Ухвала суду № 42003245, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 811/3217/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Валявська О. О. (дов. від 26.03.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року

у справі № 811/3217/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Протеїн-Продакш»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило скасувати податкового повідомлення-рішення №0000460154 від 04.07.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про завищення підприємством від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 року внаслідок порушень при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Зернокомтранс», установлених з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу повчальників товарів (робіт, послуг). Позивач зазначає, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Зернокомтранс» оформлена належним чином складеними первинними документами у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які надають право позивачу на формування податкового кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що матеріалами документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ТОВ «Зернокомтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Індастріал-Транс-Агро» за період з 01.09.12 по 31.10.12 встановлено, що не підлягають включенню ТОВ «Зернокомтранс» до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання БПП «Сура» - ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Інтернет в кожен дім» - ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» - ТОВ «Індастріал-Транс-Агро» - ТОВ «Зернокомтранс», у зв'язку з тим, що перевірками зазначених суб'єктів господарювання встановлено відсутність об'єкта оподаткування при здійсненні операцій, спрямованих на надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Вказане порушення призвело до завищення ТОВ «Зернокомтранс» податкових зобов'язань у вересні 2012 року, зокрема, у сумі 24405 грн. по взаємовідносинах з позивачем, а відтак - до завищення останнім податкового кредиту у вересні 2012 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) у розмірі 1 363 258 грн. (а.с. 77 - 81, т.1).

Відповідачем проведено невиїзну перевірку з питання достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за вересень 2012 року з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №421/15-4/36390340 від 21.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) за вересень 2012 року в розмірі ПДВ 24405 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на цю суму у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Зернокомтранс».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000460154 від 04.07.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 24405,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Спірним в межах даної справи є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 24405,00 грн., сплаченого в ціні придбання товару згідно правочину - договору поставки, укладеного з контрагентом ТОВ «Зернокомтранс».

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Зернокомтранс» (Продавець) укладено договір поставки №11/09-2012, відповідно до якого на умовах, викладених в розділах цього договору, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сою (товар) на умовах, викладених в даному договорі, додаткових угодах та специфікаціях до нього, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п.3.2 договору, якщо інше не обумовлено в специфікаціях, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DAP м.Кіровоград, сел.Нове, вул..Ливарна, 10. Ціна товару визначається в Специфікаціях. Покупець зобов'язаний виконати оплату товару, якщо інше не обговорено сторонами в специфікації/додатковій угоді, після фактичної поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в термін 3-х банківських днів з дати отримання документів згідно п.3.9, 3.12 та проведення досліджень товару на відповідність якості поставленого товару вимогам п.2.1 даного договору. Остаточна оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п.4.2 даного договору (п.4.1, 5.1 договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-0000027 від 14.09.2012 на загальну суму 126868,00 грн., видатковою накладною №РН-0000028 від 14.09.2012 на загальну суму 126868,00 грн., товарно-транспортною накладною від 14.09.2012, податковою накладною №25 від 14.09.2012 на загальну суму 126868,00 грн., в т. ч. ПДВ 21144,67 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000038 від 18.09.2012 на загальну суму 167440,00 грн., видатковою накладною №РН-0000039 від 18.09.2012 на загальну суму 167440,00 грн., товарно-транспортною накладною від 18.09.2012, податковою накладною №36 від 18.09.2012 на загальну суму 167440,00 грн., в т. ч. ПДВ 27906,67 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000039 від 18.09.2012 на загальну суму 119968,00 грн., видатковою накладною №РН-0000040 від 18.09.2012 на загальну суму 119968,00 грн., товарно-транспортною накладною від 18.09.2012, податковою накладною №37 від 18.09.2012 на загальну суму 119968,00 грн., в т. ч. ПДВ 19994,67 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000041 від 19.09.2012 на загальну суму 303180,00 грн., видатковою накладною №РН-0000042 від 19.09.2012 на загальну суму 303180,00 грн., товарно-транспортною накладною від 19.09.2012, податковою накладною №39 від 19.09.2012 на загальну суму 303180,00 грн., в т. ч. ПДВ 50530,00 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000044 від 20.09.2012 на загальну суму 136245,00 грн., видатковою накладною №РН-0000045 від 20.09.2012 на загальну суму 136245,00 грн., товарно-транспортною накладною від 20.09.2012, податковою накладною №44 від 20.09.2012 на загальну суму 136245,00 грн., в т. ч. ПДВ 22707,50 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000045 від 20.09.2012 на загальну суму 168728,00 грн., видатковою накладною №РН-0000046 від 20.09.2012 на загальну суму 168728,00 грн., товарно-транспортною накладною від 20.09.2012, податковою накладною №45 від 20.09.2012 на загальну суму 168728,00 грн., в т. ч. ПДВ 28121,33 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000053 від 22.09.2012 на загальну суму 126201,00 грн., видатковою накладною №РН-0000054 від 22.09.2012 на загальну суму 126201,00 грн., товарно-транспортною накладною від 21.09.2012, податковою накладною №53 від 22.09.2012 на загальну суму 126201,00 грн., в т. ч. ПДВ 21144,67 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000052 від 22.09.2012 на загальну суму 331292,00 грн., видатковою накладною №РН-0000053 від 22.09.2012 на загальну суму 331292,00 грн., товарно-транспортною накладною від 22.09.2012, податковою накладною №52 від 22.09.2012 на загальну суму 331292,00 грн., в т. ч. ПДВ 55215,33 грн.

Оплата за вказаний товар здійснена на підставі платіжних доручень №1604 від 17.09.2012 на загальну суму 126868,00 грн., №1622 від 21.09.2012 на загальну суму 303180,00 грн., №1633 від 25.09.2012 на загальну суму 304973,00 грн., №597 від 26.09.2012 на загальну суму 744901,00 грн.

Виходячи із змісту наведених вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Зернокомтранс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Використання позивачем придбаного у ТОВ «Зернокомтранс» товару (в якості сировини для виготовлення олії соєвої та шроту соєвого) у власній господарській діяльності підтверджується договором на переробку давальницької сировини №01/09/10 від 01.09.2010, укладеним з ЗАТ з ІІ «Протеїн-Продакшн», актом приймання-передачі давальницької сировини №9 від 31.09.2012, договором на поставку товару №Н-31/08 від 31.08.2011, укладеним з ФГ «Неофіти».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації договору контрагент позивача ТОВ «Зернокомтранс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровані як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання укладеного ними договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Зернокомтранс» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Зернокомтранс» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Зернокомтранс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Висновки відповідача про порушення податкового законодавства ґрунтуються лише на відомостях, отриманих щодо ТОВ «Зернокомтранс». При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би факти порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, яке не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

В акті перевірки від 21.06.2013 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарської операції з поставки товару (сировини) статутної діяльності платників податків, збитковості такої операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту виконання робіт, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

До того ж, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Зернокомтранс», і, як наслідок, правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення від'ємного різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - вересня 2012 року.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 811/3217/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко