Постанова № 42003056, 16.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 грудня 2014 року Справа № 814/2249/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель", вул. 1 Слобідська, 37, м. Миколаїв, 54055

доДержавної податкової інспекції у Заводському р-ні м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкового повідомлення - рішення від 18.07.14р. №0001972202, № 0001982202, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 року № 0001972202, № 0001982202.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли хибних висновків щодо заниження суми податку на прибуток та податку на додану вартість у перевіряємому періоді, що був сформований за рахунок господарських операцій з контрагентом ПП ВКФ «Лорд». Так, позивач зазначає про реальність та товарність господарської операції, здійсненої з вищезазначеним контрагентом та про надання перевіряючим документів первинного бухгалтерського обліку в повному обсязі під час проведення перевірки. А відтак, вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно та належать скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, представники відповідача Скляровим Д.В. та Паларія М.В. проти клопотання не заперечували.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

ДПІ 18.06.2014 по 24.06.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентом ПП ВКФ "Лорд" за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 151000 гривень, у тому числі за 2012 рік у сумі 47565 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 47565 гривень, за 2013 рік у сумі 104335 грн.; занижено податок на додану вартість всього у сумі 155127 гривень, у тому числі за грудень 2012 року на суму 45300 гривень, за лютий 2013 року на суму 50140 гривень, за березень 2013 року на суму 7579 гривень, за липень 2013 року на суму 52108 гривень, про що було складено акт № 1545/14-04-22-02/37206551 від 02.07.2014 року.

На підставі акту перевірки 18.07.2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001972202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 227850,00 грн., з яких 151900,00 грн. - за основним платежем, 75950,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0001982202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232690,50 грн., з яких 155127,00 грн. - за основним платежем, 77563,50 грн. - за штрафними санкціями.

Перевіряючі дійшли таких висновків у зв'язку з тим, що господарські операції між контрагентом постачальником ТОВ ВКФ "ЛОРД" та ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ" за період з 01.10.2012 року до 31.12.2013 року, є безтоварними, оскільки при дослідженні ланцюга постачання, перевіряючі здійснили перевірку господарських операцій наступних контрагентів постачальників ППМ ТОВ "КАРБОН-ЮГ" яке поставило товар ПФ "АСТЕР" яке у свою чергу поставляло товар ПП ВКФ "Лорд", а останнє підприємство поставляло товар ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ". Враховуючи те, що перевіряючими було встановлено порушення ведення податкових обліку попередніми підприємствами, ДПІ дійшла висновку, що ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ" також порушило порядок ведення податкового обліку, що призвело до ненадходження до бюджету податку на прибуток та ПДВ.

Суд критично оцінює таку правову позицію відповідача, з оглядом на наступне:

У листі Вищого Адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

За даним адміністративним позовом суд не розглядає питання щодо недійсності або нікчемності правочину, він з'ясовує, чи мали місце порушення законодавства, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, чи воно винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

28.12.2012 року між ПП ВКФ "Лорд" та ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 281212 на підставі якого постачальник - ПП ВКФ "Лорд" зобов'язувалось передавати у власність покупцю - ТОВ "ТЕХНО-ДИЕЗЛЬ" нафтопродукти, а покупець зобов'язувався приймати і повністю оплачувати їх вартість на умовах і протягом строку дії договору. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна вартість якого визначається в специфікаціях, котрі є додатком до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору). Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі (п. 3.1 договору). Строк дії договору складав з 28.12.2012 року до 31.12.2013 року.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані специфікації до договору поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку по особовому рахунку тощо. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачем надані суду документи на підтвердження подальшої реалізації дизельного палива, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Щодо інших підприємств, зазначених у Акті перевірки, суд зазначає наступне:

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Статті 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачають обов'язку та не надають права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Тобто, позивач не може нести відповідальність за порушення іншими підприємствами певних норм законодавства (за умови належної доведеності такого порушення).

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено реальність та товарність господарських операцій х контрагентом-постачальником ПП ВКФ «Лорд», суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Дизель» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0001972202 від 18.07.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0001982202 від 18.07.2014 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Дизель» судовий збір у сумі 4872,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська