Постанова № 42002743, 04.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 грудня 2014 року 16 год. 30 хв. № 826/16796/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 жовтня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 21 жовтня 2014 року № 0000641530 (далі - оскаржуване рішення), а також стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 3498376,00 грн.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що сума ПДВ у розмірі 3498376,00 грн. вважається заборгованістю бюджету із відшкодування ПДВ та підлягає стягненню з бюджету на користь позивача. При цьому, позивач вказує на протиправність прийняття оскаржуваного рішення та правомірність формування податкового кредиту.

Ухвалою суду від 04 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 листопада 2014 року разом із доказами на їх обґрунтування, та додаткових поясненнях по суті позову з додатками, поданих до суду через канцелярію 25 листопада 2014 року.

Представник відповідача-2 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 10 листопада 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача-2 повідомлено письмово.

До суду 25 листопада 2014 року через канцелярію від представника відповідача-1 надійшли додаткові письмові пояснення по справі разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 у період із 11 по 24 вересня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 08 жовтня 2014 року складено акт № 6378/26-53-15-01/30579869 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (розділ 19) у розмірі 191559,00 грн. за травень 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року на суму 191559,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Крім того, згідно з висновками акту перевірки, за результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки, неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року у сумі 2882744,93 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгах постачання.

На підставі акту перевірки, 21 жовтня 2014 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення № 0000641530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 191559,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 95780,00 грн.

Суд часткового погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач про проведення перевірки повідомлений шляхом вручення 11 вересня 2014 року його представнику направлення від 11 вересня 2014 року № 1331 та копії наказу від 09 вересня 2014 року № 1676.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що згідно з поданою позивачем до відповідача-1 податковою декларацією з ПДВ за червень 2014 року та додатками, сума бюджетного відшкодування ПДВ, задекларована на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме травень 2014 року, складає 3498376,00 грн.

Так, як зазначав представник відповідача-1, за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи із періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності позивача, а саме завищення податкового кредиту за травень 2014 року на суму 191559,48 грн. по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Нексус-Україна" (далі - ТОВ "Нексус-Україна").

У ході перевірки відповідачем-1 взято до уваги результати заходів, направлених на проведення зустрічної звірки контрагента позивача, а саме акт державної податкової інспекції у місті Херсоні від 23 червня 2014 року № 165/21-03-22-06/37464659 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нексус-Україна" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за травень 2014 року.

Крім того, з матеріалів справи судом з'ясовано, що відповідачем-1 за травень 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача достовірності декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами якої складено акт перевірки від 27 серпня 2014 року № 5364/26-53-15-01/30579869, відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до завищення суми від'ємного значення за травень 2014 року у розмірі 191559,48 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Нексус-Україна", обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що 24 березня 2014 року між позивачем та ТОВ "Нексус-Україна" укладено договір № 24/03/14 купівлі-продажу сої (далі - договір купівлі-продажу сої).

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу сої, приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ ПАТ "Херсонський КХП" (Incoterms 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ "Херсонський КХП", власник товару - позивач, одержувач товару - ПАТ "Херсонський КХП" у квоту приватним підприємством "Блок Баг Сістемс" (далі - ПП "Блок Баг Сістемс") для позивача.

Крім того, судом з'ясовано, що 05 вересня 2013 року між позивачем та ПП "Блок Баг Сістемс" укладено договір № 696/09/13 на надання транспортно-експедиторських послуг, згідно з умовами якого, ПП "Блок Баг Сістемс" взяло на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт про прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарного насіння сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ "Херсонський КХП", що знаходяться за адресою: Україна, м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судна зерна у Херсонському морському торгівельному порту.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої, ТОВ "Нексус-Україна" у травні 2014 року поставило позивачу сою у загальній кількості 182,942 тонни на загальну суму 1149356,91 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 191559,48 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи відповідними видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними (ТТН).

Як свідчать матеріали справи, при прийманні товару ПАТ "Херсонський КХП" здійснював зважування доставленого товару по кожному транспортному засобу окремо, встановлював у власній лабораторії його якісні показники та визначав залікову вагу такого товару, що підтверджується відповідними актами приймання сільгосппродукції.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку.

Отже, факт поставки ТОВ "Нексус-Україна" у травні 2014 року сої та її оплати позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних документів, а саме: видатковими накладними від 02 травня 2014 року № РН-0000035, від 07 травня 2014 року № РН-0000036, від 12 травня 2014 року № РН-0000037, № РН-0000038 та № РН-0000039, від 13 травня 2014 року № РН-0000040, від 14 травня 2014 року № РН-0000058 та № РН-0000057; податковими накладними від 02 травня 2014 року № 35, від 07 травня 2014 року № 37, від 12 травня 2014 року № 38, № 39 та № 40, від 13 травня 2014 року № 41, від 14 травня 2014 року № 58 та № 59; рахунками-фактурами від 02 травня 2014 року № СФ-0000035, від 07 травня 2014 року № СФ-0000036, від 12 травня 2014 року № СФ-0000037, № СФ-0000038 та № СФ-0000039, від 13 травня 2014 року № СФ-0000040, від 14 травня 2014 року № СФ-0000042 та № СФ-0000041; платіжними доручення від 12 травня 2014 року, від 13 травня 2014 року № 409, від 14 травня 2014 року № 412, № 413 та № 414, від 16 травня 2014 року № 429, № 430 та № 431, від 20 травня 2014 року № 448, № 445, 449; актами приймання сільгосппродукції від 02 травня 2014 року № 1593, від 07 травня 2014 року № 1621, від 12 травня 2014 року № 1634, № 1635 та № 1637, від 13 травня 2014 року № 1657, від 14 травня 2014 року № 1670 та №1671; ТТН від 02 травня 2014 року серії ПЗО № 000261, від 07 травня 2014 року серії ПЗО № 000263, від 11 травня 2014 року серії ПЗО № 000267, від 12 травня 2014 року серії ПЗО № 000269 та № 000270, від 13 травня 2014 року серії ПЗО № 000272, № 000273 та № 000273.

На підтвердження подальшого використання, а саме експорту, придбаної сої позивачем надано копію митної декларації № 508040000/2014/001705 від 03 червня 2014 року, копію зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04 січня 2013 року на поставку сої, копії додаткових угод № 10/1 від 31 грудня 2013 року, № 17 від 22 травня 2014 року, № 18 від 22 травня 2014 року до зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04 січня 2013 року, копію інвойсу № 1/13-17-1 від 28 травня 2014 року, копії банківських виписок від 22 травня 2014 року та від 03 червня 2014 року, що підтверджують надходження коштів в іноземній валюті на рахунок позивача за експортовану сою.

За переконанням суду, зміст вище перелічених документів свідчить, що придбану у ТОВ "Нексус-Україна" сою позивачем експортовано компанії Glarn Invest LLP.

Отже, суд прийшов до висновку, що операції позивача із ТОВ "Нексус-Україна", здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Окрім того, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом у ходжі розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача-1, на момент складання податкових накладних контрагент позивача, ТОВ "Нексус-Україна", був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати ПДВ та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. У свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував та задекларував податковий кредит, та копії яких знаходяться у матеріалах справи, відповідають вимогам, встановлених п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача-1 на акт ДПІ у місті Херсоні від 23 червня 2014 року № 165/21-03-22-06/37464659 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нексус-Україна" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за травень 2014 року та відповіді від податкових органів щодо проведення зустрічних звірок та перевірок постачальників позивача, а саме ТОВ "Агротрейд Продукт", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Металзюкрайн", оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Стосовно позовної вимоги про стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 3498376,00 грн. суд зазначає наступне

Згідно з пп. "а" п.п. 200.4, 200.7 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як уже зазначено вище, позивачем подано до відповідача-1 податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року із розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 200.12, 200.14, 200.15 ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та уже зазначено вище, відповідачем-1 проведено перевірку достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 3498376,00 грн.

Відповідно до висновку акту перевірки, встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 191559,00 грн. та не підтверджено у розмірі 2882744,93 грн., тому відповідачем-1 не виконано обов'язку, передбаченого ст. 200.12 ст. 200 ПК України, в частині суми бюджетного відшкодування, яку було підтверджено, а саме 424072,07 грн.

Згідно з п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, єдиною умовою для виконання відповідачем-2 свого обов'язку з видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку є отримання від податкового органу передбаченого п. 200.12 ст. 200 ПК України висновку.

З урахуванням вище викладених норм та обставин суд зазначає, що тільки виконання відповідачем-1 п. 200.12 ст. 200 ПК України потягне за собою передбачений цим Кодексом обов'язок відповідача-2 перерахувати позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ, а тому підстав для задоволення позовних вимог у даній частині немає.

Крім того, за переконанням суду, дана позовна вимога направлена на майбутній захист прав та законних інтересів позивача, а тому суд прийшов до висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги у даній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 жовтня 2014 року № 0000641530, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 191559,00 грн. (Сто дев'яносто одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 95780,00 грн. (Дев'яносто п'ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (код за ЄДРПОУ 30579869) здійснений ним судовий збір у розмірі 974,40 грн. (Дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) із Державного бюджету України.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин