Рішення № 42005016, 16.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13973/2014 Головуючий в 1 інстанції - Остапчук Т.В.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченко М.М.

при секретарі Осмолович В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Зі змісту заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 117-120 т. 1) вбачається, що позивач просив суд:

Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права на

продаж будь-якій особі - покупцеві із встановленою початковою оціночною вартістю

наступного предмету іпотеки:

- квартири АДРЕСА_3. Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кімнат та має загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих) кв.м. за початковою ціною у розмірі 2 672 916, 00 грн. (два мільйони шістсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) гривень 00 копійок в рахунок погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором №11-07-И/12 від 22 червня 2007 року в розмірі 6 705 849 (шість мільйонів сімсот п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 04 копійки і включає:

574 518 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) доларів США 74 центи (за курсом НБУ 7,9899 грн. /1 дол. США - 4 590 347,28 грн.) - основна сума боргу;

107 558 (сто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) доларів США 38 центів (за курсом НБУ 7,9899 грн. / 1 дол. США-859 380, 70 грн.)- заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами;

92 112 (дев'яносто дві тисячі сто дванадцять) гривень 00 копійок - заборгованість по нарахованій щомісячній комісії

1164 009 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі дев'ять) гривень 06 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Визнати за АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в тому числі, але не обмежуючись:

- право підпису договорів купівлі-продажу в якості продавця;

- право на отримання у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, дублікату Договору купівлі-продажу квартири від 22 червня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2316;

- право на отримання в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна будь-якої документації, в тому числі Витягу з реєстру прав власності на предмети іпотеки та дублікату технічного паспорту Предмету іпотеки (квартиру номер 104 (сто чотири), знаходиться в будинку під АДРЕСА_1 Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кім на і та має загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих кв.м.);

- право на отримання у всіх інстанціях довідок та документів щодо вказаного майна;

- право на отримання довідки про склад сім'ї, або зареєстрованих у житловому будинку осіб;

- здійснювати будь-які платежі, що стосуються предметів іпотеки, які підлягають зверненню стягнення за цим рішенням;

- право подавати від імені громадянина ОСОБА_1 в органи Державного реєстру прав документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на вищевказаний предмет іпотеки згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів, а також подавати відповідні заяви та отримувати інші документи від його імені, пов'язані із предметам іпотеки у всіх установах та підприємствах незалежно від їх форм власності.

Крім того банк просив ухвалити рішення про виселення мешканців з житлового будинку, оскільки предметом іпотеки є житлове приміщення та зняття предмету іпотеки з обліку, згідно ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку».

На виконання вимог ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», просили вказати в резолютивній чистині рішення суду наступне: загальний розмір вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати Банку згідно акту прийому-передачі протягом 10 днів правовстановлюючі документи на зазначений предмет іпотеки (Договір купівлі-продажу від 22 червня 2007 року, зареєстровано за № 2316) та ключі від Предмету іпотеки (квартиру номер 104 (сто чотири), знаходиться в будинку АДРЕСА_1 Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кімнат та має загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих) кв.м..) з дня набрання Рішенням суду законної сили.

З метою вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки передати його в управління Банку на період до моменту реалізації, на підставі та в порядку цього рішення із правом обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, укладанням Банком у якості орендодавця, орендаря договорів оренди з фізичними та юридичними особами та направлення отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за Кредитним договором.

Стягнути з відповідача суму судових витрат, понесених позивачем: судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в розмірі 3 219,00 грн., 107,30 грн. судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру та 107,30 грн. судового збору за заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 22.06.2007року з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 600000 доларів США до 21.06.2027р. зі сплатою 11,2 % річних . В забезпечення договору з ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, заборгованість не погасив а тому позивач вирішив скористатись своїм правом на погашення заборгованості за рахунок предмету іпотеки .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2014 року в задоволені позовних Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі посилався на те, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не перевірив усіх підстав які підтверджували застосування в даному випадку або не застосування ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Суд не дослідивши усіх обставин справи та не перевіривши всі докази, на яких ґрунтується позиція сторони позивача ухвалив рішення на основі хибних висновків. Відмова в задоволенні позовних вимог суперечить положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України та Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримала.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії «Київське регіональне управління» Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 11-07-И/12, а також Додаткова угода № 1 від 28 серпня 2008 року та Додаткова угода №2 від 22 лютого 2010 року до цього договору.

