Ухвала суду № 42003167, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 804/9292/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника позивача: Корінчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №804/9292/14 за позовом приватного підприємства «АГРЕГАТ-РЕСУРС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2014 року приватне підприємство «АГРЕГАТ-РЕСУРС» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0002002202 від 29.05.2014 року видане ДПІ у Кіровському районні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №993/04-65-03/34315591 від 16.05.2014 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 184 534,50грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нереальності здійснення господарських операцій між ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС» та ТОВ «Софт Лімітед». Позивач вказував на правомірність формування податкового кредиту, а також реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0002002202 від 29.05.2014 року видане ДПІ у Кіровському районні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області на підставі акту перевірки № 993/04-65-22-03/34315591 від 16.05.2014 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту на підставі дефектних товарно-транспортних накладних, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.04.2014р. по 08.05.2014р. повноважними особами ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам х платником податків ТОВ «Софт Лімітед» за період січень 2014 року, за результатами якої складено Акт №993/04-65-22-03/34315591 від 16.05.2014р. (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 123 023,00грн., а саме:

- у січні 2014 року на суму ПДВ 116 200,00грн.

- у березні 2014 року на суму ПДВ 6823,00грн.

На підставі Акту перевірки №993/04-65-22-03/34315591 від 16.05.2014р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014р.:

- №0002002203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 184 534,50грн., в тому числі за основним платежем 123 023грн., та штрафні (фінансові) санкції - 61 511,50грн. (а.с.47);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Софт Лімітед».

01.10.2013 року між ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС» (Покупець) та ТОВ «Софт Лімітед» (Постачальник) укладено договір поставки за №1310/01-1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності в номенклатурі та кількості згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

На виконання умов договору ТОВ «Софт Лімітед» виписано податкові та видаткові накладні, перелік яких знайшов своє відображення на стор.5 Акту перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи.

Номенклатура товарів знайшла своє відображення в податкових накладних, перелік товарів відображений на стор.11-27 Акту перевірки.

Будь-яких зауважень щодо оформлення сторонами договору видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі , згідно наступних платіжних доручень: №5149 від 17.01.2014р. на суму 67324,62грн., №5158 від 20.01.2014 на суму 11078,63грн., №5197 від 27.01.2014р. на суму 72512,74грн., №5243 від 30.012014р. на суму 59566,60грн.

Вказані обставини також знайшли своє відображення в Акті перевірки на стор.27.

Транспортування товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних: автомобільний перевізник ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС» (а.с.60-73).

Перелік товарно-транспортних накладних відображено на стор.27-28 Акту перевірки.

Проте, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми за вищевказаною господарською операцією, оскільки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, податковий орган на стор.29 Акту перевірки робить висновок, що внаслідок дефектності товарно-транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складених первинних документів, по яким відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару.

Також нереальність господарської операції, податковий орган пов'язує із висновками, зробленими в акті перевірки ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 14.04.2014р. №393/16-01-22-06/38874691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Софт Лімітед» з питань правомірності проведених господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за січень 2014 року», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС» та постачальником ТОВ «Софт Лімітед» (стор.33-34 Акту перевірки).

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ПП «АГРЕГАТ-РЕСУРС» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №993/04-65-22-03/34315591 від 16.05.2014р. не містить.

Отже, такі висновки перевіряючих ґрунтуються на двох обставинах: перша - дефектність товарно-транспортних накладних; друга - акт перевірки ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 14.04.2014р. №393/16-01-22-06/38874691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Софт Лімітед».

Щодо першої обставини, на якій ґрунтуються висновки перевіряючих осіб, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору позивачем до перевірки були надані податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно позиції позивача, перевезення здійснювалися власним транспортом, що підтверджується копіями документів на підтвердження права власності на транспортні засобі.

З матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, доводи ДПІ щодо нереальності господарської операції з огляду на «дефектність», як на думку ДПІ, товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Щодо другої обставини, на якій ґрунтуються висновки перевіряючих осіб, суд зазначає наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №804/9292/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 05.12.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: О.О. Круговий