Постанова № 42002849, 21.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/862/14

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2014 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства в сумі 378 227,55 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 року адміністративний позов державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» посилалось на те, що за рішеннями судів з підприємства стягнуто податкового боргу на загальну суму 331 503,73 грн., а саме: за постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року у справі № 814/620/14 стягнуто - 242 730,57 грн., а за постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року у справі № 814/4347/13-а - стягнуто 88 773,16 грн.

Зважаючи на зазначене, товариство вважає, що в даному випадку судом першої інстанції безпідставно накладено арешт на кошти підприємства в розмірі 378 227,55 грн.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 року та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пунктом 94.6 статті 94 Кодексу передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст.94 ПК України та наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів, як це встановлено п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною, тобто обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Тобто, при розгляді справи про накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності платника податку, обов'язковим є дослідження доказів, які давали би достатні підстави вважати, що у такого платника податку є податковий борг. Відсутність же податкового боргу не надає права для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Задовольняючи позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Автобуд-Нікма», суд першої інстанції визнав доведеними доводи позивача про наявність у відповідача станом на 12 вересня 2013 року податкового боргу в сумі 378227,55 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на час прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом оскаржуваної постанови, розмір заборгованості ТОВ «Автобуд-Нікма» зі сплати податку на додану вартість та авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств становить 331503,73 грн. Зокрема, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. у справі №814/620/14 підтверджено податкову заборгованість товариства в сумі 242730,57 грн. та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014р. у справі №814/4347/13-а підтверджено податкову заборгованість в сумі 88773,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з цим, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не доведено наявності у ТОВ «Автобуд-Нікма» податкового боргу в сумі 378227,55 грн., щодо якого може бути накладений адміністративний арешт коштів на рахунку.

Оскільки, підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, сума заборгованості ТОВ «Автобуд-Нікма» становить 331503,73 грн., тому, на думку суду апеляційної інстанції, позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області підлягає частковому задоволенню.

Встановлений же судом першої інстанції факт відсутності у ТОВ «Автобуд-Нікма» майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, апелянтом не заперечується, а тому у податкового органу наявні підстави для застосування п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що при винесенні постанови від 25.04.2014 року судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» (код ЄДРПОУ 34851450), що знаходяться у банку, достатні для стягнення податкового боргу в сумі 331503,73 грн. на користь держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

Ю.В. Осіпов