Рішення № 42004442, 25.12.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

23 грудня 2014р. справа №927/1851/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оборонпромбуд»,

квартал Київський,58, м. Славутич, Київська обл., 07101

До відповідача: Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого

акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні

дороги України»

вул.Київська,17, м. Чернігів, 14005

Про стягнення 103 066грн.50коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Роменець М.О. представник довіреність від 03.11.2014р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 103066,50грн. за поставлений товар (пісок) та надані послуги з його транспортування згідно накладної №1255 від 23.12.2011р., видаткових накладних №РН-001-120 від 20.01.2012р., №РН-327 від 19.11.2012р., №РН-338 від 30.11.2012р., №РН-0000166 від 30.11.2013р. та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-327 від 19.11.2012р., №ОУ-338 від 30.11.2012р., №ОУ-00000166 від 30.11.2013р.

Від позивача надійшло пояснення від 17.12.2014р. з додатками в обґрунтування позиції по справі №927/1851/14, в якому зазначив, що за своєю юридичною природою договір, що був укладений між сторонами у спрощений спосіб, є змішаною формою договору поставки та договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу, що відпуск товару здійснювався відповідачу згідно накладних без довіреностей. Також позивач пояснює, що 20.12.2011р. відповідачем згідно платіжного доручення №212 було перераховано позивачу 50000,00грн. з призначенням платежу: за матеріальні цінності згідно рах.№1255 від 19.12.2011р. та №1266 від 19.12.2011р. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., однак позивачем виставлявся відповідачу лише один рахунок №1266 від 19.12.2011р. на суму 32400,00грн. по поставці товару за накладною №1266 від 19.12.2011р., рахунок №1255 від 19.12.2011р. не виставлявся. Враховуючи те, що сума, яка підлягала до сплати за рахунком №1266 від 19.12.2011р. становила 32400,00грн., а відповідачем було сплачено 50000,00грн., переплату в сумі 17600грн. було зараховано позивачем в погашення заборгованості за попередні періоди та враховано в якості оплати при наступних поставках, а саме: 186,50грн. були зараховані позивачем в погашення заборгованості за поставлені товари та надані послуги за попередні періоди, 17413,50грн. були враховані в якості часткової оплати за накладною №1255 від 23.12.2011р. на суму 34800,00грн. Крім того, позивач зазначив, що під час підготовки позовної заяви було допущено технічну помилку, у зв'язку з чим невірно зазначено реквізити видаткової накладної №1255 від 23.12.2011р. (в позовній заяві - №РН-1255 від 23.12.2011р.) на суму 34800,00грн. та видаткової накладної №РН-001-120 від 20.01.2012р. (в позовній заяві - №РН-001/120 від 20.10.2012р.) на суму 19440,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволене судом та долучене до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові пояснення від 23.12.2014р, в яких зазначив, що після проведення звірки розрахунків відповідачем було підписано Акт звірки взаємних розрахунків по предмету спору без жодних заперечень, що фактично свідчить про визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, що зарахування грошових коштів, отриманих від відповідача по платіжному дорученню №212 від 20.12.2011р. в рахунок погашення заборгованості за попередні поставки, здійснювалися за взаємною згодою сторін, про що свідчать акти звірок взаємних розрахунків.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 16.12.2014р. значиться Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 32016315, місцезнаходження вул.Київська,17, м. Чернігів.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, ухвали про порушення провадження у справі від 04.12.2014р. та про відкладення розгляду справи від 18.12.2014р., надіслані відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві і яка відповідає адресі, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення №1400603359978, 31400027602233 відповідно. Крім того, судом явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються, у відповідних частинах, положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивач у позовній заяві посилався на надання транспортних послуг з перевезення вантажу - товару, однак у відповідності до приписів ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України не надав суду транспортних накладних на перевезення вантажу.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав відповідачу товар (пісок річковий) та надав послуги з його перевезення на загальну суму 120 480,00грн., а саме: згідно накладної №1255 від 23.12.2011р. на суму 34800,00грн., де вартість поставленого піску річкового становить 3600,00грн. і вартість наданих послуг 31200,00грн.; згідно видаткової накладної №РН-001-120 від 20.01.2012р. на суму 19440,00грн., де вартість поставленого піску річкового становить 2160,00грн. і вартість наданих послуг 17280,00грн., що також підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-01/0120 від 20.01.2012р. на суму 17280,00грн.; згідно видаткової накладної №РН-327 від 19.11.2012р. відповідачем отримано від позивача пісок річковий на суму 5040,00грн. та послуг з його перевезення згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-327 від 19.11.2012р. на суму 40 320,00грн.; згідно видаткової накладної №РН-338 від 30.11.2012р. відповідачем отримано від позивача пісок річковий на суму 1080,00грн. та послуг з його перевезення згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-338 від 30.11.2012р. на суму 9 360,00грн.; згідно видаткової накладної №РН-0000166 від 30.11.2013р. відповідачем отримано від позивача пісок річковий на суму 1080,00грн. та послуг з його перевезення згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000166 від 30.11.2013р. на суму 9 360,00грн.

