Ухвала суду № 42003500, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № 804/13673/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Москалець А. М. (дов. від 27.03.2014 р.)

відповідача: - Приходько А. С. (дов. від 21.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року

у справі № 804/13673/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ»

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фим», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 3525,34 грн., яка складається з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 за період серпень-вересень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки колишнім працівникам відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено пенсію за віком на пільгових умовах, фактичні витрати на виплату та доставку пенсій має здійснювати відповідач згідно наданих йому розрахунків. Сума витрат 3525,34 грн. не сплачена підприємством у добровільному порядку, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с.46), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» від 04 квітня 2013 року внесено зміни в частині уточнення пенсійного віку при відшкодуванні пільгових пенсій, а саме: датою виникнення підстави для перерахунку пільгових пенсій у зв'язку із зміною пенсійного віку є дата набрання чинності Законом України №184-VІІ - 28.04.2013. Позивачем неправомірно застосовано положення абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», які на момент призначення пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ще не були змінені та не набрали чинності (щодо пенсійного віку у 60 років), а відтак позивачем безпідставно визначено строк відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пенсій до 2023 року, оскільки на момент призначення пільгової пенсії останнім відповідно до абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для жінок було встановлено пенсійний вік 55 років. Також, позивачем грубо порушено вимоги чинного законодавства в частині строків направлення розрахунків фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Спір в межах даної справи виник з приводу наявності у підприємства обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підприємстві відповідача на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювали особи, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003, призначено пільгові пенсії особам, які працювали у відповідача, а саме: ОСОБА_4 - на підставі протоколу про призначення пенсії №809248 від 16.05.2013, ОСОБА_3 - на підставі протоколу про призначення пенсії №809225 від 24.05.2013.

На момент призначення пільгової пенсії вказаним особам набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» № 184-VІІ від 04.04.2013 (з 28.04.2013).

Цим Законом внесено зміни, в тому числі, до Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.2 вказаного Закону 400/97-ВР в редакції, що діяла з урахуванням змін, внесених Законом № 184-VІІ, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За правилами абз.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

З матеріалів справи вбачається, що працівники відповідача ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., отже, в даному випадку доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно невірного застосування позивачем абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», є помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01.01.2011 вважається платником єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010, а відтак, відповідно до вимог діючого законодавства, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах своїм працівникам.

За розрахунком позивача загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної вказаним пенсіонерам, яка залишилась несплаченою відповідачем, становить суму 3525,34 грн. за серпень-вересень 2013 року.

Судом встановлено, що 17.06.2013 позивачем сформовано та направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з серпня по вересень 2013 року становить 3525,34 грн.

19.06.2013 листом № 118-1 відповідач повідомив позивача про відмову добровільно сплатити утворену заборгованість з огляду на неправомірне визначення пенсійним органом строку виплати пільгових пенсій.

З огляду на фактичні обставини справи,норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV від 09 липня 2013 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз.4 п.1 ст.2, абз.2 п.1 ст. Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують до Пенсійного фонду 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.04р. №64/8663.

Відповідно до п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в тому числі, в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону 1058, сплачуються одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (п.6.8 Інструкції).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний в установленому порядку вносити до Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Пенсійне забезпечення» на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до п.6.2 наведеної вище Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Оскільки необхідний стаж для призначення пенсії пенсіонерами здобуті на ТОВ «ФИМ», відповідач повинен відшкодувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пенсії.

В якості доказів на підтвердження суми витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, в матеріалах справи міститься складений позивачем розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.«б-з» ч.1 ст.13 Закону України «Пенсійне забезпечення», проти отримання якого відповідач не заперечує.

Вказаний розрахунки відповідачем не оскаржений, його дані в установленому порядку не спростовані.

Отже, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з доведеності позивачем заборгованості відповідача з вищеозначених виплат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 804/13673/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко