Рішення № 42004337, 23.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2014 р.Справа № 916/4517/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ"

Про: стягнення 52874011,65 грн.

та

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ"

до: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

про визнання частково недійсним договору

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Старчик А. А. - за довіреністю;

від відповідача: Орлова О. В. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (далі - відповідач) про стягнення 52874011,65 грн., з яких: 42802578,82 грн. - основний борг; 3327087,62 грн. - пеня; 1432222,27 грн. - 3% річних та 5312122,94 грн. - інфляційні витрати.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача про визнання п. 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2611-ТЕ-23 від 28.12.2012 року недійсним.

Позивач зустрічний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України, проте, у зустрічному позові відповідач зазначив, що позов визнає частково - не погоджується з нарахуванням пені.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 11.12.2014 року о 09:40 та до 23.12.2014 року о 09:40.

В С Т А Н О В И В :

28.12.2012 року між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2611-ТЕ-23.

Згідно умов Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На момент закінчення строку дії договору, Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено в січні-грудні 2013 року природного газу в об'ємі 47604,308 тис.куб.м. на загальну суму 45 448 411,91 гри., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач, в порушення умов Договору прострочив оплату та не повністю розрахувався за поставлений в січні-грудні 2013 року природний газ, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 42802578,82 грн.

У зустрічному позові відповідач зазначив, що визнає позов частково та не погоджується з вимогами про нарахування пені.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст. 691 ЦК України Ціна товару покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за природний поставлений газ в сумі 42802578,82 грн. обґрунтовані.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.2. Договору, у разі невиконання Відповідачем умов п. 6.1. Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору нараховано пеню у розмірі 3327087,62 грн., три проценти річних у сумі 1432222,27 грн. та інфляційні в розмірі 5312122,94 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідач, визнавши позов частково, не погодився з нарахуванням пені, та у зустрічному позові просить суд визнати п. 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2611-ТЕ-23 від 28.12.2012 року недійсним, як такий, що завідомо укладений на шкоду

інтересам держави та суспільства, а також у зв'язку з порушенням у 2001 році процедури

банкрутства щодо Відповідача.

Позивач таку позицію відповідача вважає безпідставною та необґрунтованою.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, при укладенні Договору, Сторони (Позивач та Відповідач) в рамках чинного законодавства України на власний розсуд визначили розмір пені, що стягується за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому твердження Відповідача про невідповідність п. 7.2. Договору чинному законодавству є безпідставним.

Крім того, посилання відповідача про шкоду інтересам держави є необґрунтованим, оскільки ПАТ „ПАК „Нафтогаз України" також є підприємством 100% акцій яких належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Постанова КМУ від 25.05.1998р. №747), а тому стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань є засобом захисту майнового інтересу Держави.

Окремо слід зазначити, що при укладаючи Договору сторони досягли згоди

щодо всіх умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо

сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня

введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих

зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),

застосованих до дня введення мораторію.

Враховуючи той факт, спірні правовідносини виникли на підставі договору, укладеного в 2012 році, а справа про визнання Відповідача банкрутом була порушена в 2001 році, твердження відповідача про неможливість стягнення пені за Договором від 28.12.2012 року є безпідставними, оскільки спірна пеня нараховувалась по зобов`язанням, що настали після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору. У задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код - 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720): 42802578 гривень 82коп. боргу; 3327087 гривень 62коп. пені; 1432222 гривні 27 коп. сплати 3% річних, 5312122 гривні 94 коп. інфляційних 73080 гривень судового збору.

3. У задоволені зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 грудня 2014 р.

Суддя О.А. Демешин