Факт отримання від позивача відповідачем піску річкового та послуг з його перевезення підтверджується вище переліченими видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладною, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивачем до матеріалів справи подані копії рахунків-фактур на оплату поставленого піску річкового та наданих послуг з його перевезення: №СФ-1255 від 23.12.2011р. на суму 34800,00грн., №СФ-001/120 від 20.01.2012р. на суму 19440,00грн., №СФ-327 від 19.11.2012р. на суму 45360,00грн., №СФ-338 від 30.11.2012р. на суму 10440,00грн., №СФ-0000166 від 30.11.2013р. на суму 10440,00грн. Ці рахунки на оплату вказані в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення піску які підписані сторонами.

Єдиний письмовий договір на поставку товару - піску річкового та надання послуг з його перевезення між сторонами не укладався.

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

За своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами є відносинами з надання послуг, оскільки їх об'єктом є вчинення виконавцем певних дій, які споживаються замовником в процесі їх надання, та який не має матеріального (речового) результату, що може бути переданий замовнику, та відносинами з купівлі-продажу піску річкового.

За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлено обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, які містяться в главі 63 цього Кодексу, не встановлено обмежень щодо виникнення правовідносин з надання послуг тільки на підставі письмового договору та не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми такого договору має наслідком його недійсність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами в частині перевезення піску річкового, мають застосовуватись норми закону, які регулюють правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом вище, факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення піску річкового загальною вартістю 107520,00грн. підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що договір у вигляді єдиного письмового документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, з приводу надання послуг, стягнення заборгованості по оплаті яких є предметом розгляду в межах даної справи, між сторонами не укладався. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) строку або терміну оплати відповідачем спожитих послуг не визначено. А тому, суд приходить до висновку, що в частині визначення строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг мають застосовуватись загальні положення чинного законодавства щодо виконання зобов'язань.

В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару (піску річкового на суму 12960,00грн.) з моменту його прийняття випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за отриманий товар та надані послуги розрахувався частково на суму 17413,50грн. Як випливає з пояснень позивача, 20.12.2011р. відповідачем згідно платіжного доручення №212 було перераховано позивачу 50000,00грн. з призначенням платежу: за матеріальні цінності згідно рах.№1255 від 19.12.2011р. та №1266 від 19.12.2011р. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., однак позивачем виставлявся відповідачу лише один рахунок №1266 від 19.12.2011р. на суму 32400,00грн. по поставці товару за накладною №1266 від 19.12.2011р., враховуючи те, що сума, яка підлягала до сплати за рахунком №1266 від 19.12.2011р. становила 32400,00грн., а відповідачем було сплачено 50000,00грн., переплату в сумі 17600грн. було зараховано позивачем в погашення заборгованості за попередні періоди та враховано в якості оплати при наступних поставках, а саме: 186,50грн. були зараховані позивачем в погашення заборгованості за поставлені товари та надані послуги за попередні періоди, 17413,50грн. були враховані в якості часткової оплати за накладною №1255 від 23.12.2011р. на суму 34800,00грн.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий пісок річковий та надані послуги з його перевезення становить 103066,50грн.

Між позивачем та відповідачем складено, підписано і скріплено їх печатками двосторонній акт звірки розрахунків за період з 01.08.2013р. по 31.12.2013р., в якому відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем у сумі 103066,50грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.05.2014р. позивачем пред'явлено відповідачу вимогу від 30.04.2014р. за №83 оплатити за поставлений товар та надані послуги 103066,50грн. протягом семи днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що послуги з перевезення піску річкового мали бути оплачені відповідачем позивачу до 13 травня 2014р. включно.

Вимога позивача від 30.04.2014р. за №83 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач на день розгляду справи в суді відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів оплати позивачу вартості отриманого піску річкового та наданих послуг з його перевезення в повному обсязі.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 103 066,50грн., що не спростовано відповідачем, а також підтверджується матеріалами справи, актом звірки розрахунків за період з 01.01.2011р. по 17.12.2014р., який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою.

У відповідності зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що борг у сумі 103 066,50грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки відповідач в порушення ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в частині стягнення боргу в сумі 103 066,50грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару та послуг, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2061,33грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 655, 692, 901, 903, 909 Цивільного кодексу України, ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ( вул.Київська,17, м. Чернігів, п/р 26001308235100 в АТ «Укрсиббанк» МФО 351005, ідентифікаційний код 32016315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оборонпромбуд» (квартал Київський,58, м. Славутич, Київська обл., п/р 2600425944003 ПАТ «Банк Київська Русь» м. Київ, МФО 319092, ідентифікаційний код 30281166) 103 066грн.50коп. боргу, 2 061грн.33коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.12.2014р.

Суддя Н.Ю.Книш