Відповідно п.2 Додаткової угоди №2 від 22 лютого 2010 року п.2.1, п.3.2, п.4.1, и.4.3, и.4.7, та п.8 було викладено в новій редакції

Предметом даного договору є надання банком позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 600 000 (шістсот тисяч) доларів США 00 центів для придбання 3-х (трьох) кімнатної квартири, з терміном погашення кредитних ресурсів до 21 червня 2027 року та з оплатою по процентній ставці 11,2 (одинадцять цілих дві десятих) процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісячно в термін з 1 по 10 число (включно) кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 6 338,61 дол. США (шість тисяч триста тридцять вісім доларів США 61 цент), згідно із Графіком зниження розміру заборгованості по кредиту. У складі Ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами.

Відповідно до п. 4.7. Додаткової угоди № 2 від 22.02.2010 року, Позичальник зобов'язується щомісячно в термін з 1 по 10 число (включно) кожного місяця сплачувати комісійну винагороду за надання Кредитних ресурсів у розмірі 5 757,00 грн. (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім грн. 00 коп.).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, відповідно до п. 3.1 Кредитного договору на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням із банком, здійснив видачу кредитних ресурсів в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в сумі 600 000 (шістсот тисяч) доларів США 00 центів, що підтверджується копією заяви на отримання кредиту від 22 червня 2007 р. та копією заяви на видачу готівки №2 від 2 червня 2007 р.

В свою чергу, відповідач 1, зобов'язавшись щомісячно погашати банку кредитну заборгованість, скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, систематично порушує виконання умов кредитного договору, про що неодноразово попереджався банком.

У відповідності до п. 3.4. Кредитного договору, у разі порушення позичальником будь-яких умов кредитного договору, банк має право призупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії кредитного договору, а також вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів по ним, неустойки відповідно до умов Кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору між банком та позичальником 22 червня 2007 року був укладений іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2321.

Відповідно до умов даного договору, відповідачем, який є іпотекодавцем, було передано позивачу, який є іпотеко-держателем, наступне нерухоме майно, а саме:

- квартиру номер 104 (сто чотири), знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1 Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кімнат та мас загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих) кв.м. (далі -«Предмет іпотеки»).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Банком та громадянкою України - ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 11-07-П/12 від 22.06.2007 року. Крім того, гр. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду підписом з умовами даного Кредитного договору, на підставі ст. 65 Сімейного кодексу України.

Відповідачами взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та виплати відсотків за користування кредитними коштами не виконано належним чином, про що неодноразово банком надсилались повідомлення щодо усунення порушень та вимогою із застереженням що у разі невиконання зобов`язань, банк залишає за собою право вимоги дострокового повернення кредитних коштів та звернення стягнення на заставне майно (а.с. 25-27 т. 1).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 року було солідарно з відповідачів(боржника та поручителя) стягнуто заборгованість в сумі 6 735 773, 21 грн. за кредитним договором та відкрито виконавче провадження.

Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено споживчий кредит в іноземній валюті не може бути задоволена, оскільки на момент постановлення рішення діє ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», така відмова має лише тимчасове правове значення і позичальник може звернутись із вказаними позовом після закінчення дії мораторію.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду, так як він не в повній мірі відповідає вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин другої і третьої статті 16 Цивільного кодексу України, статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки , оскільки договором іпотеки від 22.06.2007 року сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України (п. 8.4.3).

Відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, передбачені кредитним договором і договором іпотеки, тому повинні відповідати перед позивачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у визначений сторонами цих договорів спосіб та погасити кредитну заборгованість, в тому числі за рахунок предмета іпотеки.

У позасудовому порядку сторони не досягли згоди про продаж банком іпотечного майна будь-яким способом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» безпідставно відмовив в задоволені позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому.

Заборгованість за кредитним договором станом на 07.12.2011 року складала 6 705 849 (шість мільйонів сімсот п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 04 копійки і включає:

574 518 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) доларів США 74 центи (за курсом НБУ 7,9899 грн. /1 дол. США - 4 590 347,28 грн.) - основна сума боргу;

107 558 (сто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) доларів США 38 центів (за курсом НБУ 7,9899 грн. / 1 дол. США-859 380, 70 грн.) - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами;

92 112 (дев'яносто дві тисячі сто дванадцять) гривень 00 копійок - заборгованість по нарахованій щомісячній комісії

1164 009 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі дев'ять) гривень 06 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

За незалежною оцінкою суб'єкта оціночної діяльності вартість предмета оцінки становить: 2 271 980,00 грн. (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.) (а.с.35-36 т. 1).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко-держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко-держателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко-держателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотеко-держателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

На підставі вищевикладеного , колегія суддів приходить до висновку, що рішення районного суду, ухвалено з порушенням вищенаведених норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

- квартиру, що розташована в місті Києві по вул. Драгомирова в будинку під № 4 (чотири), квартира номер 104 (сто чотири). Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кімнат та має загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих) кв.м. в рахунок погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором №11-07-И/12 від 22 червня 2007 року в розмірі 6 705 849 (шість мільйонів сімсот п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 04 копійки і включає:

574 518 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) доларів США 74 центи (за курсом НБУ 7,9899 грн. /1 дол. США - 4 590 347,28 грн.) - основна сума боргу;

107 558 (сто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) доларів США 38 центів (за курсом НБУ 7,9899 грн. / 1 дол. США-859 380, 70 грн.)- заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами;

92 112 (дев'яносто дві тисячі сто дванадцять) гривень 00 копійок - заборгованість по нарахованій щомісячній комісії

1164 009 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі дев'ять) гривень 06 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

При цьому доводи представника відповідача про те, що задоволення таких вимог приведе до подвійного стягнення оскільки існує рішення про стягнення заборгованості, яке знаходиться на стадії виконання, колегія суддів не приймає, тому, що судом встановлено, що рішення не виконане, заборгованість не погашена, а тому звернення стягнення на іпотечне майно для погашення заборгованості не свідчить про подвійне стягнення.

Колегія суддів , також вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про виселення з предмету іпотеки відповідачів.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч.2 ст.40 Закону та ч.3 ст.109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко-держателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при розгляді позову іпотеко-держателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко-держателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотеко-держателем ч. 2 ст. 40 Закону № 898-ІV. З урахуванням ч. 2 ст. 39 Закону № 898-ІV відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотеко-держателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому вимоги про виселення інших мешканців, які не зазначені в позові задоволена бути не може, тому, що до них не заявлялись позовні вимоги.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками районного суду про неможливість задоволення вимог позивача в частині обраного способу, - звернення стягнення шляхом визнання за банком права на продаж предмета іпотеки за визначеною спеціалістом ціною та інших похідних вимог, що стосуються вказаного способу звернення стягнення, а саме визнання права підпису договорів купівлі-продажу в якості продавця;

- права на отримання у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, дублікату Договору купівлі-продажу квартири від 22 червня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2316;

- права на отримання в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна будь-якої документації, в тому числі Витягу з реєстру прав власності на предмети іпотеки та дублікату технічного паспорту Предмету іпотеки (квартиру номер 104 (сто чотири), знаходиться в будинку під АДРЕСА_1 Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кім на і та має загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих кв.м.);

- права на отримання у всіх інстанціях довідок та документів щодо вказаного майна;

- права на отримання довідки про склад сім'ї, або зареєстрованих у житловому будинку осіб;

- здійснювати будь-які платежі, що стосуються предметів іпотеки, які підлягають зверненню стягнення за цим рішенням;

- права подавати від імені громадянина ОСОБА_1 в органи Державного реєстру прав документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на вищевказаний предмет іпотеки згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів, а також подавати відповідні заяви та отримувати інші документи від його імені, пов'язані із предметам іпотеки у всіх установах та підприємствах незалежно від їх форм власності.

Колегія суддів, вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосовувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Даний Закон діє до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Судом встановлено, що відповідачі отримали споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки є постійним місцем проживання іпотекодавдя ОСОБА_1 , який зареєстрований в квартирі , яку передано в іпотеку. (довідка форми 3 а.с. 134 т.1) Також судом встановлено, що житлова площа не перевищує межу зазначену в законі.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має інше житло ні суду першої інстанції ні апеляційному суду не надано.

Акт державного виконавця від 08.10 2014 року, який районному суду не подавався без поважних причин, про не проживання ОСОБА_1 в квартирі на яку звертається стягнення, не свідчить про те, що останній має інше постійне місце проживання.

Таким, чином колегія приходить до висновку, що мораторій передбачений вищенаведеним Законом необхідно застосовувати.

Проте застосування цього закону має відбуватись на стадії виконання судового рішення в даній справі, враховуючи норми цього закону, а також керуючись ст. 217 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відстрочити виконання рішення в даній справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення до закінчення мораторію передбаченого Законом.

Як наслідок застосування цього Закону, колегія суддів не може на даний час задовольнити вимоги банку про надання останньому права продавати предмет іпотеки за визначеною ціною, зазначеною позивачем, тому, що на даний момент не відомо, коли закінчиться дія мораторію і яка вартість предмету іпотеки буде на момент виконання даного судового рішення. Застосовуючи вказаний закон, а також загальні принципи справедливості, визначені ЦК України, порушення прав позивача внаслідок не виконання відповідачами своїх зобов'язань, відсутність підстав для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки , колегія суддів приходить до висновку, що звернення стягнення на іпотечне майно необхідно провести шляхом проведення прилюдних торгів зі встановленням початкової ціни предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості із відстрочкою виконання рішення відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить: з 1 січня - 1073 гривень.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить: - 1218 гривень.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви майнового характеру становить 1 % відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно п.п. 8 п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» апеляційна скарга на рішення суду має бути оплачена в розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким, чином при подачі позовної заяви судовий збір підлягав сплаті в розмірі 3326 грн. 30 коп., а при подачі апеляційної скарги - 1827 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11-07-И/12 від 22 червня 2007 року в розмірі 6 705 849 (шість мільйонів сімсот п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 04 копійки, визначеної станом на 07.12.2011 року, яка включає:

574 518 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) доларів США 74 центи (за курсом НБУ 7,9899 грн. /1 дол. США - 4 590 347,28 грн.) - основна сума боргу;

107 558 (сто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) доларів США 38 центів (за курсом НБУ 7,9899 грн. / 1 дол. США-859 380, 70 грн.)- заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами;

92 112 (дев'яносто дві тисячі сто дванадцять) гривень 00 копійок - заборгованість по нарахованій щомісячній комісії

1164 009 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі дев'ять) гривень 06 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Звернути стягнення на нерухоме майно: - квартиру, що розташована в місті Києві по вул. Драгомирова в будинку під № 4 (чотири), квартира номер 104 (сто чотири). Зазначена квартира складається з 3-х (трьох) жилих кімнат та має загальну площу 139,80 (сто тридцять дев'ять цілих вісімдесят сотих) кв.м. яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим номером 3216, право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, яку передано в іпотеку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором іпотеки від 22.06.2007 року .

Звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру та виселення до закінчення дії мораторію , встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_2)на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) судовий збір, що підлягав сплаті під час подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5153 (п'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 30 коп., тобто по 2576 (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 65 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: