Постанова № 42002178, 22.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 918/1349/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.10.2014 р. у справі № 918/1349/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Дубнокомуненергія"

про стягнення заборгованості в сумі 80 522 грн. 78 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до комунального підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення заборгованості в сумі 80522 грн. 78 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.10.2014 року (суддя Політика Н.А.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13639 грн. 03 коп. - пені, 19992 грн. 42 коп. - штрафу, 7179 грн. 59 коп. - 3% річних, 1695 грн. 66 коп - інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У частині задоволення позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у позовній заяві. В іншій частині судове рішення мотивовано порушенням позивачем п.30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки останній при розрахунку пені та 3% річних помилково брав у розрахунок день фактичної сплати відповідачем заборгованості у жовтні-грудні 2012 року. Відтак, суд здійснив власний перерахунок та задоволив вказані вимоги частково. Крім того, суд скористався своїм правом, передбаченим ст. 83 ГПК України та зменшив належний до стягнення розмір неустойки на 50%.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні 13639,22 грн. пені та 19992,42 грн. штрафу.

Апелянт, зокрема, зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судове засідання представники сторін не з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз" (продавець) та комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/551-БО-28, згідно п.1.1 якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 730,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: жовтень – 100,0 тис.куб.м., листопад – 270,0 тис. куб.м., грудень – 360,0 тис. куб.м.

За приписами п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

При цьому, п. 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість - 20 %. Тариф на траспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами становить 305,60 грн., крім того ПДВ 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 336,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 3884,78 грн., крім того ПДВ 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ 4661,74 грн.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3 договору).

Пунктом 11.1 сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання договору протягом жовтня-грудня 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило КП "Дубнокомуненергія" природний газ на загальну суму 2509198,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписані представниками сторін без зауважень.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок та строк оплати послуг погоджений сторонами в п. 6.1 договору, за яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У той же час, як вбачається із виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціям КП "Дубнокомуненергія" по договору №12/551-БО-28, розрахунок за поставлений природний газ останній здійснював частинами і сплатив загальну суму по договору 2509198,05 грн. з простроченням строків оплати, що стало причиною звернення до суду.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При цьому, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років (п. 9.3 договору).

За порушення зобов'язання по своєчасній оплаті вартості отриманого природного газу позивачем на підставі п.7.2 договору здійснено нарахування 30997,05 грн. пені, у тому числі 1051,38 грн. за зобов'язаннями жовтня 2012 р., 1465,79 грн. за зобов'язаннями листопада 2012 р., 28479,88 грн. за зобов'язаннями грудня 2012 р.

Поряд з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем у порушення п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при нарахуванні пені за прострочення виконання зобов’язання у жовтні, листопаді, грудні 2012 р. помилково взято в розрахунок день фактичної сплати заборгованості.

Однак, при здійсненні власного розрахунку пені, місцевий господарський суд помилково виключив періоди, коли мало місце часткове погашення боргу.

Відтак, провівши перерахунок пені з наступного дня, коли зобов’язання мало бути виконано, в межах шестимісячного строку та щодо кожного підписаного акту приймання-передачі природного газу окремо, належний до стягнення розмір пені становить 30379,5 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони також погодили, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі цього позивачем здійснено нарахування 39984,84 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань у грудні 2012 року.

Розглядаючи вимогу в частині стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції скористався своїм правом наданим ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, частково задоволив клопотання відповідача та зменшив розмір неустойки на 50%.

Поряд з цим, в апеляційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як на підставу скасування оскарженого рішення від 16.10.2014 року посилається на те, що суд не обґрунтував винятковості даного випадку виходячи з інтересів сторін.

Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням апелянта, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

В обґрунтування поважності порушення строку сплати грошових зобов'язань відповідач надав суду довідку Державного ощадного банку України №289 від 14.10.2014 року про залишки на рахунках КП "Дубнокомуненергія" станом на 10 жовтня 2014 р. та звіт про фінансові результати за півріччя 2014 року.

Як вбачається, за порушення строку сплати грошових зобов'язань, крім неустойки, нараховані інфляційні та річні, кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є бюджетні установи та організації, через низький ступінь розрахунків, скрутне матеріальне становище яких і виникла заборгованість, а також зважаючи на невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, наданого населенню, бюджетним організаціям, госпрозрахунковим підприємствам, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про зменшення розміру неустойки на 50%.

Отже, з огляду на принцип співрозмірності та враховуючи інтереси обох сторін, з відповідача належить до стягнення 15189,75 грн. пені та 19992,42 грн. штрафу, у зв'язку з цим у позові про стягнення 15189,75 грн. пені та 19992,42 грн. штрафу слід відмовити.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний суд встановив, що при проведенні такого розрахунку у період прострочення виконання зобов’язання помилково включено день фактичної оплати боргу.

На підставі наведеного, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 7723,13 грн. 3 % річних. У решті заявлених до стягнення процентів річних – 122,1 грн., слід відмовити.

Також, колегія суддів встановила, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 1695,66 грн. інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, з огляду на допущені судом першої інстанції арифметичні помилки при здійсненні перерахунку інфляційних втрат, а також невірне нарахування пені, процентів річних, внаслідок виключення періодів, коли мало місце часткове погашення боргу, оскаржене рішення у вказаних частинах підлягає зміні.

За приписами ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 16.10.2014 р. у справі № 918/1349/14 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (35600, Рівненська обл., м.Дубно, вул. К. Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 15189,75 грн. - пені, 19992,42 грн. штрафу, 7723,13 грн. - 3% річних, 1695,66 грн. інфляційних втрат, 1810,22 грн. витрат по оплаті судового збору".

У решті рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Рівненської області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №918/1349/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.