Постанова № 42002198, 23.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 5017/2643/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 3163 від 15.12.2014р. )

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від ПАТ "Одесагаз" - Ельчибякін І.М., за довіреністю № 21/17-1 від 03.01.2014р.;

від Державної виконавчої служби України - Шевченко Д.В., за довіреністю № 4.4-03/4.1/1138 від 29.09.2014р.

Представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.11.2014р.

по справі № 5017/2643/2012

за скаргами Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України в порядку ст. 121-2 ГПК України

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

про стягнення 111 029 341,03 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання недійсним договору

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013р., первісний позов було задоволено частково, присуджено до стягнення із Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 32 163 892,93 грн., три відсотки річних в сумі 1 938 473,77 грн., збитки від інфляції в сумі 3 731 380,04 грн., пеню в сумі 700 000 грн., судовий збір в сумі 24 929,81 грн.; у задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову публічному акціонерному товариству „Одесагаз" було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2014р. по даній справі, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014р., було розстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. про стягнення заборгованості в загальному розмірі 38 558 676,55 грн. на 60 місяців наступним чином: протягом періоду з січня 2014р. по грудень 2018р. включно ПАТ „Одесагаз" зобов'язане щомісячно перераховувати на користь ДК „Газ України" грошові кошти в сумі 642 644 грн. 91 коп.; протягом січня 2019р. ПАТ „Одесагаз" зобов'язане перерахувати на користь ДК „Газ України" грошові кошти в сумі 642 626 грн. 86 коп.

У листопаді 2014 року ПАТ „Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. № 2-4988/14) на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, у відповідності до якої просило суд: визнати неправомірними дії названого органу державної виконавчої служби, які полягають у винесенні постанови про арешт коштів боржника від 28.10.2014р. ВП № 35920627; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 28.10.2014р. ВП № 35920627. Крім того, скаржник просив суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого провадження ВП № 35920627 із виконання рішення суду по даній справі до розгляду даної скарги по суті.

В подальшому, ПАТ „Одесагаз подало до суду першої інстанції ще одну скаргу (вх. № 5041/14) в передбаченому ст. 121-2 ГПК України на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у відповідності до якої відповідач просив суд визнати неправомірними дії органу державної виконавчої служби, які полягають у винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.10.2014р. ВП № 35920627 та визнати вказану постанову незаконною.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. (суддя Желєзна С.П.) скаргу ПАТ „Одесагаз" (вх. № 2-4988/14 від 04.11.2014р.) подану в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - задоволено частково; визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які полягають у винесенні постанови про арешт коштів боржника від 28.10.2014р. ВП № 35920627; визнано незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 28.10.2014р. ВП № 35920627; в задоволенні решти вимог скарги ПАТ „Одесагаз" відмовлено. Скаргу ПАТ „Одесагаз" (вх. № 5041/14 від 06.11.2014р.) подану в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - задоволено повністю; визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які полягають у винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.10.20104р. ВП № 35920627; визнано незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.10.2014р. ВП № 35920627.

Задовольняючи вимоги ПАТ „Одесагаз" суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець був зобов'язаний зупинити виконавче провадження №35920627 з передбаченої п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" підстави до завершення участі ПАТ „Одесагаз" у процедурі погашення заборгованості, тому відсутні підстави для стягнення з останнього виконавчого збору та накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на його розрахункових рахунках.

Місцевий суд відмовив у задоволенні вимоги ПАТ „Одесагаз" викладеної у скарзі (вх. № 2-4988/14 від 04.11.2014р.) щодо винесення ухвали про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого провадження ВП № 35920627 із виконання рішення суду по даній справі до розгляду даної скарги по суті посилаючись на те, що такі вимоги не передбачені процесуальним законом на стадії виконання рішення.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Державна виконавча служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, просить ухвалу господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарг відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не з'ясував факт перебування боржника на момент винесення оскаржуваних постанов у Реєстрі підприємства ПЕК, а послався на наказ Мінпаливенрго України від 10.11.2005р. № 568, яким лише включено боржника до зазначеного реєстру та не надав належної правової оцінки заяві ПАТ „Одесагаз" про зупинення виконавчого провадження, яка надійшла до державного виконавця 30.10.2014р.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Одесагаз" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу без змін.

Представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважного представника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу, визначених ч. 2 ст. 102 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, виданий господарським судом наказ від 11.12.2012р. по справі № 5017/2643/2012 про стягнення із ПАТ „Одесагаз" на користь ДК „Газ України" суми основного боргу в розмірі 32 163 892,93 грн., 3 % річних в сумі 1 938 473,77 грн., збитків від інфляції в сумі 3 731 380,04 грн., пені в сумі 700 000 грн. та судового збору в сумі 24 929,81 грн., а загалом заборгованості в сумі 38 558 676,55 грн. на умовах наданої судом розстрочки був пред'явлений стягувачем ДК „Газ України" для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у зв'язку з чим, останнім згідно з постановою від 10.01.2014р. було відкрите відповідне виконавче провадження ВП № 35920627.

Оскільки станом на 28.10.2014р. заборгованість ПАТ „Одесагаз" перед стягувачем за виконавчим документом, з урахуванням наданої судом розстрочки виконання судового рішення, складала 5 783 804,19 грн., що свідчило про невиконання боржником вимог виконавчого документу, на підставі ст.ст. 28, 57 Закону України „Про виконавче провадження" відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було вжито заходів щодо примусового виконання рішення шляхом винесення постанов від 28.10.2014р. про стягнення із боржника виконавчого збору в сумі 578 380,42 грн. та про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках ПАТ „Одесагаз", в межах суми 6 362 184,61 грн.

Однак, за переконанням ПАТ „Одесагаз", вищезазначені постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.10.2014р., винесені в межах виконавчого провадження № 35920627, про стягнення із боржника виконавчого збору в сумі 578 380,42 грн. та про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках ПАТ „Одесагаз", в межах суми 6 362 184,61 грн., є незаконними та протиправними, оскільки, в даному випадку, державний виконавець був зобов'язаний зупинити виконавче провадження та не вживати заходів, направлених на забезпечення примусового виконання вимог виконавчого документу у зв'язку із включенням ПАТ „Одесагаз" до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Викладені обставини зумовили звернення ПАТ „Одесагаз" до суду із даними скаргами.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Оцінюючи твердження скаржника щодо визнання дії державного виконавця неправомірними, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ліцензії серії АВ № 597357, виданої 04.11.2011р. Національною комісією регулювання електроенергетики України, ПАТ „Одесагаз" було надано право на провадження господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родових за регульованим тарифом протягом строку дії ліцензії з 17.03.2010р. по 16.03.2015р.

При цьому, ПАТ „Одесагаз" згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005р. № 568 (з наступними змінами та доповненнями" було включено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вчиненні виконавчих дій державний виконавець повинен керуватись Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1.1 підприємства паливно-енергетичного комплексу - гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газодобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності, зокрема із постачання природного газу за регульованим тарифом.

У відповідності до ст. 2 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. При цьому, положеннями п. 1.5 названого Закону передбачено, що енергоносіями є кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ПАТ „Одесагаз" є підприємством паливно-енергетичного комплексу в розумінні Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а також враховуючи включення скаржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, погашення заборгованості відповідача за енергоносії має здійснюватись із урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до п.15 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі; передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію"

Наведеними положеннями встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюються положення п.15 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 3.7 ст. 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Частиною 1 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини,

При цьому, в силу ч. 2 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому п. 15 статті 37 цього Закону, виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Крім того, згідно висновків Конституційного суду України, викладених у рішенні №18рп/2012 від 18.12.2013р., обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до ст.ст. 67, 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються та є обов'язковими для виконання.

Врахувавши зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відносини сторін, які виникли на підставі договору поставки природного газу № 06/10-1992 від 20.12.2010р. предметом якого є постачання енергоносію, регулюються Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Отже, приймаючи до уваги те, що заборгованість відповідача перед ДК „Газ України" що була присуджена до стягнення за рішенням суду від 22.10.2012р. по даній справі виникла до 01.01.2013р., державний виконавець був зобов'язаний зупинити виконавче провадження із примусового виконання наказу від 11.12.2012р. по справі № 5017/2643/2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, п. 1 ч. 1 статтею 32 Закону України „Про виконавче провадження" одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Положеннями ч. 1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника та винесення постанови про стягнення із боржника виконавчого збору є заходами примусового виконання рішення.

В той же час, згідно з п. 3.7 ст. 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" вказані заходи підлягають зупиненню на час участі боржника за виконавчим провадженням у процедурі погашення заборгованості, передбаченій названим Законом.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що дані обставини свідчать про відсутність правових підстав для стягнення із ПАТ „Одесагаз" виконавчого збору та накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на його розрахункових рахунках, оскільки, державний виконавець був зобов'язаний зупинити виконавче провадження № 35920627 з передбаченої п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" підстави до завершення участі ПАТ „Одесагаз" у процедурі погашення заборгованості.

Положеннями ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що постанови органів державної виконавчої служби підлягають скасуванню у випадку їх невідповідності вимогам закону.

За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення в межах виконавчого провадження № 35920627 постанов від 28.10.2014р. про стягнення із боржника виконавчого збору в сумі 578 380,42 грн. та про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках ПАТ „Одесагаз", в межах суми 6 362184,61 грн., а також про необхідність визнання даних постанов незаконними.

Крім того, суд вірно відмовив ПАТ „Одесагаз" у задоволенні вимоги викладеної у скарзі (вх. № 2-4988/14 від 04.11.2014р.) щодо винесення ухвали про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого провадження ВП № 35920627 із виконання рішення суду по даній справі до розгляду даної скарги по суті, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В той же час, в абз. 3 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року N 16 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 67 ГПК, інші, крім позовних, вимоги (наприклад, пов'язані із здійсненням повороту виконання судового рішення, із зміною способу та порядку його виконання тощо).

Оскільки вимога ПАТ „Одесагаз" про вжиття визначених ст. 67 ГПК України заходів стосувалась забезпечення усунення можливих порушень прав скаржника у зв'язку із вчиненням органом державної виконавчої служби оспорюваних в порядку ст. 121-2 ГПК України дій, що не передбачено процесуальним законом, господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги скарги ПАТ „Одесагаз" (вх. № 2-4988/14 від 04.11.2014р.) в цій частині.

Доводи апелянта щодо безвідповідального ставлення ПАТ „Одесагаз" до своїх прав у виконавчому провадженні не приймаються до уваги, оскільки інформація про перебування боржника у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу є відкритою, а сума до стягнення за рішенням суду від 22.10.2012р. стосується неповних розрахунків за енергоносії, що також є відкритою інформацією на підставі Єдиного державного реєстру судових рішень, тому не потребує надання додаткової інформації з боку ПАТ „Одесагаз".

Твердження апелянта відносно порушення судом першої інстанції норм матеріального права взагалі не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки скаржник жодним чином не визначив, які саме норми суд першої інстанції порушив.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, вона відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин, ухвала господарського суду Одеської області залишається судовою колегією без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105, 106 ГПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. по справі № 5017/2643/201 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.12.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош