Рішення № 42004109, 19.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2014 р. Справа № 911/4349/14

За позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування з незаконного володіння нерухомого майна

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури Біньковська А.В. (посв. № 009568 від 15.10.2014р.);

від позивача не з'явилися;

від відповідача не з'явилися;

Обставини справи:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.08.2013р. квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія», визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник». Також прокурором подано клопотання про забезпечення позову, згідно якого останній, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області. Вказане клопотання прийнято судом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» договір купівлі-продажу від 13.08.2013р. квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. є недійсним, оскільки, при укладанні спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.08.2013р. його укладено від імені позивача особою, яка діяла з перевищенням наданих їй повноважень. Крім того, укладений між сторонами договір щодо спірної квартири не відповідає волевиявленню учасників договору та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки особи, які його уклали не мали намір здійснювати оплату. Враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України визнати недійсним спірний договір, та на підставі ст.ст. 387, 388, 392 ЦК України визнати право власності на спірну квартиру за позивачем та витребувати від відповідача на користь позивача спірний об'єкт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2014р. порушено провадження у справі № 911/4349/14, розгляд справи призначено на 31.10.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 31.10.2014р., 14.11.2014р. розгляд справи відкладено на 14.11.2014р. та 28.11.2014р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2014р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 12.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2014р. розгляд справи відкладено на 19.12.2014р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 19.12.2014р. суд, розглянувши клопотання прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, дослідивши матеріали справи, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки не було доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 19.12.2014р. представник прокуратури повністю підтримав позовні вимоги.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог прокурора відповідачем не заявлено.

Позивач та відповідач в судове засідання 19.12.2014р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурори та їх заступники наділені правом звернення до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор в позові самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачена підстава звернення прокурора до суду в інтересах держави в разі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Цивільний кодекс України у ст. 386 передбачає, що на державу покладений обов'язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статуту позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Домобудівник" від 15.07.2011 року (протокол № 21), товариство змінило свою назву на приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Домобудівник".

Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Домобудівник" відповідно до статуту є підприємством, яке здійснює будівництво об'єктів житлового фонду, соціальної інфраструктури області за державні кошти по державним та регіональним програмах.

Позивачем здійснюється забудова житла у м. Чернігові під державні програми для інвалідів Великої Вітчизняної війни та потерпілих внаслідок ЧАЕС, внаслідок чого не дивлячись на те, що позивач має приватну форму власності, проте в господарській діяльності використовує переважно державні кошти, в зв'язку з чим в даному випадку зачіпаються і порушуються державні інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Чернігівської області проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник", за наслідками якої встановлено наступне.

Згідно додаткової угоди за № 3 до договору від 04.06.2007 року за № 279, ТОВ "Бобрик-Град" в рахунок погашення боргу на суму 3 258 218,96 грн. передав ВАТ "Домобудівник" майнові права на частину квартир, а саме: № 6, № 12, № 14, № 20, № 22, № 26, № 28, № 30, № 34, № 36, № 38 у будинку №17 по вул. Гвардійській у с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною площею 650 кв.м.

Відповідно акту розподілу, вартість переданих квартир становить за 1 м.кв. 5 030,44 грн. Загальна вартість складає 3 258 218,96 грн.

В свою чергу, позивачем отриманні свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 року серії САЕ за номерами 400226-400231 та за номерами № 400267-400271.

Після чого, ПАТ "БК "Домобудівник" в особі виконуючого обов'язки генерального директора Ковтуна В.В. 12.08.2013 року уклало з ТОВ "Національна агроуправлінська компанія" в особі директора Мхцієва Ч.М. договори купівлі-продажу квартир № 6, № 12, № 26, № 30, № 36, № 14, № 20, № 22, № 28, № 34, № 38 в будинку № 17 по вулиці Гвардійська в с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальна вартість яких складала 1 684 020 грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2013р. було відчужено спірну квартиру № 14 у будинку № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, продаж якої вчинено за 148 460грн., які представник покупця сплатив повністю до каси товариства до підписання договору.

Також, органами прокуратури було встановлено, що підтверджується довідками ПАТ "БК "Домобудівник" від 12.09.2013 року, що генеральний директор Роговий А.М. за 2013 рік перебував у відпустках з 25 травня 2013 року по 6 червня 2013 року, з 29 червня 2013 року по 3 липня 2013 року, з 8 по 30 липня 2013 року та приступив до виконання своїх обов'язків лише 31.07.2013р.

Проте, п. 12.4.4 статуту ПАТ "БК "Домобудівник", у разі тимчасової неможливості виконання генеральним директором своїх повноважень або у разі його відсутності, його повноваження виконує (здійснює) перший заступник генерального директора. При виконанні функцій генерального директора перший заступник має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної статутом.

21.08.2013 року за наслідки вищевказаної перевірки прокуратурою Чернігівської області порушено кримінальне провадження відносно Ковтуна Віктора Володимировича та Мхцієва Чермена Махарбековича, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260020000233 від 21.08.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

13.06.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за наслідками розгляду матеріалів вказаного кримінального провадження винесено вирок, відповідно до якого Ковтун Віктор Володимирович та Мхцієв Чермен Махарбекович визнанні винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України та встановлено факт укладення договору без відома та згоди позивача, без мети реального отримання позивачем коштів за договором, укладення договору з метою протиправного заволодіння відповідачем майном позивача.

20.08.2014 року ухвалою апеляційного суду Чернігівської області апеляційні скарги учасників вказаного кримінального провадження залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.06.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено, що перший заступник генерального директора ПАТ "БК "Домобудівник" Ковтун В.В. під час укладення спірного договору від 13.08.2013 року не виконував обов'язки генерального директора ПАТ "БК "Домобудівник", внаслідок чого діяв всупереч вимогам п.12.4.4 статуту ПАТ "БК "Домобудівник", що в свою чергу свідчить про відсутність у нього повноважень на підписання і укладення спірного договору та відсутність згоди позивача на підписання і укладення від його імені спірного договору.

Крім того, судом встановлено, що грошові кошти від відповідача на рахунок позивача в рахунок оплати за придбану квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. не надійшли.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.08.2013р. квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія», визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник».

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що право власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового і немайнового права або інтересу.

Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання права, зокрема визнання права власності на майно та повернення у власність власника незаконно відчуженого об'єкту.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

В ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено,що договором купівлі-продажу від 13.08.2013 року порушено права та охоронювані законом інтереси ПАТ "БК "Домобудівник" в зв'язку з тим, що позивач є власником майна, яке вибуло із його володіння без згоди та відома позивача внаслідок скоєння службовою особою позивача злочину, що в свою чергу свідчить про те, що спірний договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне позбавлення права власності позивача на майно.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.08.2013р. квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Також заступником прокурора заявлено вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник».

Цивільний кодекс України в ст. 392 передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на те, що право власності позивача на спірну квартиру, яка вибула з володіння останнього без його волі не визнається відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом на підставі ст.ст. 388, 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. у справі № 927/949/14.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору за немайновою вимогою про визнання недійсним договору у розмірі 1 218грн. судового зборгу (1 мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2014 року), а також двома заявленими майновими вимогами про визнання права власності та витребування з незаконного володіння майна вартістю 148 460грн. у розмірі 5 938,40грн. збору (2 * 2 969,20грн. - 1 мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2014 року), що загалом складає 7 156,40грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.08.2013р. квартири № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв., укладений між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» (14011, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А; ідентифікаційний код 01272976) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46; ідентифікаційний код 37198860).

3. Визнати за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» (14011, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А; ідентифікаційний код 01272976) право власності на квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області.

4. Витребувати нерухоме майно - квартиру № 14 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46; ідентифікаційний код 37198860) на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» (14011, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А; ідентифікаційний код 01272976).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46; ідентифікаційний код 37198860) в доход Державного бюджету України 7 156 (сім тисяч сто п'ятдесят шість гривень) 40 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 23.12.2014р.

Суддя П.В.Горбасенко