Постанова № 42002796, 24.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

24 грудня 2014 року № 826/17511/14

За позовом

Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до

Виробничо-комерційного приватного підприємства «Ентеп»

про

стягнення заборгованості,

Суддя: О.В.Кротюк

Обставини справи:

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом про стягнення з Виробничо-комерційного приватного підприємства «Ентеп» заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно останнього поданого до фонду звіту по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасовою втратою працездатності, що виникла до 01.01.2011 року в сумі 898,23 грн.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити Київському міському відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Відповідно до статті 2 Закону № 2240-III від 18.01.2001 Виробничо-комерційне приватне підприємство «Ентеп» є страхувальником та платником страхових внесків передбачених зазначеним законом. Відповідач зареєстрований як платник внесків у Лівобережній міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 09.01.2002 р. за № 14714.

Відповідачем подано до Фонду Звіт по формі Ф 4-ФСС з ТВП за 9 міс. 2010 рік.

Із вказаного звіту (розділ V звіту “Розшифровка заборгованості за страхувальником”) вбачається, що відповідачем визначена заборгованість пов’язана з невиплатою заробітної плати у розмірі 898,23 грн.

При цьому, із пояснень позивача від 16.12.2014 р. вбачається, що заборгованість формувалась за період з 2001 року та станом на 01.01.2008 р. складала 898,23 грн.

Оскільки відповідач в установлені строки не сплатив страхові внески, позивач звернувся до суду про стягнення визначеної відповідачем заборгованості.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) - платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Частиною 1 вказаної статті Закону визначено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

При цьому, у разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, був деталізований Інструкцією, яка затверджена постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001 та була чинна на момент виникнення спірних відносин.

Так, підпунктом 4.4. п. 4 Інструкції встановлено, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

При цьому, згідно підпунктом 4.5 п. 4 Інструкції також зазначено, що у разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Як встановлено судом і підтверджується у вищезгаданому звіті по формі Ф4-ФСС з ТВП, сума, яку просить стягнути позивач, складається із сум внесків, які не сплачені у зв’язку з невиплатою заробітної плати.

Так, з довідки про заборгованість із сплати страхових коштів вбачається, що станом на 16.12.2014 року заборгованість відповідача у розмірі 898,23 грн., не сплачена.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 2 ч. 2 статті 27 Закону (в редакції, що діяла до введення в дію Закону № 2464) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі. Відповідно ч. 1 статті 23 Закону строком сплати страхових внесків є день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до ч. 2 статті 30 цього Закону не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.

Таким чином, днем виникнення в страхувальника обов'язку зі сплати страхових внесків є день призначений для виплати заробітної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України. Згідно постанови від 30 травня 2011 року по справі № 21-54а11, де перед судом постало питання правомірності вимоги сформованої управлінням ПФУ щодо сплати страхових внесків в умовах, коли на підприємстві не виплачувалась заробітна плата. Суд, проаналізував норми ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV, які передбачають, з одного боку, обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а з іншого боку, обов'язку перераховувати страхові внески одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці.

За наслідками розгляду Верховний Суд України дійшов висновку, що наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов’язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв’язку з неодержанням останнім цих коштів.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість по сплаті страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період, а також правову позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а відтак про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з виробничо-комерційного приватного підприємства "ЕНТЕП" (код ЄДРПОУ 25592786, адреса: 02097, м. Київ, вул. Бальзака, 84-А, к. 160), на користь Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (адреса: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 34, № 25602292579003 в ПАТ «КБ «Надра», м. Київ, Центр МФО 380764 код ЄДРПОУ 26080427) суму заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 898,23 грн. (вісімсот дев'яносто вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк