служби України від 17.11.2011р. № 2528-к".

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення Присяги державних службовців є самостійною підставою припинення державної служби, а оскільки позивачем вчинено дії, які дискредитують її як посадову особу митної служби та свідчать про порушення вимог ст. 17 Закону України "Про державну службу", відповідач правомірно звільнив її з митних органів на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факти порушення позивачем присяги державного службовця не підтверджені матеріалами службового розслідування і не доведені обвинувальним вироком суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 410 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) визначено, що порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України.

В абзаці першому преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06.09.2005р. № 2805-ІV (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут) зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII ).

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21, ч.1 ст. 22, ст. 31 Статуту, ст.ст. 14, 17, 30 Закону № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч.2 ст. 22 Статуту, ч.2 ст. 9 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 ч.1 ст. 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Верховний Суду України в постанові від 21.05.2013р. (справа №21-403а12) вказав, що припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що приймаючи оскаржувані накази про звільнення, відповідач керувався обставинами, що стали підставою для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а саме, що за попередньою змовою з групою осіб Ягодинської митниці, поєднане з вимаганням, за швидке проведення митного огляду та митного оформлення товару, який прибув на адресу ВОБО "Ми і віра", 14.11.2011 р. близько 20 год. 15 хв. в приміщенні адміністративної будівлі митного поста "Луцьк" Ягодинської митниці, позивач одержала хабара у сумі 500 грн. та цього ж дня була затримана працівниками СБ України. 15.11.2011р. Відносно ОСОБА_2, начальника митного поста "Луцьк", заступника начальника митного поста "Луцьк", начальника сектору митного оформлення №1 митного поста "Луцьк" порушено кримінальну справу за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату винесення наказів про звільнення ці обставини носили характер припущення, оскільки службове розслідування відповідачем за цим фактом не проводилось та вказані обставини не були доведені обвинувальним вироком суду. На час розгляду справи судом першої інстанції обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_2 не набрав законної сили.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Факт порушення кримінальної справи по обвинуваченню позивача у скоєнні злочину не може бути доказом порушення Присяги державного службовця, оскільки згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, необхідно зазначити, що пунктом 28 Статуту передбачені підстави звільнення посадової особи з митної служби, зокрема, відповідно до пп. 2 набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо цієї особи. Як вже вказувалось, обвинувального вироку стосовно позивача на день винесення оскаржуваних наказів постановлено не було. При цьому відповідачем не враховано, що відповідно до пп.1 п.33 Статуту у разі якщо у діяннях посадової особи митної служби виявлено ознаки злочину, керівник митного органу повинен таку посадову особу відсторонити від виконання службових обов'язків.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що повідомлення про порушення відносно позивача кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є обґрунтованою підставою для прийняття рішення про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані накази прийнято відповідачем з порушенням встановленого порядку та прав позивача, а тому правомірно скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач Кочан В.М.

судді Винокуров К.С.

Пасічник С.С.