Ухвала суду № 42003327, 27.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2014 рокусправа № 2-а-3865/11(2-а/0182/7/2013)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, третя особа - відділ Держкомзему у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, третя особа - відділ Держкомзему у м. Нікополі Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Нікопольської міської Ради народних депутатів № 689 від 22.10.1997 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0255 гектарів у домоволодіння АДРЕСА_1; скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданого 01.11.1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської Ради народних депутатів № 689 від 22.10.1997 року, на ім'я ОСОБА_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 2334; скасувати державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 2334 Державного акта на право приватної власності на землю розміром 0,0255 гектарів в домоволодінні АДРЕСА_1, виданого 01.11.1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської Ради народних депутатів № 689 від 22.10.1997 року; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки АВО № 852329 від 13.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською Ж.М., зареєстровано в реєстрі за № 415; визнати нечинним державний акт на право приватної власності на землю І-ДП № 001164 від 10.09.2001 року, виданого Нікопольською міською радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_3, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7686; скасувати державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 7686 Державного акта на право приватної власності на землю розміром 0,2555 га в домоволодінні АДРЕСА_1, виданого 01.11.1997 року Нікопольською міською радою; витребувати у відділі Держкомзему у м. Нікополь технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 0,255 га домоволодіння АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_2 разом із копією справи щодо підготовки рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів № 689 від 22.10.1997 року про передачу земельної ділянки у

приватну власність.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року закрито провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, виходив з відсутності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що в даному випадку мова йде про захист права, що виникає із земельних правовідносин, а саме права власності на земельну ділянку, тому позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Виходячи з приписів діючого законодавства у цієї частині, відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

При цьому до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші несприятливі наслідки для прав чи свобод (ст.2, п.1 ч.1 ст.17 КАС України).

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Так, матеріали справи свідчать, що в даному випадку спірні відносини виникли з приводу права користування земельними ділянками, оскільки оскаржувані державні акти на право постійного користування земельними ділянками є правовстановлюючими документами, а органи місцевого самоврядування, в даному випадку, реалізують повноваження власника землі.

Тому, в даному випадку між сторонами існує спір про право, що виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства, оскільки у справі заявлені позовні вимоги, які випливають із відносин, що мають приватноправовий характер.

Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Отже, спірні правовідносини мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позивач не позбавлений права захищати свої інтереси в суді шляхом оскарження дій відповідача, але в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст., 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, третя особа - відділ Держкомзему у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай