Ухвала суду № 42003174, 26.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2014 рокусправа № 804/1790/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 804/1790/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Донбаський науково-виробничий центр «Геомеханіка» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-Донбаський науково-виробничий центр «Геомеханіка» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 15.01.2014 року № 0000022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 257 871грн., в т.ч. штрафних (фінансових) санкцій, форми "В4" від 15.01.2014 року № 0000012203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 124 823грн. та форми "Р" від 15.01.2014 року № 0000032203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 141 117грн. в т.ч. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі висновків планової перевірки по всьому колу придбання та продажу товарів (послуг) у спірному періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. відповідачем 15.01.2014 р. винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки акту документально не підтверджені, ґрунтуються на припущеннях і носять суб'єктивний характер. Зокрема, позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо фіктивності договорів, укладених ТОВ "ЗДНВЦ "Геомеханіка" з контрагентами-постачальниками (ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", Науково-Дослідний інститут гірничих проблем Відділення інженерних проблем гірничої справи АІН України та ПП "Укрметалопром") є безпідставними, оскільки вказані правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, окрім того, ані на момент вчинення правочину, ані на момент перевірки, вони не визнані в судовому порядку недійсними, постачальники в період реалізації продукції (надання послуг) були зареєстровані як платники ПДВ, їх свідоцтва платника ПДВ не анульовані, вказані суб'єкти не перебували в процесі припинення та у ЄДР не було внесено жодних записів про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням, що в свою чергу виключає дефектність їхньої первинної документації, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит спірного періоду. Необґрунтованими позивач також вважає висновки податкового органу про заниження об'єкту оподаткування ПДВ з боку позивача по експортних операціях з продажу товару (ротору, вузлів редукційних шахтних та іншого шахтного обладнання) ТОВ ТД "Спутник", оскільки вони ґрунтуються на помилковому твердженні про збитковість таких експортних операцій з урахуванням того, що вартість придбаного товару (з урахуванням вартості послуг ТПП, митного оформлення транспортних послуг) значно вище суми реалізації товару на експорт ТОВ ТД "Спутник".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, а отже підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень не вбачається.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Донбаський Науково-виробничий центр "Геомеханіка" зареєстровано виконавчим комітетом Павлоградської міської ради народних депутатів 30.03.1993 р. за реєстраційним номером №384. З 30.03.1993 р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби за реєстраційним номером 131. У період з 22.11.2013 р. по 12.12.2013 р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Донбаський Науково-виробничий центр "Геомеханіка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт від 19.12.2013 р. №101/22.3-13432729. За "Висновками" Акту перевірки позивачем порушено ст.3, ст.4, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4469грн., в тому числі за І квартал 2011 року - в сумі 4469грн., п.135.1, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.137.10 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 109 318грн., в тому числі І квартал 2012 року - 52 772грн., ІІ квартал 2012 року - 52 580грн., ІІІ квартал 2012 року - 3 966грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищено розмір податкового кредиту у зв'язку з не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", "Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України" та ТОВ "ЗДНВЦ "Геомеханіка" на загальну суму 48 949грн., у тому числі: січень 2011 року - на 1 625грн., лютий 2012 року - на 22 762грн., березень 2012 року - на 83грн., травень 2012 року - на 22 762грн., вересень 2012 року - на 1 717грн., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, при здійсненні експортних операцій допущено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 282 495грн., у тому числі у розрізі податкових періодів: червень 2011 року - на 55 344грн., липень 2011 року - на 75 000грн., серпень 2011 року - на 31 344грн., вересень 2011 року - на 33 773грн., листопад 2011 року - на 13 000грн., грудень 2011 року - на 42 500грн., січень 2012 року - на 14 234грн., лютий 2012 року - 2 500грн., березень 2012 року - на 14 800грн. На підставі Акту перевірки від 19.12.2013 р. №101/22.3-13432729 відповідачем 15.01.2014 р. винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0000022203, яким ТОВ "ЗДНВЦ "Геомеханіка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 257 871грн., з них: 206 621 грн. - за основним платежем та 51 250грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.22 т.1);

- форми "В4" № 0000012203, яким ТОВ "ЗДНВЦ "Геомеханіка" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 124 823грн., в тому числі по податковій декларації з ПДВ грудня 2011 року - на 42 500грн., по податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року - на 1 717грн., по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року - на 25 262грн., по податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року - на 55 344грн. (а.с.23 т.1);

- форми "Р" № 0000032203, яким ТОВ "ЗДНВЦ "Геомеханіка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 141 117грн., з них: 113 787грн. - за основним платежем та 27 330грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа,, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондують норми Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України. Так, згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п. 198.1, 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 200.1.-200.4 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, від належності первинних бухгалтерських та розрахункових документів залежить як податковий облік платника податків, так і реальність вчинення господарської діяльності такого платника взагалі. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума заниження податкового зобов'язання з ПДВ за висновками Акту перевірки від 19.12.2013 р. №101/22.3-13432729 становить 331 444грн., з них:

-206 621грн. - внаслідок завищення податкового кредиту по операціях з придбання товару (послуг) від контрагентів - ПП "Укрметалопром", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України", оскільки операції з поставки товару по ланцюгу ПП "Укрметалопром", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України" - ТОВ "ЗД НВЦ "Геомеханіка" не спричиняють реального настання правових наслідків, і у зв'язку з чим - заниження податку на прибуток; та

- 124 823грн. - по експортним операціям з продажу товару ТОВ ТД "Спутник" (Росія).

Щодо посилань податкового органу на фіктивність договорів позивача з контрагентами-постачальниками ПП "Укрметалопром", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України", та нереальності проведення господарської операції по кожному постачальнику, і як наслідок - неправомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від таких постачальників, що ґрунтуються на актах перевірок зазначених суб'єктів господарювання, в т.ч. неможливості проведення зустрічної звірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Серед іншого, первинна документація позивача відповідає вимогам Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законів України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент спірних відносин). В акті перевірки відсутні будь-які посилання перевіряючих на можливі порушення щодо їх оформлення, що виключає належність, обґрунтованість, а головне доведеність висновків акту перевірки щодо невірного формування податкового кредиту за рахунок накладних від ПП "Укрметалопром", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України".

Відтак, податковим органом не доведено невірність формування позивачем валових витрат-доходу та податкового кредиту за рахунок операцій з придбання товару (послуг) у ПП "Укрметалопром", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України" у спірний період.

Щодо правомірності формування позивачем від'ємного значення рядку 22.1 "у зменшення суми податкового боргу" декларації за грудень 2011 року, вересень 2012 року, лютий 2012 року та за червень 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

10 травня 2011 року між позивачем (за договором - комітент) та TOB ТД "Спутник" (за договором - комісіонер) був укладений договір комісії №1-05, відповідно до предмету якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента та за винагороду здійснити для комітента від свого імені угоди з реалізації шахтного обладнання з метою розповсюдження та просування продукції на території Російської Федерації, ціна та кількість яких визначаються сторонами у додатках до цього договору та специфікаціях, які є його невід'ємною частиною. Договором також передбачено, що всі витрати, понесені комісіонером у зв'язку з виконанням угод (митне оформлення, послуги ТПП, послуги митного декларанта, транспортні послуги) відшкодовуються за рахунок винагороди у розмірі 13 000грн. в т.ч. 2 166,67грн. ПДВ.

Товар, що експортувався, отриманий позивачем від постачальників податковими накладними №15, №22, №18, №6, №45, №21, №38, №37, №39, №1, №29, №21, №47, №13, №5, №34, №26, №4, №2, №1 від 06.03.2012р.

На підтвердження виконання умов договору комісії позивачем був наданий для перевірки повний перелік первинних документів, копії яких також долучені до матеріалів справи, в т.ч. Специфікації, доповнення до договору, вантажно-Митні декларації (а.с.243-261 т.1); звіти комісіонера (а.с.1-10 т.2), акти приймання-передачі (а.с.11-18 т.2), акти виконаних робіт (19-26 т.2), що також не заперечується відповідачем.

Висновок відповідача про збитковість операції з експорту шахтного обладнання був зроблений при розрахунку фінансового результату від проведеної операцій на експорт, виходячи з від'ємного значення, отриманого шляхом віднімання від суми закупівлі товару з ПДВ, з придбаними послугами (1 694 968грн. в тому числі 282 495грн. ПДВ), та суми реалізації продукції за кордон, тобто без ПДВ - 1 412 473грн. (а.56 Акту перевірки, а.с.82 т.1).

Крім того, експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, а відтак відповідачем не доведено збитковість; позивач отримав дохід: у 2011 році - 1 077,2тис.грн., з І квартал 2012 року - 555,6тис.грн. (Фінансовий звіт суб'єкту малого підприємництва (а.с.235-242 т.1), та сплачено податки, що підтверджується митними деклараціями, актами виконаних робіт, податковими накладними тощо, що свідчать про фактичний рух активів. Жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки тверджень з приводу порушень позивачем формування податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не зазначено.

Відтак, висновок податкового органу про те, що експортні операції позивача не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), колегія суддів вважає неспроможним, оскільки господарська операція може бути як прибуткова, так і не прибуткова. Це ризик, який несе суб'єкт господарювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що апелянтом, в свою чергу, не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, тоді як висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 804/1790/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 804/1790/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай